Читати книгу - "Плетиво (Збірка віршів)"

Розсипана отрута порошком, а перед світанком сіре все і сніжне, ніхто різниці вже не помічає — то чашка смерті чи горнятко чаю? Ми місто залишаємо на тижні або на миті довгі і печальні? Перед світанком мариться весною, і передсмак її тонкий, солоний, а ми вже підставляємо долоні, і ясно все з тобою і зі мною.

Марія Микицей:

і ясно все з тобою і зі мною чи лиш здається нам? а звідки знати хто нам скаже правду що все найгірше вже давно позаду і темні стіни тільки тіні залишать в наших спогадах що сніг за нами замете сліди і неможливість повернення? І наші голоси – такі тремкі такі щасливі Нарешті зацвітуть? І крига скресне І ріки вийдуть з берегів і сонце знову стане Жовтим і теплим

Юлія Баткіліна:

Жовтим і теплим стану я, Жовтим і теплим, Я – каченя, народжене в час припливу, Я – чаєня в гнізді у пісках солоних. Скоро відтане землі життєдайне лоно, Біла гора відпустить зелену гриву, Жовтим і теплим стану я, жовтим і теплим. Скаженим темпом довгим відлунням в пагорбах стане танець, теплими квітами стане мій перший виліт. Світ обертає наше живе горіння, Світ обертає всяке живе створіння, море живе прокидається, чайки квилять. Довгим відлунням в пагорбах стане танець. І сніг розтане.

Марія Микицей:

І сніг розтане. Навіть якщо Це тільки сон на горі холодній Всіма вітрами скаженими наскрізь прошитий Як ниткою білою що сріблом у витті вовчому міниться памороззю химерною на руків’ї меча між скель застиглого лабіринтом без входу і виходу і вічної молодості відлунням яке ніколи тобі у очі не зазирає губами ледь теплими прошепочи пальцями замерзлими намалюй у холодному повітрі моє ім’я. і ти побачиш що трапиться

Юлія Баткіліна: