Читати книгу - "Забуте вбивство"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Вона набрала повні груди повітря, накинула пальто й швидко вислизнула з дому. На пошті надіслала таку телеграму:
Вест, Едвей-сквер 19 Челсі Лондон. Я передумала. Можна мені приїхати до вас завтра?
Ґвенда.
Вона надіслала телеграму з оплаченою відповіддю.
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ
«Накрийте їй обличчя…»
Реймонд Вест із дружиною зробили все, від них залежне, щоб молода дружина Джайлза почувалася в них добре. І то не їхня провина, що в їхній присутності їй було якось не по собі. Ґвенда вочевидь нервувалася, дивлячись приголомшеним поглядом на Реймонда з його дивною зовнішністю, — він чимось нагадував їй крука, що готується до стрибка, — отим розкуйовдженим волоссям та бурхливими й мало зрозумілими їй висловлюваннями. І він, і Джоун, здавалося, розмовляли якоюсь лише їм зрозумілою мовою. Ґвенді ще ніколи не доводилося бувати в атмосфері інтелектуального снобізму, і вона почувалася в ній досить незатишно.
— Ми хочемо повести вас до театру на виставу або дві, — сказав Реймонд Ґвенді, яка пила джин, хоч після своєї подорожі радше випила б філіжанку чаю.
Ґвенда зраділа, почувши цю пропозицію.
— Сьогодні ввечері ми підемо дивитися балет у Седлерс-Велзі, а завтра — після святкової вечірки на честь іменин моєї незрівнянної тітоньки Джейн — відвідаємо спектакль «Герцогиня д'Амальфі» з Гілґедом у головній ролі, а в п'ятницю ви просто повинні побачити виставу «Хода безногих». Цю драму перекладено з російської, і нічого більш значущого за останні двадцять років не з'являлося на театральній сцені. Її ставлять у театрі Вітмора.
Ґвенда подякувала за ці плани з організації її дозвілля. Зрештою, коли приїде Джайлз, вони з ним неодмінно відвідуватимуть музичні вистави й усе таке. Вона відчула легку підозру стосовно «Ходи безногих», але не виключила можливості, що вистава їй сподобається — хоч «значущі» п'єси саме тим і відзначалися, що, як правило, ніколи нікому не подобалися.
— Ви будете у захваті від моєї тітки Джейн, — сказав Реймонд. — Вона — типовий уламок історії, вікторіанський до самих кісток. Усі ніжки її туалетних столиків обмотані чинцом. Вона живе в селі, де ніколи нічого не відбувається, як ото в застояному ставку.
— Але одного разу там щось таки відбулося, — сухо кинула його дружина.
— Звичайна собі драма пристрасті, досить груба, без найменшої витонченості.
— А проте вона тоді дуже тебе зацікавила, — нагадала йому Джоун із лукавою усмішкою.
— Я іноді ладен зіграти в крикет навіть у найглухішому селі, — з гідністю сказав Реймонд.
— А проте тітка Джейн відзначилася при розслідуванні того вбивства.
— О, звичайно, вона — жінка не дурна. І дуже любить розв'язувати складні задачі.
— Задачі? — перепитала Ґвенда, подумавши про арифметику.
Реймонд махнув рукою.
— Задачі, що їх ставить перед нами життя. Наприклад, чому дружина крамаря прийшла з парасолькою на церковні збори в погожий сонячний день. Або чому в такому-то місці знайдено баночку солоних креветок. Або куди подівся стихар вікарія. Жодну з таких загадок моя тітка Джейн не залишає поза увагою. Тож, якщо ви маєте якусь нерозв'язану задачу у своєму житті, розкажіть про неї, Ґвендо, їй. Вона знайде на неї відповідь.
Він засміявся, і Ґвенда засміялася теж, хоч сміятися їй зовсім не хотілося. Її познайомили з тіткою Джейн або, по-іншому, міс Марпл, наступного дня. Це була приємна літня дама, висока й тендітна, з рожевими щоками, синіми очима й лагідними, хоча й дещо метушливими манерами. У її синіх очах нерідко миготіли лукаві іскорки.
Після ранньої вечері, на якій вони винили за здоров'я тітки Джейн, усі пішли до Театру Його Величності. У їхньому товаристві було ще двоє людей: уже літній художник та молодий адвокат. Літній художник присвятив усю свою увагу Ґвенді, а молодий адвокат розділив свою між Джоун та міс Марпл, чиї репліки, здавалося, тішили його надзвичайно. Проте в театрі цей порядок поламався. Ґвенда сіла посередині ряду, між Реймондом і адвокатом.
Світло погасло, і вистава розпочалася.
Актори грали чудово, і Ґвенда дуже втішалася. Їй не так часто доводилося бувати на театральних виставах найвищого ґатунку.
Вистава закінчувалася, і напруга дійшла до кульмінації найвищого жаху. Трагічний голос актора, схожий на стогін спотвореної та розбещеної свідомості, долетів до них понад світлом рампи:
«Накрийте їй обличчя. Я засліплений. Вона померла молодою…»
У Ґвенди вихопився розпачливий зойк.
Вона підхопилася зі свого місця, з якоюсь сліпою рішучістю проштовхалася між рядами до виходу й по сходах вибігла на вулицю, але навіть тоді не зупинилася, а то йшла, то бігла, опанована сліпою панікою, у напрямку театру Гей-маркет. І лише тоді, коли вже добігла до вулиці Пікаділлі, помітила вільне таксі, підкликала його й, сівши в машину, дала адресу будинку в Челсі. Тремтячими пальцями знайшла гроші, заплатила за проїзд, піднялася сходами. Служник, який відчинив їй двері, подивився на неї з подивом.
— Ви рано повернулися, міс. Вам стало зле?
— Та ні, власне. А втім, я справді почула себе погано.
— Може, вам дати чогось випити, міс? Трохи бренді?
— Ні, не треба нічого. Я піду спати.
І побігла нагору сходами, щоб уникнути подальших розпитувань.
Швидко роздяглася, залишивши одяг лежати купою на підлозі, і лягла в постіль. Лежала там і тремтіла, серце їй калатало, а погляд був спрямований у стелю.
Вона не чула, щоб хтось приїхав іще, але десь через п'ять хвилин двері відчинилися, й увійшла міс Марпл. Вона тримала під пахвою дві грілки, а в руці — філіжанку.
Ґвенда сіла в ліжку, намагаючись погамувати тремтіння.
— Ой, міс Марпл, мені страшенно прикро, пробачте мені. Я не знаю, що зі мною трапилося — але то був якийсь жах. Вони дуже розгнівалися на мене?
— Не турбуйтеся, люба дитино, — сказала міс Марпл. — Підкладіть лише собі під боки ці грілки.
— Мені, власне, не потрібні грілки.
— Ні, вони вам потрібні. І випийте чаю…
Чай був міцний, гарячий і занадто солодкий, але Ґвенда слухняно випила його. Тремтіння тепер дошкуляло їй менше.
— А зараз лягайте і спробуйте заснути, — сказала міс Марпл. — Ви пережили велике потрясіння. Ми поговоримо
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Забуте вбивство», після закриття браузера.