Читати книгу - "Спецназ"

Генерал задає вам кілька запитань і, поки він говорить з вами про дрібниці, він вирішує вашу долю. Є безліч варіантів. Можливо, що він не візьме вас і і, таким чином, вирішить не брати вас взагалі. Вас пошлють в Управління Кадрами округу і більше ніколи не допустять до розвідувальної роботи. Або ви йому сподобались, але не дуже. В цьому випадку він пошле вас на розвідувальну роботу нижнього рівня - служити в дивізію або полк. Ви будете працювати в розвідці, але не з агентурною мережею.

Якщо ви по-справжньому сподобаєтеся йому, перед вами відкриються кілька шляхів. Розвідка військового округу є гігантською організацією з величезним обсягом роботи. По-перше, він може послати вас у штаб однієї з трьох армій для роботи в Розвідувальному відділенні штабу, де вас пошлють на розвідувальний пункт (РП), щоб вербувати таємних агентів-інформаторів для роботи на дану армію.

По-друге, він може залишити вас у Розвідувальному управлінні для роботи в 2-му (агентурна мережа) або третьому (спецназ) відділенні. По-третє, він може послати вас в одне з місць, де відбувається вербування чужоземців для роботи на Київський військовий округ. Є два такі місця: Розвідувальний центр і Розвідувальний пункт спецназу (РП спецназ).

Генерал може запитати вашу власну думку. Ваша відповідь повинна бути короткою: наприклад - мені все одно, де працювати, аби це були не штаби, бажано в полк. Генерал очікує від вас подібного роду відповідь. Розвідці не потрібен офіцер, який не рветься на вербувальну роботу. Якщо хтось приходить на розвідувальну роботу, але не горить бажанням вербувати чужоземців, це означає, що він зробив помилку у виборі професії. Це також означає, що ті люди, які рекомендували його на розвідувальну роботу і витратили роки на навчання його у Військово-Дипломатичній Академії також помилялися.

Генерал задає своє останнє запитання: яких агентів ви бажаєте вербувати - для отримання інформації або для співпраці зі спецназом? Кожен офіцер розвідки фронтового і флотського рівня повинен знати як вербувати агентів обох видів. Ви кажете, що для вас це все одно.

«Добре, - каже генерал. - Я призначаю вас офіцером розвідувального пункту спецназу 3-го відділення Другого Управління штабу Київського військового округу. Наказ буде підписано завтра. Бажаю всього доброго».

Ви дякуєте генералу за надану вам довіру, хвацько віддаєте честь, клацаєте каблуками і залишаєте кабінет. Офіцер супроводу чекає вас на виході. Звідси, без жодних перепусток, ви проходите в невеликий дворик, де в очікуванні завжди знаходиться невеликий тюремний фургон. За вами закриваються двері і ви опиняєтеся в пастці. Перед вами маленьке непрозоре віконце з міцними ґратами на ньому. Марно намагатися виглядати. Фургон розвертається і вивертає на вулиці міста, часто зупиняючись і змінюючи напрямок, а ви розумієте, що він зупиняється на вогні світлофорів. Нарешті, фургон проїжджає через якісь величезні ворота і зупиняється. Двері відчиняються і ви сходите на подвір'я штрафного батальйону Київського військового округу. Це військова в'язниця. Ласкаво просимо на нове місце роботи.

Стародавнє місто Київ побачило багатьох завойовників з усього світу, що проходили по його вулицях. Деякі з них зрівнювали його з землею, інші зміцнювали його, потім треті руйнували його знову. Укріплення навколо розореного і випаленого Києва були зведені востаннє в 1943 році за наказом Гітлера. Приїхавши до Києва, ви можете пройти по укріпленнях всіх століть: від бетонних дотів двадцятого століття до зруйнованих стін, які побудували за п'ятсот років до появи тут Бату-хана.

Місце, куди вас привезли, є фортецею, збудованою за часів Катерини Великої. Вона побудована в південно-західній частині міста на вершині обривистих пагорбів, вкритих давніми дубами. Побіля знаходяться інші форти, величезний давній монастир і стародавня фортеця, в якій зараз розташований військовий госпіталь.

Протягом століть на найбільш небезпечних підходах до міста будувалися військові споруди найрізніших видів - склади, казарми, штаби, і, незалежно від основного задуму, вони також служили в якості укріплень. Фортеця, в яку ми приїхали, також служить двом задумам: як казарми для 500-700 солдатів, і в якості форту. Округла по контуру, в її зовнішніх стінах є тільки вузькі щілини і широкі амбразури для рушниць. Зараз вони всі закладені, і тільки залишені вікна дивляться у внутрішній двір. У фортеці тільки один вхід - добре охороняється тунель через потужні стіни. Навколо фортеці була додана цегляна стіна. Зовні вона виглядає як висока цегляна стіна на вузькому основі, зі ще однією цегляною стіною, що вища за першу, позаду неї.

Як внутрішній, так і зовнішній двори фортеці поділені на численні сектори і маленькі дворики, розділені невеликими стінами і справжніми джунглями колючого дроту. Сектори мають свої дивні таблички: багато розділені так, що ніхто не в змозі зрозуміти якусь логіку в цьому. Відсутність будь-якої системи сприяє таємності, що оточує цю установу.

Тут, у штрафному батальйоні, знаходяться три роти для відбуття покарання і одна рота охорони. Люди з роти охорони мають украй слабке уявлення щодо тих, хто й чому відвідує батальйон. Вони мають лише інструкції, які повинні виконуватися: відбуваючі покарання люди повинні знаходитися тільки у внутрішньому дворі в певних секторах; офіцери, в яких у пропуску стоїть трикутна печатка, можуть входити в інші визначені сектори; офіцерам з маленькою зірочкою, видрукуваною на їх пропусках, дозволяється входити в інші сектори і так далі.

Крім офіцерів штрафного батальйону, частими відвідувачами форту є офіцери військової прокуратури, військової комендатури міста та офіцери з управління командування: слідчі, юристи. Тут же, збоку, є сектор і для вас. Розвідувальний пункт спецназу не має ніякого зв'язку з усім іншим у штрафному батальйоні. Але якщо він буде розташований окремо в якомусь будинку, то раніше чи пізніше навколишні звернуть увагу на підозрілу поведінку людей, що займають цю будівлю. Тут же, в штрафному батальйоні ви прикриті від цікавих очей.

Розвідувальний пункт спецназу є невеликою військовою одиницею, очолюваною підполковником, який має у підпорядкуванні декілька офіцерів, які закінчили Військово-дипломатичну академію, та кілька сержантів і рядових, які виконують обслуговувальні функції не маючи жодного уявлення (або правильного уявлення) про те, чим зайняті офіцери. Офіцери штрафного батальйону або ті, які відвідують цей батальйон, і не подумають запитати про те, що відбувається у вашому секторі. Багато років тому один з ваших попередників дозволив собі розкіш «необережної розмови», що закінчилася тим, що на нього подали груповий донос прямо командувачу округу, з подальшим розслідуванням випадків корупції серед старших офіцерів. Цього достатньо, щоб бути впевненим, що з вами будуть обходитися з повагою і не поставлять більше жодного запитання.

У розташуванні спецназівського пункту в