Читати книгу - "Тільки разом"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Нерозуміння в очах Кет раптом змінилося захватом.
— Ти — молодець! — посміхаючись, сказала дівчина. — Ти вартий життя!
— І ти варта! Ми всі варті! — Очі Андрія випромінювали спокійну впевненість і світло. — Ми будемо жити! Ми зможемо!
— Я не хочу, — спохмурніла Кет. — Не можу. Це — не моє.
— А що — твоє?! Хіба є варіанти?
Кет хотіла відповісти, але яскравий спалах відволік її увагу. Просто з повітря виникла жінка. Вона поглянула на парубка й дівчину, привіталася й пішла геть.
— Що це в біса таке?! — запитала Кет.
— Жінка повернулася зі світу людей до чистилища, — буденним тоном пояснив Андрій.
— То тут вихід у наш світ?
— Не тільки саме тут. Коли ти зосередишся й уявиш якесь місце в нашому світі — ти перенесешся туди. Коли ти захочеш побачити якусь людину — ти побачиш її і зможеш опинитися поряд.
— Це так просто?!
— Запам’ятай, Кет, — посміхнувся Андрій, — усе найважливіше в нашому житті — просто. Вихід є завжди, навіть якщо ти його не бачиш!
Андрій і Кет повільно наближалися до літнього чоловіка, який сидів навколішках і пальцем щось писав на піску.
— Це хто? — запитала Кет.
— Кавабата Ясунарі! — мовив хлопець, багатозначно вирячивши очі.
— Хто?!
— Це японський письменник, який у 1968 році отримав Нобелівську премію з літератури! — із захватом мовив Андрій.
— І що йому з того?
Парубок знизав плечима.
— Не знаю! Та яка різниця?! Ця висока нагорода прекрасна сама собою!
— Угу-угу! — єхидно мовила Кет. — Така прекрасна, що він аж помер від радощів!
— От тільки не треба зловтішатися з цього приводу! — очі Андрія миттю перетворилися на дві крижинки. — Смерть — не привод для сміху! Тим паче — смерть видатної людини!
— А чому він помер?
— Я не знаю. Ясунарі не казав.
— Значить, погано питали!
— Хочеш — запитай у нього сама! — скривився Андрій. — Мені незручно й боляче лізти до людини з такими питаннями!
— От і запитаю! — Кет труснула рудою гривою, наморщила носика й підійшла до старого.
— Вітаю! — сказала дідусю Кет.
Чоловік приязно поглянув на Кет і сказав:
— Доброго дня.
— Скажіть, а ви раділи Нобелівській премії?
— Так, звичайно!
— А що вона вам дала?
— Мені було приємно, що про мене дізналося більше людей, що моя праця високо оцінена.
— А гроші дали?
— Дали. Але гроші приносять щастя лише в юності, — посміхнувся Кавабата.
— А якби вам не вручили цю премію? Ви були б щасливою людиною?
— Я був щасливою людиною! — впевнено мовив японець. — Я здійснився як людина і як митець. Жодна премія вже нічого не могла додати.
— Якщо ви були щасливою людиною, то чому ж ви покінчили із собою? — сміливо запитала дівчина.
— Усе закінчується — і щастя теж, — сумно посміхнувся Кавабата.
— Але за вашою логікою, — втрутився в розмову Андрій, — нещастя теж кінечне!
— Звичайно! — кивнув сивочолий письменник.
— То навіщо було помирати?! Треба було почекати кращих часів!
— Я не звик чекати! — категорично мовив Ясунарі. — Гідні люди повинні змінювати життя самі, а не очікувати на можливі зміни! Загалом, смерть не має значення. Має значення лише рішучість померти!
Андрій замислено потер лоба й тихо сказав:
— У цьому ви праві!
— А чи знаєте ви, молоді люди, що кодекс честі самурая вчить жити так, ніби ти вже помер?
— Я жила так, ніби я померла, — сказала Кет. Зла посмішка торкнулася її губ. — Виходить, я — самурай?!
— Ти померла, щоб зберегти свою честь?
— Певним чином.
— Тоді ти — справжній воїн! — радісно мовив Кавабата.
Кет посміхнулася — лагідно і вдячно.
— Але ви могли б написати ще багато прекрасних речей! — не вгавав Андрій.
— Я пишу! — Ясунарі вказав рукою на пісок. — І це — найкраще, що я написав за своє життя!
Кет віддалилася на кілька кроків, і літери на піску склалися в слова: «Будь людяним. Твоя доброта зцілює не тільки оточуючих, але й тебе самого».
Андрій полежав на піску, постійно соваючись, ніби йому муляло, а потім встав і мовив:
— Я так не можу! Сьогодні Вовка вступає до інституту!
— Що за Вовка? Що за інститут?
— Вовка — це мій двоюрідний брат, — пояснив хлопець. — І він вступає до КПІ.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тільки разом», після закриття браузера.