read-books.club » Драматургія » За двома зайцями 📚 - Українською

Читати книгу - "За двома зайцями"

243
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "За двома зайцями" автора Михайло Петрович Старицький. Жанр книги: Драматургія. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 4 5 6 ... 24
Перейти на сторінку:
Я бу­ло как пой­ду, то так стріво­жусь за них, што цєлу ноч не сплю!

Голохвостий. Так ви б у та­ком ра­зе гу­лять ви­хо­ди­ли, то я б мог хоч цєлую ноч тру­диться про­ход­кою!

Проня. Ноч­чю? Што ви? Страш­но, штоб, бу­ва, ка­кой ока­зії не вий­шло… ви му­щи­на, а я ба­риш­ня. Вот удньом так я люб­лю гу­лять у царсько­му са­ду з книж­кою безпрем­енно, бо так при­ят­но під ду­бом ро­ма­на чи­та­ти.

Голохвостий. А ви які чи­та­ли?

Проня. «Єрус­ла­на На­за­ро­ви­ча», «Кро­ва­вую звєзду», «Чо­р­­ний гроб»…

Голохвостий. Да, ето за­нятні, но я вам ри­ко­мен­дую адин ра­ман… вот ра­ман, так ра­ман… «Бит­ва руських з кабард­и­н­цями» - а-ах! Або - «Ма­тильда - чилі хран­цюзька гризет­ка», або теж «Без­не­вин­на діви­ця, чилі лю­бов ухит­риться». Антіресні, до­ло­жу вам! Не ви­дер­жиш до­чи­та­ти!

Проня. Ах, я такії люб­лю ужасть как: штоб про та­ку лю­бов пи­са­лось, штоб як смо­ла кипєла!

Голохвостий. Да, штоб аж во­лос сма­ли­ла!

Проня. Ах, ето ужас­но жорс­то­ко…

Голохвостий. Так только здай­оться-ка­жеться, а по­том ду­же прек­рас­но. От тольки, Про­ню Про­ко­пов­но, про лю­бов би луч­че са­мим ра­ма­на за­вить.

Проня. Ко­неч­но, за­нятніще, єжелі особ­ли­во ка­ва­лер ду­ш­­ка…

Голохвостий (каш­ля­нув). Про­ню Про­ко­пов­но! Доз­во­ль­те спро­сить, ка­коє та­коє ви обо мне по­нятіє дер­жи­те?

Проня (манірно). Што ж ето ви до­пи­туєтесь? Мінє со­ро­м­но­… Я ба­риш­ня. (Набік). Ага! До­че­ка­лась-та­ки!

Голохвостий. Што ж, што ба­риш­ня, ето ніча­во, ето чи­с­тиє пус­тя­ки!

Проня. Я і по­нятія у цім ніко­то­ро­го не імію…

Голохвостий. Єй-бо­гу, не без­по­кой­тесь!

Проня. Ви мінє та­ко­го жа­ру уки­даєте, што я прос­то ша­рєю… Хіба не знаєте, як без­не­винній дівиці стид­но…

Голохвостий. Ко­ли без ето­го ни­как нельзя обой­титься: все рав­но прий­дьоться…

Проня. Ах, не го­воріть мінє про лю­бов… А я до вас ужасть как… Только, будь лас­ка, не го­воріть, по­жа­лус­та, про лю­бов, по­то­му ето шкан­даль…

Голохвостий. Што ви? Я, зна­чить, про­шу ва­шу ру­ку і се­р­це.

Проня. Мер­си! Только тут ноч­чю… при мєсяцє… так мінє мо­то­рош­но цеє слу­хать, аж серд­це тьопається… Ви завт­ра при­ходьте до нас пред­ло­женіє дєлать…

Голохвостий (цілує ру­ку). Я только бо­юсь ро­ди­телів ва­ших, а то б дав­но зай­шол…

Проня. Єжелі што я сог­лас­на, то вже не­безп­ре­мен­но…

Голохвостий. Ви мінє как во­ди цілю­щої на ра­ни зли­ли, моя зо­зу­леч­ко. (Цілує).

Проня. Ах, не мо­жу! Тікать нуж­но! При­ходьте ж завт­ра бе­зп­ре­мен­но; я вас ад­ри­ка­мен­дую, а ви і пред­ло­женіє зро­бите…

Голохвостий. Прий­ду, прий­ду, моя ка­нах­ве­точ­ко!

Проня. Душ­ка! (Цілує хут­ко Го­лох­вос­то­го і біжить до хвіртки). Ла­мур! (Вибіга).


Вихід VII

Голохвостий сам.

Голохвостий. Бон-бон! (Підска­кує). Трам-та­ра-ра, ура! На­ша взя­ла! Позд­рав­ляєм вас, Сви­ри­де Пет­ро­ви­чу! Виграл­и спра­ву! Про­ня, зна­чить, тут. (По­ка­зує ку­лак). Старі, пра­в­­да, не спро­тив­ляться, по­то­му по­ту­ра­ють доч­ке у всьом. Тільки ж і гид­ка! Ой гид­ка! Да ще лізе цілу­ва­тись! На­до будєть ку­пить доб­ро­го ми­ла, штоб за­ми­вать після неї гу­би… Але за­те ж все моє! От уд­жиґну! Годі вам, Сви­ри­де Пет­ро­ви­чу, те­пер зай­цем бу­ти, - бу­де, до­вол­но! Мож­но бу­дєть і са­мо­му зайців ло­ви­ти, а особ­ли­во куріп'ято­чок… хр-р-р… Хап - і єсть! Хап - і єсть!


Вихід VIII

Голохвостий і Га­ля.

Галя (іде з ко­ши­ком, при­див­ляється). От як ми опізни­ли­ся на старім го­роді з ма­мою, уже й розійшли­ся всі на нашім кут­ку… Ні, он хтось стоїть, чи не Сте­пан? (Збли­жа­є­ть­ся, щоб тро­хи роз­ди­ви­тись).

Голохвостий (зуз­дрівши). А, на лов­ця й звір біжить. (Пі­д­літа). Ціп-ціп, куріпоч­ко!

Галя. Ой, це чу­жий хтось! (Хо­че тіка­ти, але Го­лох­вос­тий за­с­ту­па до­ро­гу).

Голохвостий (при­ди­вив­шись). Гос­по­ди! Це ж та са­ма кра­­су­неч­ка, що я ко­ло Вла­ди­ми­ра ба­чив! От ціпонька! (До неї). Не тремтіть-бо: чо­го ля­ка­тись, моя зо­зу­леч­ко, - хіба з'їм?

Галя. От, єй-бо­гу, ко­ли не пус­ти­те, то ка­ла­вур зак­ри­чу і бу­дош­ни­ка­ пок­ли­чу.

Голохвостий. Ви­га­дай­те! Тольки крикніть, то я та­ко­го на­го­во­рю, што за­раз і в часть вас по­са­дять.

Галя. За що? Що ви ґвал­туєте се­ред ночі, то я маю си­ді­ти?

Голохвостий. Слу­хай­те, сер­денько, не ле­мен­туй­те, бо я тольки по­го­во­рить хотів з ва­ми, моя зіроч­ко крас­на. Як по­видів я вас ко­ло Вла­ди­ми­ра, то з тієї ночі і про­па­даю, - про­сто вхо­пи­ли моє сер­це щип­ця­ми, гвозд­ком у го­лові си­ди­те, хоч і брит­ви не бе­ри в ру­ки!

Галя. А справді, це той са­мий… Ба­чи­те: га­ня­ли, га­ня­ли там, та й тут пе­рес­ту­паєте до­ро­гу; со­ро­му не­ма, а ще па­нич!

Голохвостий. Да ко­ли улюбльон, да так улюбльон, що хоч візьміть в ру­ки піштолєта і прост­реліть тут грудь мою!

Галя. Так і повіри­ли! Шу­кай­те собі пан­но­чок!

Голохвостий. Да­ви луччі за са­мих най­кра­щих пан­но­чок; ви прос­то та­ка ціпонька, що аж сли­на ко­титься, - вірте!

Галя. Хо­ро­ша по­ро­ша, та не для вас!

Голохвостий (роз­па­лю­ючись). Чо­го ж так - не для ме­не? Яка ти стро­га, не­люб'язна! Да у ме­не, го­лу­боч­ко моя, вся­кого доб­ра - па­ро­ви­ця­ми [3], да я озо­ло­чу те­бе, брильянта­ми об­сип­лю на весь Київ…

Галя. Об­си­пай­те ко­го іншо­го, а мені ва­шо­го зо­ло­та не тре­ба.

Голохвостий. Да хіба я разві по­га­ний? При­ди­вись, пожал­у­ста, пер­вий хви­сон…

Галя. Та що - що гарні!

Голохвостий (бе­ре її за ру­ки). Сер­денько, пу­колько моя! Улю­бись у ме­не, бо, єй-бо­гу, заст­ре­люсь отут за­раз пе­ред то­бою, щоб тобі на­пасть зро­бить!

Галя. Ой, що ви ка­же­те?

Голохвостий. По­то­му хоч нож­ни­ця­ми пе­рет­ни моє сер­це, то там тільки од­на лю­бов стри­мить…

Галя. Пустіть же, як­що лю­би­те, бо, бо­ронь бо­же, хто зди­ба, то бу­де ли­хо…

Голохвостий. Ніхто не зди­ба! Куріпоч­ко моя! (Обніма).

1 ... 4 5 6 ... 24
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «За двома зайцями», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "За двома зайцями"