Читати книгу - "Saint Porno. Історія про кіно і тіло"

У мене зриває дах від свободи. Чомусь я постійно думаю про те, що це ненадовго, що от-от усе закінчиться. Ось іще трішки я побуду поганою дівчинкою і знову стану хорошою. В мені знову борються два кольори, але не чорний з білим і навіть не червоний з чорним. Я щось пробую весь час, ставлю експерименти на собі й оточенні. У мене майже немає друзів, є лише якесь коло спілкування, що мене не задовольняє. Я постійно шукаю нових, близьких мені людей, але рідко потрапляю в ціль.

Мені завжди страшенно цікаво було спробувати секс за гроші. Я завжди думала про те, чи може бути проституція роботою для задоволення, чи буває взагалі таке, що це не «вимушеність», як це заведено вважати, взагалі секс за гроші у першу чергу сприймається як акт насилля і жертовності. Жінка змушена йти на це через власні фінансові проблеми, а не, скажімо, через любов до сексу. Мені завжди необхідно перевірити все самій, не можу наосліп перейняти чиюсь точку зору.

Було дуже страшно. Звісно, я не пішла десь на панель. Просто зареєструвалась на сайті знайомств. Написала у профілі «шукаю спонсора». Мені посипалися повідомлення з пропозиціями. Я вибрала одного. Йому було тридцять п’ять, ми зустрілися. З ним було дуже легко, я відчувала, що він простий, але страшенно боялася. Трусилися колінки, коли я його побачила. Товстенький бізнесмен, харизматичний, освічений, приємний, чистий. Ну добре, те, що він досить симпатичний, я бачила ще з фото в кафе, але все одно очікувала, що може прийти якийсь далекобійник, що просто на сайті виставив свої найкращі фотографії. Ми дуже мало спілкувалися. Я боялася подивитися йому в очі. Він сказав, що я в житті краще, ніж на фотографіях. Пригадую, я тоді подумала, що для таких цілей треба зробити спеціальну фотосесію, навіть уявила, якою вона могла би бути: якийсь костюм середньовічний у поєднанні з червоними панчохами на фоні яких-небудь грецьких колон.

Тепер мені від самих спогадів про це робиться дуже смішно. Те, що я тоді вважала сексуальним і красивим, — насправді повний провінційний несмак. Світле волосся, яскравий макіяж, ліфчик push-up. Мені здавалося, що більші груди назовні, то сексуальніші.

Отже, я сиділа в кафе, він заїхав і забрав мене. Ми гуляли по місту, спілкувалися й роз’їхалися. Здається, він відчував, що мені непросто навіть заговорити про секс. Минуло кілька днів, і він запросив мене в ресторан. Ми знову довго сиділи, аж поки він нарешті наважився запитати, чому я вказала, що шукаю спонсора. А мене переклинило, я ж правильна і хороша дівчинка, я не можу обговорювати такі теми. Він спитав, скільки мені треба для повного щастя. Я нічого не відповіла, не знала, що відповісти. Він мені сказав, що дасть удвічі більше, ніж це коштувало тоді в середньому «на ринку». Я погодилась. І знову ці тремтячі колінки — так, наче я йшла проти себе, наче робила щось таке, чого сама від себе не очікувала, так, наче це була не моя власна ідея. Я думала, що «крига скресне, сонце впаде, і океани розійдуться», чи як там співають у сотнях однакових сопливих лірично-трагічних пісень, але виявилось, що секс за гроші — це так само. Так само, якщо ти любиш секс і різноманітність, але, ймовірно, зовсім не те саме для людини, що вірить у вічну любов і вірність. Звичайно, можна говорити, що це те ж саме, тільки якщо це добровільно й існує хоча б найменша симпатія. Зрештою, досить велика кількість людей займається проституцією, але боїться самого визначення. Зазвичай беруть просто не грошима, а подарунками, їжею, увагою, можливістю задовольнити якісь свої потреби. Під категорію отримання вигоди в обмін на сексуальні послуги потрапити можуть цілі прошарки населення, але офіційно принизливо — тільки якщо це гроші і це чітко за секс. Ні, я не заперечую, що для тих, хто стоїть десь на трасі лише через відсутність альтернативи, для тих, хто в сексуальному рабстві, для тих, хто робить це без задоволення, — секс за гроші відрізняється від сексу з тим, кого любиш. Але так можна сказати про будь-що. Столяр, який не любить столярство, — робить для свого дому хороші стільці, а для всіх інших — «на, отъебись!» Цілком можливо, що столяр — теж заручник своєї професії, такої ж важкої, як і повія, що не любить сексу.

З тим чоловіком ми всього два рази зустрілися і більше не бачилися. Я закрила для себе один гештальт, але розв’язала собі руки для інших. Вони розплутувалися один за одним, як величезний клубок, я прискорювала цей процес, мені здавалося, що там на мене щось чекає, що за кожним розв’язаним вузликом чекає відповідь на якусь таємницю, щось сакраментальне. Клубок тим часом розв’язувався далі й далі.

У мене було стійке відчуття ейфорії. Це був стан, який найпростіше, напевно, описати так: я хворію на якусь невиліковну хворобу і за кілька днів помру. До кінця цього життя мені слід спробувати відвідати усі кути, в які коли-небудь заводила мене моя ж фантазія.

Наступним моїм пунктиком був чорношкірий хлопець. Якось я побачила одного на сайті знайомств і написала йому першою. Ми того ж дня зустрілися, він майже відразу сказав: «Поїдемо до мене?» Я зразу погодилась. Він був із Нігерії. Темношкірий і досить привабливий. Мені цей досвід був важливим іще й тому, що я відчувала певний страх до темношкірих. Не можу сказати, що це був якийсь махровий шовінізм. Мені одночасно і хотілося, і кололося. Треба було цього позбутися. Цікавий спосіб боротьби з ксенофобією, так? Крім того, що це був чорношкірий, це ще й був мій перший