Читати книгу - "Скорочено Джим Ґудзик і машиніст Лукас"

Лобастий учений розстелив перед друзями велику географічну мапу Мигдалії. Кордони царства з усіх боків опоясувала стіна, яка мала п'ять брам: північну, північно-західну, західну, південно-західну та південну. Якщо виїхати з країни крізь західну браму, то на шляху постане "Ліс Тисячі Див". Одразу за ним починаються червоно-біло-смугасті гори. Їх називають "Короною Світу". На жаль, гори непрохідні. Але південніше розташована ущелина під назвою "Долина Сутінків". Єдина можливість перетнути гори – це пройти крізь ущелину. Проте досі на такий крок ніхто не наважився. До того ж "Долина Сутінків" сповнена жахливих звуків та голосів. Вони настільки страшні, що ніхто не в змозі їх винести. По той бік "Долини" є величезна пустеля "Кінець Світу". А далі починається ще зовсім недосліджена територія.

Лукас уважно роздивився мапу та знову замислився. Потім він сказав, що можна перебратися через "Долину Сутінків" на інший бік гір і весь час їхати на північ, тоді десь неодмінно знайдеться Жовта річки, а біля неї – Дракон-Місто, якщо воно взагалі знаходиться біля Жовтої річки. Лукас узяв собі мапу. А Джим запитав, як виглядають дракони. Для відповіді вперед виступив маленький учений і почав пояснювати, що усі описи, які йому вдалося знайти, виключно неточні та неймовірно суперечливі. Він показав деякі малюнки драконів, але дуже неправдоподібні.

Лукас сказав, що завтра вранці почне подорож. Машиніст хотів ще написати листа до Усландії, перш ніж їхати в Дракон-Місто. Пінг Понг приніс папір, і друзі спільними зусиллями склали довгого листа. У ньому вони пояснювали пані Ваас та королю Альфонсові, чому їм довелося поїхати з Усландії. І що Джим відтепер все знає про посилку. І що зараз їм треба прямувати до Дракон-Міста-Сумландії, аби звільнити принцесу Лі Сі та розкрити таємницю Джима. Наприкінці листа друзі передали всім привіт. Лукас підписався, а Джим намалював чорне личко.

Лукас попросив короля дати вугілля та води для Емми. Згодом усі розійшлися спати.

Глава дванадцята, у якій починається подорож у невідоме і друзі бачать "Корону Світу"

На світанку Лукас розбудив Джима. До них прийшов Шу Фу Лю Пі Плю і Пінг Понг. Шеф-кухар приніс бутерброди на дорогу. Пінг Понг заплакав. За всього свого бажання він більше не міг стримувати свого горя. Лукас і Джим розчулено посміхнулися та обережно потисли його малесеньку ручку. Нарешті прийшов і цар. Він виглядав дуже серйозним. Цар приніс друзям гарячий чай. Усі попрощалися, і Емма рушила. Подорож до Дракон-Міста почалася.

Якийсь час вони їхали вулицями столиці, потім досягли передмістя, і золоті дахи Пиня залишилися позаду. Цілісінький день без жодної зупинки їхали вони крізь Мигдалію, тримаючи курс на "Долину Сутінків".

Наступного дня вони проминули великі сади та поля й покотили крізь села, де мигдальські селяни та селянки зі своїми дітлахами та онучатами махали їм услід. Тепер Емми більше ніхто не лякався. Вістка про те, що двоє чужинців на локомотиві попрямували звільняти принцесу Лі Сі, миттєво облетіла всю країну.

На третій день друзі побачили один із найзнаменитіших мигдальських біломармурових палаців, що стояв посередині озера. Там мешкали молоді мигдальські фрейліни. Лукас і Джим побачили, як дівчата махають їм здалеку шовковими хусточками, і помахали у відповідь своїми носовими хустинками. Повсюди, де б друзі не зупинялися, їм приносили повні корзини фруктів та солодощів, а Еммі – воду та вугілля.

На сьомий день друзі дісталися західної брами Великої Мигдальської Стіни. Дванадцять солдатів, що несли там службу, притягли такий здоровезний ключ, який навіть утрьох ледь можна було втримати. Вони вставили ключа до замка і з величезним зусиллям повернули. Гігантська стулка західної брами із гучним скрипінням розчахнулася.

Емма виїхала з брами. Уже за кілька хвилин мандрівники опинилися просто в "Лісі Тисячі Див". Це були величезні дикі джунглі. Дерева тут були прозорі, а тварини – величезні і дивні.

Три дні знадобилося Джиму і Лукасу, аби продертися крізь джунглі, бо вони дуже повільно просувались уперед. Але на третій день хащі закінчилися, і перед друзями здійнялися гори у червону та білу смужку, що носили назву "Корона Світу". Верхівки гір були жахливо високими. Гори тяглися крізь усю країну з півночі на південь. Кожна гора переливалася червоно-білими смугами, уздовж чи поперек, хвилеподібно чи зиґзаґами. Деякі були навіть у клітинку чи із справжнім орнаментом.

Лукас дістав мапу. Він швидко відшукав "Долину сутінків". Треба було їхати на південь. Друзі рушили, а незабаром вони побачили вузьку щілину між двома високими верхівками та спрямували Емму просто до неї.

Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу.

Глава тринадцята, у якій починають говорити голоси в "Долині Сутінків"

"Долина Сутінків" виявилася моторошною ущелиною завширшки приблизно зі звичайну дорогу. Дно було рівне, як асфальт, червоного кольору. Сюди ніколи не проникав жоден промінчик сонця. Праворуч та ліворуч височіли баштами круті скелі до самісінького неба.

Перед самісіньким входом до ущелини Лукас зупинив локомотив, і друзі для початку зайшли всередину. Проте нічого не було чути. Усередині панувала урочиста таємнича тиша. У Джима часто закалатало серце, і він схопив Лукаса за руку. Обидва стояли й мовчали. Нарешті Джим сказав, що тут тихо. Лукас кивнув і тільки-но хотів щось відповісти, як раптом праворуч у скелі пролунав цілком чіткий голос Джима: "Але ж тут зовсім тихо!". І тут зліва почулося: "Але ж тут зовсім тихо!". А потім то справа, то зліва всією долиною згори донизу пройшло щось на зразок перешіптування: "Але ж тут зовсім тихо!" — "Але ж тут зовсім тихо!" — "Але ж