Читати книгу - "Звірослов"

- Дєвушка, ви хіромантка? - до Капітоліни підходить гарно вдягнений молодик.

- Дуже відома, - без зайвої скромності відповідає Капітоліна.

- Скільки коштує?

- Ніскільки. Я гадаю задурно.

Молодик від несподіванки відступає геть, але за мить знову повертається.

- А який вам толк стояти тут задурно?

- Ну, - каже Капітоліна, - раз стою, значить є толк.

- Раді інтєрєса?

- Інтєрєс - це не єдине, чим можна пояснити вчинки людей. Я стою тут, щоб допомогти таким, як ви. Можливо, моє гадання покаже вам правильний шлях, - обличчя Капітоліни випромінює смиренне благородство.

- Тагда впєрьод, - молодик простягає Капітоліні праву руку.

- Спершу дайте ліву, ліва рука - це те, з чим ви народились.

- А права?

- Це те, як ви живете і що може вас убити.

Права рука у молодика тремтить.

- Не бійтеся, - підбадьорює його Капітоліна, - руки - не аналізи. З їх допомогою я не поставлю вам смертельний діагноз.

- Бачите, - починає Капітоліна, - це три головні лінії руки - лінія серця, лінія голови і лінія життя. На вашій руці домінує лінія серця. Вона найбільша, найяскравіша, найчервоніша. Це означає, що ви керуєтесь, як правило, емоціями, а не розумом. Не переживайте, так роблять більшість людей. Я не скажу, що це погано. Просто в житті треба у всьому знати рівновагу.

Треба вчитися володіти своїми емоціями, не дозволяти їм володіти вами. Бо емоції не завжди бувають добрі. Гнів, ревнощі, ненависть, образа - такі емоції треба гнати від себе геть, інакше рано чи пізно ви через них зробите щось таке, про що будете гірко шкодувати решту свого життя.

- Лінія долі, - продовжує Капітоліна, - починається біля зап’ястя і перетинає долоню по вертикалі. На лівій руці у вас є ця лінія, на правій - ні. Це означає, що ви досі не можете себе знайти. Метаєтесь від одного до іншого. Але часу не так багато. Вам треба сконцентруватись. Відкинути все зайве. Зрозуміти, що ви живете для чогось, а не просто так. Навіть рослини мають свій сенс, ви ж поки що живете без цього сенсу.

- А у вас є лінія долі? - хитро всміхається молодик.

- Звичайно, є, - Капітоліна про всяке тримає обидві свої руки долонями вниз. - В мене є ціль у житті, можете не сумніватись… Але продовжимо. Бачите ці короткі перпендикулярні лінії у підніжжі мізинця. Це лінії стосунків. У вас їх багато. Усі однаково короткі.

Молодик вигукує, не дослухавши:

- Не об’ясняйте - я розумію, що це значить. У мене багато жінок. Я люблю жінок, жінки люблять мене - не бачу тут нічого страшного.

- Справді не бачите? - Капітоліна раптом стає серйозною і непривітною.

- О, я вас умаляю!

- Не треба мене умаляти, я і так невисокого зросту! - Капітоліна відчуває, як на чолі проступає гарячий піт. - Ви бігаєте за жінками аж ніяк не з любові. Любов’ю тут і не пахне. Ви не знаєте, що це таке - любов, і кидаєте жінок до того, як вони починають вас розуміти. Ви просто маленький самовдоволений індик, з куцою лінією розуму і без лінії долі, який корчить з себе велике цабе. Вами керує не любов, а лінь, нудьга і байдужість!

На мить Капітоліні здається, що маленьке велике цабе зараз її вдарить. Капітоліна відсувається назад, однак молодик на диво спокійно їй каже:

- А ви ще довго тут будете стояти, дарагая? Може, півасіка пойдьом вип’єм? Я приглашаю.

- Чому ти мені раніше не розказав, Коля? - Капітоліна виловлює зі свого акваріума двох жаб.

Незрозуміло, як жаби туди потрапили. Жаби в супермаркеті не продаються і ніколи не продавалися.

- Але тепер усе піде по-іншому, Коля. Я все знаю. Я знаю, що ти німий.

Коля, як завжди, ніяк не реагує на Капітоліну. Віддирає двох приморожених восьминогів один від одного.

- Тільки мене страшенно цікавить одна вещь, Коля, - Капітоліна зіскакує з табурета і з сачком у руках підбігає до напарника. - Не бійся, я нікому не розповім, якщо це таємниця, просто дуже кортить дізнатися.

Капітоліна стає навшпиньки, щоб дотягнутися до його вуха. Шепоче:

- Ти тільки німий, чи і глухий теж?

Коля нервово відштовхує Капітоліну від себе геть.

- Ну скажи мені, - канючить Капітоліна. - Будь ласка! Кліпни одним оком, якщо тільки німий, а двома - якщо і німий, і глухий одночасно!

Коля дивиться на Капітоліну, мнучи в руках двох приморожених один до одного восьминогів. Жодного руху повіками.

Може він і сліпий теж, думає Капітоліна.

- Дєвушка, виловіть мені, пожалуста, рибку із акваріума, - делікатна жіночка приходить до Капітоліни за рибою регулярно. Очевидно, їй подобається спостерігати за тим, як Капітоліна відрубує рибам голови.

Капітоліна вагається.

В акваріумі плавають дві невідомо звідки взяті жаби і один старий дзеркальний короп. Короп ледь живий. Часто перевертається черевом догори, але Капітоліна встигла з ним подружитися.

- Вибачте, що я вам таке кажу, - каже Капітоліна делікатній жіночці, - я, чесно, і не маю права таке казати… але… ви впевнені, що хочете цю рибу?

Делікатна жіночка тупувато витріщається.

- Риба не свіжа, да?

- Ні-ні, риба свіжайша! - схоплюється Капітоліна. - Дивіться, як рєзвенько плаває догори пузом! Тут інше… Просто… а ви не пробували… ЇСТИ ОВОЧІ?

Делікатна жіночка втрачає свою делікатність.

- Дєвушка, ви яка-то ненормальна! Яке ваше діло, чи їм я овочі?

- Прошу! Ви неправильно мене зрозуміли! Тільки не нервуйтеся! Не думайте, що мені жалко того коропа! Якщо хочете, відрубаю йому голову й оком не змигну! Ха! Рука і не дрогне! Я ось що тільки хотіла сказати. Їсти овочі дуже корисно. У них стільки поживних речовин, ого-го! А квасоля - королева столу. Квасоля, буряк і морква замінять будь-яку рибу. Подумайте самі, невідомо, звідки привезли цього коропа. Невідомо, в яких він плавав водах. Можливо, у дуже брудних. Ви думаєте, що їсте рибу, а насправді їсте фекалії і радіонукліди, - на останніх словах Капітоліна трохи запинається. Вони, як і жаби, невідомо звідки з’явились у Капітоліниному словниковому запасі.

- І що саме главне, - ефектно закінчує Капітоліна, - овочам зовсім не больно!

Делікатна жіночка озирається в пошуках якого-не-будь начальства. Її терпець урвався. Зараз вона влаштує Капітоліні квасолю, буряк і моркву.

Коля мовчки виловлює нещасного коропа, акуратно відрубує його голову, випотрошує тельбухи і в