Читати книгу - "З Елеанор Оліфант усе гаразд"

— Боюсь, я трохи занепокоєна, тому що мені дуже необхідно бути цього тижня в Мережі, — пояснила я.

Але вираз його обличчя залишався знервованим.

— Лайаме, — повільно мовила я, — мені потрібно придбати комп’ютер, яким я могла б користуватися вдома для того, щоб проводити деякі розшуки в Інтернеті. І надсилати електронні листи. Це все. У вас є щось таке?

Хлопчина поглянув кудись у стелю і замислено промимрив:

— Ноутбук і мобільний доступ до Інтернету?

Заради Господа Бога, навіщо він мене про це запитує? Я кивнула й дала свою кредитку.

Коли я повернулася додому, відчуваючи легке запаморочення від того, скільки грошей щойно витратила, то зрозуміла, що холодильник порожній. Звісно ж, п’ятниця — це день піци «Маргарита», але вперше за весь час я порушила звичний графік. Я згадала, що в шухляді для рушників лежить флаєр, який поклали колись у мою поштову скриньку. Я дістала його та розгладила. Це були безкоштовні купони, термін яких уже давно вийшов. Гадаю, що з того часу ціни піднялися, але, можливо, номер телефону залишився незмінним, і, може, вони все ще продають піцу. Ці старі ціни були сміховинними, і, правду кажучи, я голосно засміялася, коли їх побачила. У «Теско» піца коштувала чверть цієї ціни.

Я вирішила використати його. Так, це було безглузде марнотратство, але чому б ні? Я нагадала собі, що в житті потрібно пробувати щось нове, перевіряти межі й кордони. Чоловік у слухавці сказав, що кур’єр привезе піцу за п’ятнадцять хвилин. Я розчесала волосся, скинула домашні капці, натомість взула робоче взуття. Цікаво, що вони зроблять з чорним перцем? Кур’єр принесе млинок для перцю з собою? Він же не буде розмелювати його на піцу, стоячи на порозі моєї квартири? Я поставила чайник на плиту, якщо раптом йому захочеться чаю. По телефону мені повідомили вартість, і я дістала гроші, поклала їх у конверт і написала «Піца “Пронто”». Я не переймалася адресою. Шкода, що я не поцікавилася, чи потрібно дати кур’єру чайові. Матуся також не зможе мені нічого порадити. Вона не може обирати, що їсти на вечерю.

Недоліком у плані з доставкою піци стало вино. Чоловік у телефоні сказав, що вони не продають його, і, здавалося, засміявся, коли я про це запитала. Дивно: що може бути більш нормальним за піцу з вином? Я не уявляла, чим іще можна запивати піцу. А мені було потрібно щось пити. І, чекаючи на доставку, я переймалася цим питанням.

Зрештою, план із піцою виявився повним розчаруванням. Кур’єр просто тицьнув велику коробку мені в руки та взяв конверт, який він похапцем відкрив прямо переді мною. Я почула, як він пробурмотів: «Хай йому грець» — і зітхнув, коли почав перераховувати монети. Я збирала монети по п’ятдесят пенсів у невелику керамічну мисочку, і мені здалося, що це чудова нагода, щоб їх позбутися. Я поклала трохи більше, але він мені не подякував. Грубо.

Піца виявилася надмірно жирною, а тісто було сирим і не мало смаку. Я відразу вирішила, що більше ніколи не їстиму піцу, привезену кур’єрською службою доставки, і аж ніяк не з музикантом. Якщо колись нам дуже захочеться піци і ми будемо далеко від «Теско», станеться одне з двох: або ми впіймаємо таксі й поїдемо на вечерю в центр міста в милий італійський ресторан, або ж він приготує для нас піцу самостійно. Він замісить тісто, буде розтягувати та розминати його своїми довгими, витонченими пальцями, доки воно не стане достатньо еластичним. Він стоятиме біля плити, тушкуватиме помідори зі свіжими травами, перетворюючи їх на смачний соус, а тоді додасть небагато оливкової олії, щоб надати йому однорідності та лискучості.

Він вдягне свої старі найзручніші джинси, ті, що щільно прилягатимуть до його струнких стегон, а босі ноги відбиватимуть ритм, поки він тихо наспівуватиме щось своїм солодким голосом і розмішуватиме соус. Він почне збирати піцу, покладе на тісто соус і артишоки, а зверху притрусить фенхелем, потім запхає піцу в духовку і прийде до мене, візьме мене за руку і поведе в кухню. Він накриє стіл, поставить вазу з гарденіями в центрі, чайні свічки мерехтітимуть крізь кольорове скло свічників. Він повільно, з приємним легким звуком відкоркує пляшку італійського вина і поставить її на стіл, а тоді висуне стілець, щоб я могла сісти. Але перед цим він притулить мене до себе та поцілує, його руки лежатимуть на моїй талії, він притискатиме мене так міцно, що я зможу відчути, як пульсує його кров, як приємно пахне його шкіра і який солодкий у нього подих.

* * *

Я доїдаю огидну піцу і починаю згинати коробку, намагаючись зробити її достатньо малою, аби вона помістилась у смітник. Раптом я згадую про бренді. Мама завжди казала, що бренді допомагає в стресових ситуаціях, тому я купила пляшку кілька років тому, про всяк випадок. Я поставила її у шафку у ванній, там, де зберігаються інші засоби першої необхідності. Я йду перевірити. Пляшка на місці, стоїть за бинтами і манжетами для зап’ястя — бренді «Ремі Мартін», повна і не відкрита. Я відкорковую її і роблю ковток. Не так смачно, як горілка, але й не огидно.

Я непокоїлася через ноутбук, оскільки ще ніколи не налагоджувала новий комп’ютер, але насправді це було не складно. Мобільний Інтернет також виявився доволі зрозумілою штукою. Я поставила бренді й ноутбук на кухонний стіл, ввела в пошукову стрічку «Ґуґла» його ім’я і натиснула клавішу «Ентер», а тоді затулила очі руками. Кілька секунд по тому я поглянула на монітор крізь пальці. Система знайшла сотні результатів! Здавалося, що це буде доволі просто, тому я вирішила переглядати по кілька сторінок, зрештою, у мене є всі вихідні, тому поспішати мені нікуди.

Натиснувши на перше посилання, я потрапила на його веб-сторінку, яка була заповнена його знімками та знімками гурту. Я підсунулася ближче до монітора, так що мало не торкнулася до нього носом. Я ні вигадала, ні переоцінила його вроду. Наступне посилання вивело на його акаунт у «Твіттері». Я дозволила собі насолодитися трьома останніми повідомленнями, два з яких були насмішкуватими й дотепними, а третє — невимовно чарівним. У ньому він відкрито захоплювався роботою іншого музиканта. Дуже мило з його боку.

Далі — акаунт в «Інстаграмі». Він запостив майже п’ятдесят знімків. Я клікнула на перший-ліпший знімок — обличчя