Читати книгу - "Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг)"

З металевого жолобка, з якого зазвичай вискакують дрібні монетки здачі, вилетіло з півдесятка значків. Герміона зібрала їх у жменю й мовчки передала Гаррі над головою Джіні. На верхньому було написано «Гаррі Поттер, рятувальна місія».

- Відвідувачі міністерства, ви зобов'язані пройти обшук і пред'явити свої чарівні палички для реєстрації працівникові служби безпеки, який сидить за столом в кінці Великої зали.

- Гаразд! - голосно відповів Гаррі, а його шрам знову засіпався. - Ми можемо вже рушати?

Підлога телефонної будки здригнулася, і тротуар поплив повз шибки вгору. Тестрали, що порпалися в смітті, поступово зникли з поля зору. Друзів огорнула темрява, і з глухим скреготом вони занурилися в глибини Міністерства магії.

Смужечка м'якого золотистого світла спочатку впала їм на ноги, а потім, розширюючись, залила їх цілком. Гаррі зігнув коліна й наготував, наскільки це було можливо у такій тісноті, чарівну паличку. Визирнув крізь шибку, щоб перевірити, чи ніхто їх не чекає - у Великій залі було безлюдно. Люстри світили тьмяніше, ніж удень. Вбудовані в стіни каміни не горіли, але, коли ліфт безгучно зупинився, Гаррі побачив, що на темно-синій стелі й далі звиваються золотисті символи.

- Міністерство магії бажає вам приємного вечора, - пролунав жіночий голос.

Дверцята телефонної будки відчинилися. Гаррі вибрався перший, за ним Невіл і Луна. Тишу Великої зали порушувало хіба що невпинне дзюрчання води в золотому фонтані. Струмені били з чарівних паличок чаклуна та чарівниці, з вістря кентаврової стріли, з гострячка ґоблінового капелюха і з вух ельфа-домовика.

- Ходімо, - неголосно сказав Гаррі й повів друзів повз фонтан до стола, за яким колись чаклун служби безпеки зважував Гарріну чарівну паличку. Але тепер за столом нікого не було.

Гаррі був переконаний, що представник служби безпеки має бути десь тут. Його відсутність - лиховісна ознака. Погані передчуття лише посилилися, коли вони крізь золоті ворота вийшли до ліфтів. Гаррі натиснув кнопку «вниз», і майже відразу з дзенькотом з'явився ліфт. Золоті ґратчасті двері голосно брязнули й розійшлися, а друзі зайшли в кабінку. Гаррі вдарив по кнопці з дев'ятим номером. Двері зачинилися, і ліфт, брязкаючи й дзенькаючи, почав опускатися. Гаррі, коли був тут з містером Візлі, не звернув уваги, які деренчливі ці ліфти. Здавалося, це підійме на ноги всіх працівників служби безпеки! Аж тут ліфт зупинився, холодний жіночий голос повідомив: «Відділ таємниць» - і ґратки роз'їхалися. Вони вийшли в коридор, де нічого не ворушилося, крім полум'я смолоскипів - потік повітря з ліфта змусив їх замерехтіти.

Гаррі обернувся до звичайних чорних дверей. Багато місяців він бачив їх у снах, аж ось нарешті опинився тут.

- Ходімо, - прошепотів він і перший пішов коридором. За ним з роззявленим ротом ішла Луна.

- Слухайте, - зупинився Гаррі за два метри від дверей. - Може... може, хто залишився б тут... на варті...

- А як же тебе попередити про небезпеку? - здивувалася Джіні. - Ти ж можеш бути хтозна-де.

- Гаррі, ми підемо з тобою, - сказав Невіл.

- Ідемо всі разом, - рішуче підтримав його Рон.

Гаррі й далі не хотів тягти їх усіх за собою, але вибору не було. Повернувся обличчям до дверей і... точнісінько, як уві сні, двері відчинилися, він переступив поріг, а за ним зайшли всі решта.

Вони стояли у великому круглому приміщенні. Усе тут було чорне - разом з підлогою і стелею. Однакові двері без табличок і ручок з рівними інтервалами розташовувалися вздовж чорних стін. У проміжках між ними виднілися ряди свічок, що горіли блакитним полум'ям. Їхнє холодне мерехтливе світло відбивалося в блискучій мармуровій підлозі, від чого здавалося, що під ногами - басейн з темною водою.

- Зачиніть хтось двері, - пробурмотів Гаррі.

Пошкодував, що дав цей наказ у ту ж мить, коли Невіл його виконав. Без довгої смужки світла з осяяного смолоскипами коридору тут стало так темно, що якийсь час вони нічого не бачили, крім мерехтливих язичків блакитного полум'я на стінах і власних примарних відображень на підлозі.

У снах Гаррі завжди впевнено проходив через приміщення до дверей навпроти входу, а потім ішов ще далі. Але тут було з десяток однакових дверей. Він глянув на двері перед собою, намагаючись вирішити, котрі ж їм потрібні, аж раптом пролунав громовий гуркіт, і свічки почали переміщатися. Це рухалася кругла стіна.

Герміона вчепилася в Гарріну руку, ніби злякалася, що підлога теж зрушить з місця. На кілька секунд, поки крутилася стіна, блакитне полум'я злилося в одну смугу, немовби спалахнули якісь довжелезні неонові лампи, а потім гуркіт припинився так само несподівано, як і почався, і все навколо знову завмерло.

Перед Гарріними очима світилися блакитні смужки. Більше він нічого не бачив.

- Що це було? - налякано прошепотів Рон.

- Мабуть, це щоб ми забули, крізь які двері зайшли. - ледь чутно припустила Джіні.

Гаррі відразу збагнув, що вона мала рацію. Вхідні двері знайти тепер було не легше, ніж розшукати на цій чорнющій підлозі мураху. А потрібні їм двері ховалися десь серед десятка інших.

- Як ми тепер повернемося? - занепокоївся Невіл.

- Зараз це не має значення, - рішуче сказав Гаррі, кліпаючи, щоб позбутися блакитних смуг перед очима, й міцно стискаючи чарівну паличку, - нам нема чого вертатися, доки не знайдемо Сіріуса...

- Тільки не треба його кликати! - стурбовано втрутилася Герміона, але Гаррі й сам це добре розумів. Інстинкт підказував йому поводитися якомога тихіше.

- Куди ж нам іти? - спитав Рон.

- Я не... - почав було Гаррі. Тоді ковтнув слину. - У снах я заходив у двері вкінці коридору, який веде від ліфтів. Опинявся в темному приміщенні... тобто тут... а потім крізь інші двері заходив до зали, яка мовби... мерехтить. Треба спробувати різні двері, - швиденько додав він. - Я зрозумію, куди йти, коли побачу те приміщення. Ходімо.

Він підійшов до дверей навпроти, торкнувся лівою рукою прохолодної блискучої поверхні, і, тримаючи напоготові чарівну паличку, штовхнув їх.

Двері легко відчинилися.

Після темряви першої зали лампи, що низько звисали зі стелі на золотих ланцюгах, створювали враження, ніби це довге прямокутне приміщення набагато яскравіше, хоч там і не було того іскристого мерехтливого світла, що його Гаррі бачив у снах. Там майже нічого не було, крім кількох столів, а в самому центрі стояв величезний скляний резервуар з темно-зеленою рідиною, в якому спокійно могли б поміститися вони всі. Там