Читати книгу - "За двома зайцями"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Галя. Пустіть-бо! Так не годиться! Бач який! Пустіть, бо кричатиму!
Голохвостий (притискає ще більше). У-ух! Пропав я! Пожар!
Вихід IX
Ті ж і Секлита.
Секлита (зуздрівши). А то що, Галька? З паничем? Ой, лихо моє! Ой, нещастя моє! Добігалась, каторжна! От і устерегла! Ах ти подла! (Підскакує до Галі).
Голохвостий оторопів.
Галя (плачучи). Мамо! Начепився, хто його зна хто й звідки, та й ґвалтує, як розбишака…
Секлита. Як! Хто його знає? А ти не знаєш - свята та божа! Ах, обманщиця чортова, матері хочеш очі одвести? Так і повірили!
Тим часом Голохвостий, оправившись, хоче тікати. Секлита його хапає за поли.
А ти, паничу, куди? Навтікача? Ні, з моїх рук так не вийдеш! Я за свою дочку тобі очі видеру з лоба!
Голохвостий (замішавшись). Хіба це ваша дочка?
Секлита. А то ж чия?
Голохвостий. На вас анітрішечки не похожа, у неї голосок, як соловейко в лузі, а ви як з бочки гуркаєте!
Секлита. Ах ти, харцизнику! Ти ще сміятись здумав? Наробив бешкету та й зуби скалить!
Голохвостий. Та не зіпайте так, бо всіх кожум'яцьких собак збентежите!
Галя. Мамо, голубочко, киньте його! Не робіть слави! Єй-богу, начепився вперве!
Секлета. Заступаєшся! Геть мені зараз додому! Ще на губах молоко не обсохло, а вона уже з хлопцем обнімається. Я тобі дома обірву оті патлі, сибірна!
Галя (плаче). За віщо ви, мамо? Хіба я винна?
Голохвостий (набік). Як би його вирватись від цієї відьми? От влопався!
Секлита (до Галі). Іди звідси! Не слинь мені! Дома побалакаємо!
Галя відходить плачучи.
Вихід X
Секлита і Голохвостий.
Голохвостий кинувся було тікати, але Секлита не випустила піджака, так що він аж злетів з одного рукава. Секлита тоді вхопила обома руками за жилетку.
Секлита. А куди, каторжний? Щоб ще такого шелихвоста не вдержати, та не була б я Секлита Лимариха!
Голохвостий. Що ви? Чи при своїм умі? Не робіть, пожалуста, шкандалю! (Все позира на дім Сірків). Я вам заплачу, я багатий…
Секлита (ще дужче). А щоб ти не діждав, щоб я за дочку гроші брала? Щоб я рідну дитину продавала? Не діждеш! Не втечеш! Не пущу! У мене одна дитина, як одно сонце у небі! Нащо ти зводиш її з ума?!
Голохвостий (набік). От репетує бісова баба; розбудить усю вулицю! (До неї). Та я, єй-богу, не чіпав вашої дочки - тільки побалакав.
Секлита. Брешеш, нащадку іродів! Сама бачила, як обнімались! Знаю я вас, паничів! Знаю, як ви обдурюєте та з ума зводите дівчат!
Голохвостий. Та щоб я луснув, коли зводив!
Секлита. Докажи, докажи! Я не повірю твоєму слову: твої слова гнилі, як яблука! Ти харциза, волоцюга!
Голохвостий. Та що ж ви лаєтесь? Я не перекупка: обманювати не буду! Од вас не можна ні одпроситись, ні одмолитись!
Секлита. Ти думаєш, що як я перекупка, то мене можна й зневажати? Я на шаг обдурю, а на карбованця вам, сибірним, правди скажу! От що! Хай збереться хоч уся вулиця, а Секлита за себе й за свою дочку встоїть. Стріляй на мене, а я таки на своєму стану, за правду стану! (Б'є кулаком об кулак). Коли зачіпаєш, то зачіпай чесно: не безчесть мене й моєї дочки, бо ми тобі не іграшка!
Голохвостий (набік). От, не вирвусь! (До Секлити). Та, присяйбі, і не думав безчестити! (Хоче знову вирватись).
Секлита. Не пручайсь! Не пущу! Ґвалт, ґвалт! Поліція! Поліція! Квартальний!
Голохвостий (набік). Ой, пропав я! (До Секлити). Цитьте! Не кричіть-бо!
Секлита. Що-бо? Кричу, бо маю право! Поліція, поліція!
Голохвостий (набік). Потопить, бісова баба, чисто потопить! У Сірків уже й віконниця одчиняється! Господи, ну що його робити! (До Секлити). Слухайте сюди…
Секлита. Калавур!
Здалеку почувся свисток.
Голохвостий. Ой, поліція! Шкандаль! (До Секлити). Слухайте сюди, не кричіть: я всю правду скажу: ми любимось з вашою дочкою, тільки я чесне маю на думці: я її хочу сватати…
Секлита. Дури кого іншого, а не мене: знаємо ми вас, паничів!
Голохвостий. Та я не панич, а простий міщанин, - то тільки зверху на мені образованность!
Секлита. Брешеш!
Голохвостий. Та щоб я луснув… Недалеко тут мій дом! Я родич Свинаренків.
Секлита. Якого? Петра?
Голохвостий. Еге ж, Петрів племенник.
Секлита. Та хіба ж міщанину пристало бути свинею?
Голохвостий. Єй-богу, я вашу Галю люблю так, як золото, і хочу сватать, от хоч зараз оддайте, то візьму.
Секлита. Присягнись мені, ходім до церкви!
Голохвостий. Та чи я ж чоловіка вбив, щоб серед ночі присягати! Вірте мені, я чоловік благородний, образованний, і божусь, і присягаюсь, що не піддурюю; бодай я завтрішнього дня не діждав, бодай я завтра на своїх ремінних пасах повісився, бодай я зарізався в своїй хаті своєю бритвою, коли не вірите!
Секлита (бере грудку землі). Їж святу землю, то повірю! На, їж!
Голохвостий. Хіба ж я вовк, щоб їв землю?
Секлита. Їж, на їж, то повірю!
Голохвостий. Та мене ж од тієї землі скорчить, то і чоловіка вашій дочці не буде!
Секлита. Та ви брешете! Присягніться мені хоч на Братській!
Голохвостий. Нехай мене покарають всі печерські святі! Нехай мене покриє великий лаврський дзвін, коли я брешу.
Секлита. Ні, таки присягніть навколішках до Братської!
Голохвостий (набік). От, не
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «За двома зайцями», після закриття браузера.