read-books.club » Дім, Сім'я » Вірний приятель. Оповідання з життя домашнього кота 📚 - Українською

Читати книгу - "Вірний приятель. Оповідання з життя домашнього кота"

307
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Вірний приятель. Оповідання з життя домашнього кота" автора Софія Парфанович. Жанр книги: Дім, Сім'я / Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 5 6 7 ... 37
Перейти на сторінку:
це байдуже.

Що діється з Джіґою? Перестала їсти, навіть від м’яса відвертає голову, п’є воду. Може хвора? Може, може! Бо і чого ж у ночі замість спати ходить по кімнатах і шукає чогось? Перестала гратися, ходить і нудьгує. А далі як заведе! її жалісна й сумна пісня полошить ніч. Що не роблять, як не голублять — не помагає. Джіґа наче б нікого не пізнавала, пестощів не зносить і, коли покласти їй на спину руку, відвертається, плює, ще й кусати хоче. Тримається поблизу дверей, поглядає постійно на клямку наче б просила, щоб її пустити. Але не пускають, бо вона ніколи з хати не виходила і пропаде. То ж вийде на ґанок, походить — посумує і вертається назад у хату.

Стара Грабиха слухає Зосьчиної журби й радить: треба для Джіґи пари. Що, такій молодій кицьці?! Ще ж року немає. Та це ж котеня, тільки й знає що іграшки! Може так обійдеться.

Та не обходиться. Джіґа вже не співає, а кричить і не дає нікому спати. Зробилась непорядна, познайомилась вже й з прутом, та й це не помагає. Годі, вже годі!

* * *

Тигросмугий, великий ангора Нік приходить до Стрільчуків, чи власне пан Юрчак приносить його під кожухом. З-поза пазухи вистає голова, поширена товстими бородами, великі, круглі, яснозелені очі дивляться спокійно, розважно й ввічливо. На вухах у нього малі китички чорних волосинок як у дикого кота. Нік зістрибує швидко на землю, струшує спиною наче б порядкував довгу, розкішну, піскового кольору шерсть, розмальовану чорними, поперечними смугами. Нюшить. Йде і розглядає хату. Міцні, вправні ноги кладе тихо й гнучко з лінощами пещеного кота, що йому завжди добре жилося. Йде поважно і трохи потяжко і зовсім не боїться в чужій хаті. Довговолосий хвіст гордо піднесений вгору, вуха насторожені чуйно.

— Джіґа, Джіґа! Де ти? Гості маєш!

Джіґа вибігає з сусідньої кімнати і побачивши кота, їжить шерсть та грізно гарчить. У її очах безмежна ненависть. Коли ж він наближується до неї, вона плює йому в вічі і б’є лапкою по пиці. Б’є з усієї сили, усім пересердям. Проте Нік якось не дуже турбується таким привітанням і не зраджується. Сів собі спокійно й вилизується. Потім зовсім не цікавиться кицею, йде собі по хаті розглядаючи нове середовище. Який він пишний, який великий! Проти нього Джіґа така маленька!

Але Джіґа не спускає ока з кота. Якийсь заволока, якийсь драб! До чужої хати! І поводиться наче у себе вдома! Джіґа йде за ним крок у крок і гарчить грізно. Хай посміє, хай поважиться! Хам, нахаба!

Нік іде до кухні, обнюхує ціле Джіґіне господарство, вистрибує на ліжко і пізнає, що там Джіґа досі спала. Джіґа вже на ліжку, кидається йому в вічі, дере, плює і гарчить. Цього Нікові забагато. Одним стрибком наскакує на неї і ловить зубами за карк. Гаркітня, плювання, крик.



Так починається Джіґіне знайомство з котом.

Спокусливі ночі провесняні. Десь здалеку, з-поза міста пахне розмоклим чорноземом. Неспокійна туга тремтить у повітрі.

Джіґу й Ніка спроваджують до однієї кімнати, ставлять їм там харчі й скриньку з піском і залишають їх самих. Часом чути з кімнати гарчання Джіґи і її погрозливу лайку, але ж іншим разом її пронизливий лемент. Бідна мала Джіґа!

Але вкінці стихають між ними воєнні дії. Обоє — тихі, спокійні й примирені. Він лиже їй вушка, вона радо піддається його пестощам. Потім лягають на ліжку одне до одного, голову кожне в інший бік — і засипляють смачно. Як чоловік та жінка. У хаті настає спокій і порядок. Нічок їсть багато м’яса, Джіґа ще якось не дуже горнеться до їжі. Але є спокійна і знову чиста. Мила, маленька Джіґа!

Нічок вертається до хати. Сидить у свого пана за пазухою. Джіґа підбігає і шукає занепокоєна. Де Нік?! Де Нік?! Віра бере її на руки і підносить до Ніка та й каже: — Джіґа, моя маленька, попрощайся з Нічком. Він вертається до своєї панці.

Ще раз Нічок лизнув кицю по лиці і вже за ним закрились двері. Джіґа дивиться великими очима і поволі починає розуміти: покінчилась казка першого кохання. Тепер зачинається життя. Інше як досі, нове життя.

Розділ V
Чотири валочки

Прийшла справжня весна.

Спершу цвіли підсніжки. Їхній білий цвіт пахнув снігом. Оцим весняним, пухким снігом, що падає великими сніжинками й доторкнувшись теплої вже землі, тане. З нього робляться струмки води, що з радісним журчанням біжать вулицями. Під мурами домів стоять дівчата з кошиками квіток і кличуть:

— Підсніжки, підсніжки, три за десять!

Кожен підходить і купує оці три китички за десять грошів. Несе в хату і тішиться, що вже весна. Бо хоч би ще були сніги й морози, швидко й безумовно буде весна. Інакше не цвіли б підсніжки. Вони найкраще знають коли починається весна.

Потім приходять проліски, ряст і вовче лико, що нагадує трохи бузок і пахне гірко-солодко. От тоді вже весна. Тепла, усміхнена, зеленню молодою вкрита, сонцем розмальована, синявою закосичена.

Потім проходять теплі травневі дні і цвіте бузок та пропукаються перші пуп’янки троянд. На площах і вулицях стрункі ясені пускають соковите ясне листячко, каштани розправляють грубі згортки свого листя та повернувши долонями вверх гріють їх на сонці. Біжучи до праці міщанин вдихує хвилинку-другу ніжні, весняні пахощі та радіє. Так мало він зазнає з природи і її завжди чарівних змін. Весна так здалеку до нього підходить, десь з

1 ... 5 6 7 ... 37
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вірний приятель. Оповідання з життя домашнього кота», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вірний приятель. Оповідання з життя домашнього кота"