read-books.club » Сучасна проза » Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років 📚 - Українською

Читати книгу - "Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років"

152
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років" автора Анатолій Дністровий. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 5 6 7 ... 50
Перейти на сторінку:
тому. Він запросив мене заспівати в його японському проекті. З того часу багато що змінилося. Та він вам, напевне, розповідав. А може, навіть диски мої дарував. Дарував? Впевнена, що дарував.

— Музичний проект? — здивувалася перша. — Ти говориш про когось іншого. Все, що його цікавило, — це медицина. Повір, я знаю, що говорю. Без нього я ніколи б не стала тим, ким стала.

— Пихатим стервом? — пожартувала блондинка.

— Королевою естетичної медицини. Я познайомилася з ним, ще коли була студенткою на фармації. Я була безнадійно отруйною, як болиголов. Це просто чудо, що він звернув на мене увагу. Це він відкрив мені великий бізнес краси. Косметологія — хижа професія. Нашим козирем була косметика з отрут. Отрута медуз, отрута скатів, отрута жаб — він казав, що в часи Середньовіччя мене би спалили як відьму. Але зараз це — наука краси, і я її покровителька.

— Здається, це якась помилка. Ми явно говоримо про когось іншого, тільки не про того, хто запросив мене сюди, — озвалася блондинка. — Мабуть, я піду. Бармене, прошу рахунок!

Тим часом смаглява вхопила за рукав блондинку і сказала:

— Йохан завжди знав, що робить. У нього все було продумано. Я знаю, Йохан був загадковим і могутнім чоловіком, і ця зустріч — цьому підтвердження. Якщо він захотів, щоб ми зустрілися тут після його смерті, значить, на це є вагомі причини. Якщо він хотів, щоб ми довідалися одна про одну, то на це теж є свої причини. Тож давай здійснимо його останню волю. Будь ласка, сядь. Він хотів, щоб ми всі зустрілися, значить, в цьому є сенс.

— О’кей. Давайте почну я. Я познайомилася з ним в одній туристичній організації з уфологічним ухилом, — сказала смаглява. — Простіше кажучи, в секті. Мене покинув чоловік, і я вирішила зайнятися туризмом, про що давно мріяла. Але натрапила на секту. Високі членські внески, фейс-контроль, культ тіла, тантра-йога, жодних літніх дам з целюлітом. Амазонки нового часу. Потрапивши в цю організацію, я навіть не здогадувалася, що стану правою рукою її лідера. Та ще й після всієї історії з моїм чоловіком. Я думала тоді, моє життя закінчилось. Коли я зустріла Йохана, воно насправді тільки почалося.

— Ніколи б не подумала, що в туризмі бувають секти.

— Це особлива система виживання в екстремальних умовах. Мінімум спорядження, повна відкритість для природи, всі ці нью-ейджівські штучки, знаєте. Ми пішли з ним на Ельбрус, він вів групу з двадцяти дівчат-модельок, передавати послання миру інопланетній цивілізації. Там у нас почався романтичний зв’язок. Я стала його ученицею. Кожна дівчина в нашій групі мріяла стати ученицею Йохана, а стала нею я. Була його помічником у всьому. В нас було безліч поїздок і багато кохання. Непал, Таїланд, Бірма, Чилі, Гватемала, Мексика… Потім північ — Якутія, Норвегія, Антарктида. Це ми написали книгу «1000 місць, які потрібно відвідати перед тим, як померти». Бачили таку? Ми робили заїзд на велосипедах через пустелю Гобі, пірнали в Льодовитий океан, водили екскурсії через джунглі Юкатану на гробниці майя. Всі сакральні точки планети — ми об’їздили їх усі.

— Не може бути, — сказала блондинка. — Якби це було так, він би просто не мав часу займатися музикою. Ми давали концерти в Японії і Америці так часто, що йому не залишилося б часу об’їздити всі ті місця, про які ти кажеш. Так, Йохан був загадковим і мудрим чоловіком. Іноді я не бачила його місяцями — він давав мені багато свободи, щоб наші почуття ніс вітер. Він був першокласним продюсером, але ніколи не займався нічим таким, як туризм. Крім того, Йохан завжди був традиційним у питаннях релігії. Він більше цікавився історією, ніж сьогоденням, і медіа, ніж реальністю. Крім того, в колах, у яких він обертався, важко уявити собі туристичних агентів. Він зробив з мене примадонну. Афродиту, якій приносять дари її шанувальники. Ви, напевне, думаєте, що я випендрююсь? Нічого подібного. Якби не він, я, щонайбільше, була б керівником хору в районній школі. Я зустріла його на випускному. Він був меценатом, який підтримував наше музучилище. На святі я запросила його на білий танець, і він сказав, що в мене чарівний голос. Того ж вечора ми поїхали на його машині до міста, в ресторан, і він пообіцяв зробити з мене зірку. Я ніколи не була в такому ресторані. Він пригощав мене всім, чого лише можна забажати, а я від зніяковіння замовила капустяний салат і гречку, досі пам’ятаю це. Того ж вечора я опинилася у нього в ліжку. Я була щасливою від думки, що саме він зробить мене жінкою. Відтоді я стала його щасливою картою. Він любив пропадати надовго, в цьому була якась таємничість. Я багато часу провела в його помешканні наодинці. Але в моєму з ним атласі ви, дівчата, не поміщаєтеся, даруйте.

— Але він справді любив зникати надовго, — зауважила перша. — Це про щось говорить.

— Тим солодша була радість від зустрічі, — озвалася четверта, ніби щось пригадуючи. — Але однаково, зовсім не схоже на правду. Правда Йохана — інша.

— Він був замкнутим, дуже замкнутим і похмурим чоловіком, як і личить тому, в кого справді є влада. Справжній чоловік завжди такий — похмурий, могутній, таємничий, — сказала четверта. — Але я ношу всі його таємниці при собі. І ці таємниці залишаться зі мною. На те вони й таємниці.

— Облиш. До кінця дня нам треба з’ясувати, в чому справа. Чим ви займалися?

Жінка в крислатому капелюсі стишила голос так, що бармен ледве розчув:

— Він навчив мене вбивати.

— Який жах! — зойкнула блондинка і закрила рот долонями.

— Це жахливо й прекрасно водночас. Зло завжди красиве, вам не здається? Я вчилася цьому на біржі — працювала в нього перекладачем з корейської. Він мав свій бізнес у Тайвані, торгував акціями — нафта, чорні метали. Небезпечнішої людини я в житті не зустрічала. Він був підступним, як змія, небезпечним, як орел, впливовим, як Гольфстрім. Я стала його довіреною особою. Я навчилася нищити людей і робити їх бідними без жодного докору совісті. Він жартома називав мене Калі — так майстерно я створювала і розбивала ілюзії всім, хто мав зі мною справу на ринку. Діючи через підставних людей, ми видоювали крупні корпорації і спостерігали за падінням імперій. Нічого захоплюючішого я в житті не зустрічала.

1 ... 5 6 7 ... 50
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років"