Читати книгу - "Сонце і місяць, сніг і лід"

— Това? — принц також підвівся, роблячи це значно елегантніше, ніж вона, але також червоніючи. — Бачиш, я послухав твоєї поради і не пив вина.

— Чудово, Ваша Величносте! Сподіваюся, Індейтл не помітила, що ви не п’єте вина.

— Ні, не помітила, — він похитав головою. — Я увесь час виливав вино з кубка у велику вазу на чорному п’єдесталі або ж розливав його, вдаючи, що воно починає на мене діяти.

— Браво! — Това заплескала у долоні. Вона витягла з кишені свого фартуха голку з ниткою і міцно стиснула їх у кулаку. — Я зроблю все, що в моїх силах.

Але принц з дівчиною захитали головами.

— Єдине, що в мене залишилося з часів мого життя у подобі ізбйорна, це — ось це, — сказав він, а потім підійшов до скрині, відчинив ляду і швидким рухом вийняв звідти м’яку лляну сорочку. На одному плечі була жовта пляма від воску. — Чи це нам якось допоможе?

Кутики Товиних вуст опустилися донизу:

— Я не вмію насилати чари; я лише знаю, як змінювати ті, що вже є.

Дівчина не зводила очей з плями. Вона заполонила всю її увагу, нагадуючи про ту ніч: запах трав, що йшов від свічки, тепла спальня, золоте сяйво, що розсипалося по обличчю принца. Вона подумала про палац з льоду, про знаки, вирізьблені на його стінах, які вона так пильно вивчала, щоб знайти відповідь.

— О! О-о-о! — вона клацнула пальцями, щоб перебити принца з Товою, які саме обговорювали, як дівчині краще буде тікати з палацу.

— Що? — принц обернувся. — Щось трапилося?

— Весілля тролів! — це все, що спало дівчині на думку в той момент. Подумки вона перечитувала текст на одній із колон у палаці з льоду. — Тролі нічого не здатні створити власноруч!

— Так, це правда, — збентежено погодився принц.

— А чи можуть вони очищати речі від бруду та плям? — дівчина запитально подивилася на Тову. — У крижаному палаці була кімната з ваннами. Мені здається, я навіть тут бачила мідну ванну.

— Так, маєш рацію, — погодилася Това. — Але я не розумію, як це пов’язане з весіллям?

— Я розшифрувала опис весілля на колоні у льодовому палаці, — пояснила дівчина. — Один з весільних ритуалів виглядає так: наречений з нареченою просять довести, що вони одне одному пасують. Отож наречена попросила нареченого «забезпечувати її», і він вбив бика. Натомість він просив її завжди бути прекрасною заради нього чи щось таке, і вона наклала на себе чари, які допомагали їй виглядати красивою або ще красивішою. Думаю, то був опис весілля королеви тролів.

Принц підхопив нитку її роздумів:

— Що саме мені в неї попросити? Попросити, щоб вона мене відпустила?

— Вона цього не зробить, — втрутилася до розмови Това. — Я впевнена, кожен з її чоловіків про це просив.

— Попроси її зробити щось таке, чого вона не вміє робити, — сказала дівчина. — Якщо вона не виконає того, про що ти просиш, шлюб вважається недійсним, — вона вказала на нічну сорочку, яку принц все ще стискав у руках. — Попроси її вивести цю пляму.

— Королівна не любить програвати, — попередила Това. — І королева теж.

— Але тролі завжди дотримують слова, — заперечила дівчина. Вона обернулася до принца. — Мусиш взяти з неї обіцянку, що вона або зробить те, що ти просиш, або відпустить тебе. Тоді попроси її попрати цю сорочку.

Принц повільно кивнув:

— Це може спрацювати.

Това схвально глянула на дівчину:

— Це найкраще з того, що зараз приходить мені до голови. Але ти мусиш звідси тікати. Немає жодної гарантії, що її Величність не зжене свою злість на тобі.

— Це правда, — зітхнула дівчина. — Мені б хотілося бути там, коли принц проситиме її вивести пляму, але, мабуть, краще чекати надворі, — вона стиснула кулаки. — І ми мусимо знайти спосіб, щоб тебе також звідси визволити.

Това лише похитала головою і сумно усміхнулася:

— Мені вистачить того, що я побачу, як від неї тікає ще один чоловік.

— Так, дівчино, мусиш чекати на березі, — сказав принц. Він відклав нічну сорочку вбік і, підійшовши ближче, взяв її за руки. — Стій там і дивися на південь. Коли відчуєш найлегший подих вітерцю — погукай його.

Това глянула на стрілки годинника над каміном і скривилася:

— Мені час. Принцеса може будь-якої миті послати за мною.

Вона обійняла їх обох, потім Роло й пішла. Роло також перепросив й приліг біля каміна у вітальні. Виходячи зі спальні, вовк задньою лапою зачинив за собою двері.

— Йому завжди подобалося грітися біля вогнища, — сказав принц.

— Так, він — великий ледащо, — погодилася дівчина, зніяковіло вивчаючи власні руки.

Вони залишилися у спальні самі; над ними не панували жодні чари, які б могли їх приспати.

— Ти дуже…

— Я щойно збагнула…

Обоє засміялися.

— Ну ж бо, ти перша, — сказав принц.

Він сів на краєчок ліжка і схвильовано потер стопами об килимок.

— Я щойно збагнула, — повторила дівчина. — Я і досі не знаю, як тебе звати.

— А, так! — на його чолі з’явилися зморшки, а тоді він засміявся. — Вибач! Чесно кажучи, мені навіть трохи соромно за своє ім’я. Моя мати, майже як твоя, дуже полюбляла стародавні перекази. Я принц, але не найстарший. Я — третій син.

Дівчина застогнала:

— Будь ласка, тільки не кажи, що тебе звати Аскелядан!

— Майже. Моє ім’я — Ашер, що, як і Аскелядан, означає Попелюшок. Мій батько подумав, що Аскелядан звучить надто романтично і якось по-дурному. Адже з братами щось могло трапитися і тоді я став би королем, а «король Аскелядан» — це вже занадто. Мама з ним погодилася. Але, знаєш, ми маємо подякувати моїй мамі за її любов до стародавніх історій і до пліткування — якби не вона, ми б ніколи не зустрілися.

— Справді? — дівчина трохи заспокоїлася і сіла на ліжку поруч з ним. — Чому?

— Чутки та історії про дівчину з лісу, яка вміє розмовляти з тваринами, дійшли навіть до нас, до Християнії. Моя мати згорала від нетерпіння, щоб всім про це розповісти. Так я і дізнався. Я подумав: