Читати книгу - "Як я стала королевою, Ольга Обська"

Його величність король Великої Парлеані Еміліо Бруно постав перед Алісою в чому мати народила. Точніше, не так. Він стояв до неї спиною і інтенсивно розтирався рушником, через що Алісі відкривалися то одні, то інші ділянки його тіла — могутні плечі, вузькі стегна, довгі сильні ноги.

— Кахи-кахи, — означила вона свою присутність і одночасно зачинила за собою двері з цього боку.

Втекти від оголеного короля означало б зірвати всю операцію.

Він анітрохи не засмутився через те, що його застали як він щойно вийшов з ванної. Обмотав рушник навколо стегон і розвернувся обличчям до Аліси, демонструючи спортивний рельєфний торс.

Якщо король чекав збентеження Аліси, то дарма. Збентежити сучасну дівчину пляжним прикидом складно. Хоча вона відмітила, що її дещо схвилював контраст між білим рушником і смаглявою бронзовою шкірою короля. А ось що її все ж таки збентежило — так це його вивчаючий погляд. Він повільно ковзав по шовках і мереживах, затримуючись то там, то тут, викликаючи в Аліси хвилюючі майже тактильні відчуття.

З голови вивітрилися розумні думки, а нерозумних, навпаки, додалося. Але, на щастя, це тривало недовго. Її погляд уперся в рану на плечі короля, і в Алісі включалася медсестра. Рана нічим не прикрита! Це небезпечно — може потрапити інфекція.

— Гадаю, треба накласти пов'язку, мій королю, — заявила Аліса і попрямувала до величності.

Він неохоче відірвав від неї погляд і перевів на своє плече.

— Де лежать перев'язувальні матеріали? — спитала вона по-діловому.

— Давай дамо моєму плечу спокій, — байдуже видав він. — Пізніше Жанкарло займеться цим.

— Ні, мій королю, треба обробити зараз, — наполегливо повторила Аліса.

— Добре, — виявив несподівану поступливість величність. Він сів на стілець і кивнув на комод. — У висувній шухляді є чисті бинти і бальзам для загоєння ран.

Аліса відчула незрозумілу гордість, що їй довірили зайнятися раною. Вона дістала з комода все потрібне і розклала на столі. Король стежив за її діями з лінивою усмішкою. Схоже, його влаштовувало, що Аліса сьогодні виступить у ролі його лікаря.

Вона почала з того, що уважно роздивилася рану. Раніше, мабуть, на цьому місці був витатуюваний знак, схожий на той, що Аліса бачила у Піполо. Але король вирізав його і залишилася рана — не глибока, але досить велика.

Аліса намочила тампон бальзамом і акуратно притиснула до ураженого місця. Якщо бальзам — це щось на зразок земного йоду або зеленки, то, мабуть, відчуття король матиме не найприємніші.

— Боляче? — вона зазирнула в його темні очі.

— Коли подібну процедуру проводить Жанкарло, я мрію стратити його.

— Мене теж уявляєш на пласі?

— О, ні, моя королево, з приводу тебе в мене дещо інші фантазії, — його глибокий низький голос грав багатозначними відтінками, а погляд недвозначно ковзнув по смужці мережива і нижче.

Від його недвозначності Алісі стало трохи ніяково. Знову чоловічі флюїди короля пішли у безжальну атаку, і оборонятися було не так і легко. Вона гостро відчула всю особливість ситуації. Перед нею гарний чоловік в одному рушнику і вона сама теж далеко не в броні. Причому звинувачувати нема кого. Саме Аліса все це затіяла.

Але вона мала в запасі один засіб, який придушить недвозначні думки короля. І це не зілля, рецепт якого був у підробленому листі, це зміна теми розмови.

— Мій королю, розкажи, чому ти вирішив висікти знак магічного боргу. Хіба не знав, що це дасть лише невелику відстрочку?

Прийом спрацював. Король миттєво посерйознішав.

— Ось тепер я думаю про гільйотину для моєї маленької цікавої королеви, — видав він із сарказмом.

— Пам'ятаєш, дехто казав, що сьогодні вечір одкровень? — нагадала Аліса. — Ти обіцяв чесно відповідати на будь-які мої запитання.

— Вже не вечір, а ніч, — уїдливо нагадав величність. — Але я відповім. Між подружжям не повинно бути таємниць. Я знав, що висічення знаку боргу дає лише невелику відстрочку, але мені потрібна була ця відстрочка. Я сподівався виграти час, щоб встигнути потрапити на проклятий острів і знайти чорний нарцис, який звільнить мене від цих зобов’язань.

Алісу зворушила відвертість короля. Вона зняла з рани тампон і подула йому на плече. Він заплющив очі. Подобається? І це теж чомусь зворушило її. Вона подула ще і ще, бажаючи зняти біль та печіння. І лише потім взяла бинт і почала перев'язувати рану.

— У чому полягає твій борг, мій королю?

— Я не можу відповісти. Мовчати про борг теж частина боргу.

Наполягати Аліса не стала. Хто його знає, які особливості у цих безглуздих магічних боргів. Раптом, якщо проговоришся, тобі каюк?

— Я думав, що про мій борг ти зможеш прочитати в листі моєї матері. Мені чомусь здавалося, вона для цього залишила тобі послання.

А ось і підтвердження здогадів Піполо, що магічний борг короля якось пов'язаний із його матір'ю. Тоді більш ніж ймовірно, що в листі щось про це було сказано. Як же прикро, що послання втрачено. Хоча… насправді ще не все втрачено. Вони ж для того тут із королем і усамітнилися, щоб змусити шпигуна видати себе. А якщо він себе видасть, його можна буде допитати та дізнатися, де зараз лист.

— Готово, — Аліса зафіксувала пов'язку.

Роботою своєю залишилася задоволена — вийшло акуратно.

Поки вона складала не використані бинти і бальзам назад у комод, король повернувся до того, з чого все почалося, — до вивчення самої Аліси та її мережив. Його зацікавлений погляд ставав дедалі гарячішим і гарячішим — Аліса це спиною відчувала.

Треба було негайно переходити до справи. Швидше почнуть, швидше закінчать. Бо довго з королем в одній каюті залишатися досить таки ризиковано, хоч він і обіцяв Алісі повну безпеку. Витіснивши з голосу всі емоції, вона сказала:

— Мій королю, настав час починати те, навіщо ми тут зібралися — провокувати шпигуна.

— Ти про імітацію шлюбної ночі? — Він підвівся зі стільця і підійшов до неї.