read-books.club » Сучасна проза » Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали, Микола Васильович Гоголь 📚 - Українською

Читати книгу - "Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали, Микола Васильович Гоголь"

43
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали" автора Микола Васильович Гоголь. Жанр книги: Сучасна проза / Поезія. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 58 59 60 ... 126
Перейти на сторінку:
поростемо, розорюємося різно.

Розойдемося, ненько, по горах, по долинах,

Буде нас, ненько, по чужих українах.

Ой люди, ненько, будуть пановати,

Ми будем, ненько, у людей горювати.

Не шукай нас, ненько, ні в горах, ні в долинах,

Шукай нас, ненько, по чужих українах.

Одно ж піде в ліс, а друге у пролісся,

Ти, стара ненько, ти на нас не надійся.

ЛІТА МОЇ, ЛІТА, ЛІТА МОЛОДІЇ

— Літа мої, літа, літа молодії,

Де ж ви поділися за часи малії?

Та й відібрали літа маленькії діти,

Відібрали сили все дочки та сини.

Та сини ж мої, сини, сини соловейки,

Та запрягайте коні, коні вороненькі,

Доганяйте літа, літа молоденькі.

— Та ненько ж ти наша, ти, ненько старенька,

Коники потомим і літ не догоним.

— Та сини ж мої, сини, сини соловейки,

Завертайте літа, літа молоденькі.

Та уже ж моя старость до мене приходить,

Ой діточки мої, не пускайте її,

Голуб’ята мої, завертайте її.

Та уже ж моя старость у сінечки вступила,

Ой діточки мої, не пускайте її,

Голуб’ята мої, завертайте її.

Уже моя старость в світлоньку вступила,

Ой діточки мої, завертайте її,

Голуб’ята мої, шануйте її. 

Балади

ОЙ ПІДУ Я В ОГОРОДИ, НАЩИПЛЮ ШАЛЬВІЮ

Ой піду я в огороди, нащиплю шальвію,

Ой же, гой же, нащиплю шальвію.

Нащипавши шальвійки, та зов’ю вінок,

Ой же, гой же, та зов’ю вінок.

А ізвивши віночок, пущу й на Дунай,

Ой же, гой же, пущу й на Дунай.

Хто до вінка припливе, той милий буде,

Ой же, гой же, той милий буде.

Озоветься кролевич на сивім коні,

Ой же, гой же, на сивім коні:

— Я до вінка припливу та й милим буду,

Ой же, гой же, та й милим буду.

Єще ж конь не приплив, та й уже потопав,

Ой же, гой же, та й уже потопав.

— Біжи, біжи ти, мій коню, в свою сторону,

Ой же, гой же, в свою сторону,

Та не кажи ти, мій коню, що я й утопився,

Ой же, гой же, що я й утопився.

Іскажи ти, мій коню, що я оженився,

Ой же, гой же, що я й оженився.

Були у мене старости — в воді порості,

Ой же, гой же, в воді порості.

Були у мене світилки — на небі зірки,

Ой же, гой же, на небі зірки.

Були у мене сванечки — у морі пліточки,

Ой же, гой же, у морі пліточки.

Були у мене бояри — риба-окуні,

Ой же, гой же, риба-окуні.

ОЙ ІШОВ ПАРЕНЬ ДОРОГОЮ

  Ой ішов парень дорогою,

  Дорогою стовбовою,

  Зустрів дівку-сироточку,

  Сироточку-сімліточку:

  — Ой дівочко-сироточко,

  Сироточко-сімліточко,

  Загадаю загадочку,

  Скажи, дівко, всю правдочку:

  Ой що в’ється коло древця?

  Ой що росте без корінця?

  Ой що біжить без прогону?

  Ой що світить круту гору?

  Ой що палить без жарини?

  Ой що плаче без дівчини?

  — Ой я цеє добре знаю,

  Козакові одгадаю:

  Ой що в’ється коло древця —

  Ой хміль в’ється коло древця,

  Камінь росте без корінця,

  Вода біжить без прогону,

  Місяць світить без прозору,

  Сонце пече без жарини,

  Парень плаче без дівчини.

ОЙ ІЗ-ЗА ГОРИ ВІТЕР ВІЄ, ДОРОГОЮ КОЗАК ІДЕ

Ой із-за гори вітер віє, дорогою козак іде,

Зустрів дівку-сироточку, сироточку-сімнадцятьліточку.

— Ой дівочко-сироточко, сироточко-сімнадцятьліточко,

Загадаю загадочку, скажи ж мені всю правдочку:

Ой що в’ється коло древця, а й що росте без корінця?

Ой що біжить без прогону, хто світить круту гору?

Дівчина її узнала, козакові одгадала:

— Козаченько молоденький, ой хміль в’ється коло древця,

Камінь росте без корінця,

Вода біжить без прогону,

А місяць світить круту гору.

ОЙ ІШЛА ДІВКА ДО БРОДУ ПО ВОДУ

Ой ішла дівка до броду по воду

Та уподобала козака на вроду.

Ой іще дівка води не набрала,

Уже з козаченьком на розмові стала.

— Ти, козаче, ти славний собою,

Возьми мене у човничок з собою.

Єще дівка у човник не вступила,

Десь удалася серед моря хвиля,

Вивернуло щуку-рибу зо дна,

Викинуло молоду дівчиноньку з човна.

Три козаченьки коні наповали,

Вони собі стиха розмовляли.

Один каже: «Синє море грає»,

Другий каже: «Дівка потопає».

Третій каже: «Хоть коника збуду,

Таки ту дівку рятувати буду».

— Ой рятуй мене, молодий козаче,

Ой бери з мене дорогую плату.

— Ой я не хочу з тебе плату брати,

Ой хочу тобі дружиною стати.

— Ой і хоть буду у море потопати,

Таки не хочу дружиною стати.

— Ой подай, брате, довгую ломаку,

Приштикнути дівку-полежаку,

Ой подай, брате, довгую тичину,

Приштикнути молоду дівчину.

Ой не жаль мені баєвої юпки,

Ой як жаль мені дівчини-голубки.

Ой не жаль мені синьої китайки,

Ой як жаль мені дівчини-коханки;

Ой не жаль мені доброго намиста,

Ой як жаль мені дівчини до мислі.

ОЙ СЕВЕРИНЕ, СЕВЕРИНОЧКУ

— Ой Северине, Севериночку,

Сватай мене, дівчиночку,

Сватай мене, молодую.

— Ой я б тебе, дівчино, сватав,

Та боюся твого брата,

Отруй, дівко, свого брата.

— Ой я б його отруїла,

Так не знаю того зілля.

— Піди, дівко, в чисте поле,

В чистім полі дві ямини[128]

На ямині дві гадини.

Та на ямину сонце пече,

А гадині з рота тече.

Підстав, дівко, коновочку

Під гадючу головочку,

Возьми, дівко, з рота

1 ... 58 59 60 ... 126
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали, Микола Васильович Гоголь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали, Микола Васильович Гоголь"