Читати книгу - "Мільйон на рулетці"

Казино «Золотий Дракон». Відкрите тисяча дев’ятсот дев’яностого року. Перші його власники — Андрій Звонцев і Петро Самишний — уже через півроку після відкриття розпочали поділ гральною закладу, внаслідок чого Петро Самишний був убитий сімнадцятого листопада ввечері в під’їзді свого будинку. Через рік у власній машині був підірваний Андрій Звонцев. Майже два місяці «Дракон» залишався без хазяїна, а потому його викупив у дружини Звонцева за вісімсот тисяч якийсь Леонід Влоцлав.

На аркуші було більше, ніж десяток прізвищ, тому Ігорович попросив:

— Коротше.

— Останній власник казино — Володимир Аренський. Підприємець із кримінальним минулим. Доказів нема, але є всі підстави вважати його причетним до вбивства колишніх власників. Тримає заклад уже три роки. Відкрив три філії в різних, в основному центральних, районах міста. Усі називаються однаково і розраховані на невелику гру.

— Конкретніше про власника.

— Володимир Борисович Аренський, тисяча дев’ятсот п’ятдесят п’ятого року народження. Розлучений. Бездітний. Починав бойовиком у банді Сахіна. Звинувачений у причетності до вимагань, викрадень і вбивств. Ховаючись від розслідування, виїхав за кордон. Через рік після зняття з нього всіх обвинувачень повернувся. На той час банда Сахіна була знищена. Зібрав і очолив уцілілих її учасників, найняв ще зо два десятки людей. Улаштував чотирьохмісячну війну з правлячими бандами. Переміг. Відвоював частину міста, його визнали авторитетом. Пережив три замахи. Тисяча дев’ятсот дев’яносто восьмого року легалізувався як бізнесмен. Нині володіє більш ніж трьома десятками фірм, кількома виробництвами, мережею казино «Золотий Дракон».

— Що ви довідалися про казино?

— Казино: два ресторани, п’ять барів, дансинг, стриптиз, три ігрові зали. Гра на великі гроші ведеться тільки в одному з них. Але щоб потрапити в нього, треба бути власником картки клубу «Золотий Дракон».

— Як стати членом клубу?

— Просто. Провести кілька годин у ресторані і витратити купу грошей. Після цього вам запропонують картку.

Зовсім непогано придумано: відбирати відвідувачів за їхньою кредитоспроможністю. Дуже навіть непогано.

— А власне про казино?

— Безпекою в ньому займаються люди, набрані з колишніх бандитів.

— Що означає «колишніх»?

— Ніяких справ про вбивство відвідувачів чи стрілянину в приміщенні казино в архіві немає.

— Зрозуміло. Це все?

— Є дві справи про зникнення людей безвісти. В обох випадках останнім місцем, де їх бачили, був «Золотий Дракон». Є самогубство. Ніякої передсмертної записки суїцидник не залишив, але його подруга стверджує, що він покінчив з життям після того, як його застукали у казино «Золотий Дракон» на шулерстві. Було знайдено кілька трупів у будинках поблизу казино. Але все це… — тут він уперше посміхнувся.

— Розумію, — сказав Ігорович.

Він розрахувався. Перерахувавши гроші, приватний детектив устав зі стільця, жбурнув на нього папку із зібраними ним матеріалами і, не попрощавшись, пішов геть.

Незважаючи на те, що ми не подобалися йому, що такий спосіб заробляння грошей був йому не до смаку, завдавав незрозумілих для мене моральних травм, він усе ж був професіоналом і чесно заробив свої п’ять тисяч. У залишеній ним папці були не тільки плани розміщення поверхів казино з указівкою місцезнаходження того чи іншого залу, але і фотографії начальника охорони, половини охоронців і самого власника казино — тонконосого, хижого і впевненого в собі Володимира Аренського. Там були і копії кримінальних справ на нього.

У якості бонуса до справи додавалися фотографії кількох круп’є з указівкою їхніх домашніх адрес і паспортних даних.

П’ять тисяч були витрачені зовсім не марно.

— Ну? — запитав мене Ігорович, коли детектив вийшов з номера і, судячи зі звуків у коридорі, зайшов у ліфт.

— Говорити щось поки рано, — сказав я. — Поїдемо подивимося.

Розділ З
«Наступного вечора»

Казино «Золотий Дракон» — п’ятиповерховий будинок у центрі міста — викуплена і повністю перебудована дохідна будівля середини позаминулого століття. Ілюмінація на його даху переливається космічними веселками:

Золотий Дракон казино КАЗИНО казино

Водоспади електричних вогнів з обох боків. Скляна будівля входу повністю загороджує весь тротуар, але дозволяє перехожим проходити крізь його невагомі двері, що відкриваються на обидва боки. Зайти і на кілька секунд зануритися у море вогнів, журливої музики, тепла, дзенькоту дорогого посуду, пройтися заростями розставлених на м’якому килимі рослин, вдихнути запах вишуканих страв і ароматної кави. Спокусливо, чи не так?

Хіба можна пройти поблизу і не запам’ятати ці кілька секунд назавжди? Кілька секунд нереального життя. Запам’ятати і потім при нагоді невимушено сказати:

— Безперечно, «Золотий Дракон» — класне казино!

Каскади вогнів, телеекрани з зображенням палаючих феєрверків, казкових мексиканських пірамід, стрімких хмар і загадкових квітів.

Прожектори на даху, що освітлюють нічне небо. Зображення ж самого золотого дракона нема ніде, є тільки напис на карнизі та гравірування на серветкових кільцях.

2

Для стоянки власник «Золотого Дракона» купив сусідній будинок. Машина заїжджає в нього, і на ліфті її піднімають на один із поверхів. Виходиш з казино, показуєш швейцарові талон — і через хвилину твій автомобіль зупиняється біля входу.

З

Ми приїхали на таксі. З інтервалом хвилин у п’ятнадцять.

Мишко першим. Приїхав, зайшов усередину, походив, заглянув у зали, пройшовся сходами, і, зайшовши в якийсь тихий кут, подзвонив і сказав: «Реально».

Наступними приїхали ми з Ігоровичем. Залишили плащі в підвальному гардеробі, піднялися нагору і випили по малюсінькій чарці лікеру в стриптиз-барі. Але ми приїхали занадто рано, і жезл самотньо стирчав на невеликій сцені.

Ми явно поспішили, про це свідчили табло в холах кожного поверху й у кожнім залі: