Читати книгу - "П'ята Саллі"

руки «Жовті сторінки»[16]. (Ну хоч колір правильно вгадала!) І Саллі почала обдзвонювати ресторани, що починалися на літеру «А», з питанням, чи не потрібна їм досвідчена офіціантка. Я зрозуміла, що так вона ніколи не дістанеться до «Ш». Тому спробувала ще раз, зосередилася дужче й побачила, що вона заплутується все більше й більше. Нарешті я просто прокричала: «Потрібна офіціантка в ”Шляху з жовтої цегли”!»

Саллі так злякалася, що аж впустила слухавку, яку не піднімала, а тільки вирячилася на неї. Тоді вона взяла її та кілька разів промовила «Алло?», думаючи, ніби то оператор чи ще хтось заговорив до неї з телефону, проте звідти долинав лише довгий гудок. Тоді все стало зрозуміло, й вона пробігла пальцями по списку ресторанів, доки не дісталася «Шляху з жовтої цегли» на розі Сімдесят четвертої та Третьої авеню. І, дякувати Богу, там було велике оголошення: КАФЕ ТА РЕСТОРАН, РОЗВАГИ ТА НІЧНІ ТАНЦІ. Вона зателефонувала й зв’язалася з якимось Тоддом Крамером, який представився одним із партнерів, та сказав, якщо її цікавить робота, нехай прийде на співбесіду.

Саллі пробігла очима свій гардероб, міркуючи, що було б добре одягти на співбесіду щодо роботи. Я намагалася переконати її взяти Нолин коричневий брючний костюм або мою синю сукню. Але вона вдягла твідове плаття в ламану клітинку, яке більше підійшло б якійсь матроні, тому я вмила руки. Який сенс докладати зусиль?

* * *

«Шлях із жовтої цегли»[17] мав довжелезний жовтий навіс, що тягнувся від вулиці до подвійних скляних дверей. Саллі пройшлася під ним та попрямувала килимом із жовтої цегли вниз сходами через коридор повз двері, підписані «жувачі» та «жувачки», і дійшла до жовтого спірального візерунка перед баром Смарагдового міста, біля якого дебелий бармен витирав склянки. Всередині було темно, світилося лише над столом навпроти танцмайданчика, за яким кілька чоловіків грали у карти.

Місце мало вигляд надзвичайно вишуканим та гламурним, і Саллі злякалася й вже було хотіла піти.

— Чимось допомогти, прошу пані? — спитав бармен.

— У мене запланована зустріч із містером Тоддом Крамером. Щодо вакансії офіціантки.

Бармен показав своєю ганчіркою на столик із картами.

— Білявий мужик.

— Може, мені не варто турбувати його, коли він грає в карти?

Бармен придивився до плям на склянці.

— У такому разі ви з ним так і не побалакаєте.

Саллі вагалася між варіантами перервати гру чи піти без співбесіди. Врешті-решт, стиснувши сумочку, вона попрямувала до столу, ніяковіючи через гучне цокання підборів на порожньому танцполі.

Чоловіки підвели голови, коли вона наблизилась до столу. Вродливий блондин із високим чолом і найблакитнішими очима, які вона коли-небудь бачила, безтурботно тримав у зубах зубочистку. Він нагадав їй фільм про азартного гравця на річковому судні[18], от тільки цей був одягнений у джинси та зім’яту денімову сорочку.

— Містере Крамер?

Той відвів погляд від карт, без особливого зацікавлення зміряв її очима, а тоді знову втупився у свою «руку»[19].

— Піднімаю на п’ять, — сказав він та кинув на стіл кілька зубочисток.

Його голос був, на диво, м’яким та низьким.

— Вибачте, що турбую вас, — почала вона. — Я — Саллі Портер. Я вам телефонувала з приводу вакансії офіціантки, але я могла б прийти піз…

— Почекай хвильку, — сказав він. Тоді нахилився вперед і вишкірився, повільно обводячи поглядом людей за столом. — Три десятки, — промовив він.

— Вибач, Тодде, — промовив невеличкий чоловік із обличчям тюленя. — Я тут собі невеликий стрейт[20] припас. — З тріумфом він згріб собі купку зубочисток.

Люто ляснувши картами по столу, Крамер підскочив з крісла так, що воно аж перекинулося.

— Сраносучі карти, — крикнув він. — Роздавай ще.

Він пройшов перед Саллі, поманив її вказівним пальцем, навіть не дивлячись в її бік.

— Сраний гадський дірявий стрейт, — пробурмотів він. — Той сучий син достоту щось там підмахлював.

Він провів її до одного зі стільців за баром та сів поруч. Саллі зовсім розхвилювалася та заплуталась, і знала, що зараз зіпсує співбесіду. Тому я почала напирати. Саллі зазвичай бореться з головним болем, але цього разу вона розгубилася — як і завжди, коли справа доходила до співбесіди щодо роботи — тому вона відчула прохолоду і побачила, ніби її несе кудись геть. Останнє, що вона зробила, то глянула на годинник над баром, цю свою давню звичку, якої навчилася, коли ми ще були дітьми, щоб дізнаватися, скільки часу минуло за останній провал у пам’яті.

15:45

Що ж, дякувати Богові. Саме час вийти мені.

Тодд Крамер скривився та глянув на мене, підвівши голову, так само, як тоді, коли розглядав свої затулені карти.

— Щось не так?

— Що може бути не так? — спитала я. — Вам потрібна офіціантка, а я — найспритніша, найдосвідченіша офіціантка, яку вам пощастить знайти, яка ще й третій десяток не розміняла. Саме те, що й потрібно цьому закладу — дика відьма з Вест-Сайду[21]. — Я перехопила його погляд, закинула ногу на ногу, демонструючи край стегна, та усміхнулася.

Його Адамове яблуко здригнулося.

— Ти загорілась, як та лампочка.

— Я люблю світитися. Колись працювала моделлю, — збрехала я. — Ми часу не гаємо, поки камери не готові та прожектори не горять. А ще я помітила у вас тут і розваги передбачені. Що ж, я, звісно, не Джуді Гарленд[22], але коли є настрій, можу співати і танцювати, та й у короткій спідниці виглядаю збіса апетитно.

— О, не маю сумнівів.

— У мене буде випробувальний термін?

Він розглядав мене своїми глибокими синіми очима. Я його зацікавила.

— Приходь о п’ятій тридцять, познайомишся з моїм партнером. Еліот затверджує всіх, кого ми беремо на роботу. Ти більше працюватимеш із ним, а не зі мною. Насправді, я в цій справі тільки інвестор. У мене інші інтереси.

— Які, наприклад? — запитала я.

Його брови підскочили вгору.

— Різне.

— Мені насправді цікаво, — сказала я. — Люблю дізнаватися, чим займаються інші люди.

— Ну, під час сезону кінних перегонів із візками я працюю за сумісництвом на Нью-Йоркському іподромі. Та більшість часу я тут.

— О, рисаки. Обожнюю їх. Що ви там робите? Ви трохи завеликий, як на жокея.

Він засміявся.

— Один мій друг — менеджер із організації різних заходів. Якщо в когось політична організація або потрібно влаштувати з’їзд чи груповий проект зі збору коштів, я допомагаю йому розробляти рекламні хитрощі.

— Звучить весело.

— Робота така.

— Можна ще дещо спитати? — запитала я. — Не хочу сунути ніс у чужі справи. Просто цікаво.

Він кивнув.

— Чого були варті оті зубочистки?

Він витягнув одну з кишені та