Читати книгу - "Вітчим для падчерки, Віта Кросс"

Дівчата, викладаю відразу три глави! Як тільки з'явився час, відразу ж принесла їх вам! Дякую за ваше розуміння і очікування! Я дуже це ціную!
Ваша Віта!

Глава 36. Елізабет.

Це маячня. Не може такого бути. Пульс мого серця настільки оглушливий, що я перестаю чути все навколо. Навіть Ноа. Він продовжує вибачатися, твердить щось про те, що не хотів, щоб все так сталося і йому соромно, але його вибачення зараз проходять повз вуха. Перед очима пливе фотографія, на якій якщо не знати ситуації можна подумати, що ми займаємося сексом прямо в підворітті. Я навіть не пам'ятаю, щоб закидала на нього ногу. Тим більше в такій розпусній позиції. Я звичайно відбивалася, але не так.

Я приблизила телефон до очей і почала вдивлятися в картинку. Зроблено настільки вміло, що навіть я сумніваюся в тому, що бачу на власні очі. На нозі, закинутій на талію хлопця мій чобіт. Боги, який жах.

Не відчуваючи себе від сорому, кладу телефон на стіл і встаю з-за нього. Поки йду до дверей, мені здається, що погляди всіх, хто знаходиться навколо спрямовані на мене. Я навіть чую їх сміх. Чому лише один раз в житті опинившись в незручному становищі це відразу ж зловив якийсь папараці? Я навіть не знала, що за мною стежили. Якими мерзенними можуть бути фотографи в своєму бажанні поживитися.

Поки я дійшла до аудиторії, новини дійшли і до Келлі з Тейт.

 - Боже, Ліззі, це жесть. Ти вже бачила, так?

Мене вистачило тільки на ствердний кивок головою.

 - Якому мерзотнику потрібно було фотографувати вас? Ще й так брудно! - Тейт обрушила тут же праведний гнів на невідомого винуватця ситуації, поки я займала своє місце поруч з подругами.

 - Щеб пак, - пробурчала Кел, а потім звернулася до мене, - Ліз, хіба ви не розлучилися з Ноа?

Я зітхнула і опустила голову в долоні. Доведеться їм розповісти.

 - Розлучилися. Просто вчора випадково зустрілися на вулиці, а потім Ноа поліз до мене цілуватися і накинувся з якимось дивним бажанням, твердячи, що не може без мене. І схоже нас сфотографували саме в цей момент.

 - Офігіііти, - одночасно протягнули дівчата.

 - А може це спеціально було зроблено? - припустила Тейт, штовхаючи мене в плече.

 - Кому це треба? Що з мене можна взяти?

 - І то правда!

 - Тримайся, Ліз, - підбадьорливо приобійняла мене за плечі Кел, - а статтю саму читала?

 - Ні, з мене вистачило фото. Що там?

 - Можеш сама прочитаєш? Не хочу подібне озвучувати.

 - Ні, Кел, краще ти, - наполягала я. - полояльніше якось.

Келлі зітхнула.

 - Загалом, мовляв, що спадкоємиця всесвітньо відомої компанії розважається із хлопцем на вулиці Нью-Йорка. Що така багата дівчина не знає ані сорому ні совісті та подає огидний приклад молодому поколінню. Мовляв, ти замість того, щоб вчитися і готуватися стати власницею компанії загрузла в розпусті і навіть швидше за все на той момент була в алкогольному сп'янінні.

Міцно заплющивши очі, я намагалася не розплакатися. Гнів, неприйняття ситуації, сором затопили з головою. Боги, адже яку тінь ця ситуація кидає на мене і мою сім'ю. Що про мене можна подумати чужим людям? А вже як це сприйме Еліза і ...
Господи, Кевін .. Я тільки зараз подумала про те, як для нього може виглядати дане фото. Після слів про те, що я розлучилася з Ноа, раптом побачити мене в його обіймах, ще й в недвозначній позі!

Я підскочила з місця і кинулася в коридор, на ходу витягаючи телефон з кишені. Дев'ять пропущених. Сім від Елізи і два від Кевіна. Дідько, я забула вимкнути беззвучний режим. Елізі наберу потім. Набагато важливіше зараз було пояснити все йому ...

Абонент недоступний. Ні, ні ... Подзвонила ще раз, навіть не знаю навіщо, адже за одну секунду він навряд чи з'явиться в мережі. Знову противний жіночий голос оголосив про його недоступність. Руки затремтіли, а груди стиснуло лещатами. Він точно не так все зрозумів ...

Що ж робити? Як пояснити, що все не так, як здається?

Протягом усіх занять я не знала куди подітися від хвилювання. Навіть глузливі погляди інших не чіпали. Їм лише дай привід кого-небудь обговорити. Я навіть адреси містера Мітчелла не знала, щоб поїхати і почекати його біля будинку. Мені необхідно було все спробувати пояснити.

Після обіду поїхала додому, але як тільки увійшла тут же пошкодувала. Виявляється, Еліза повернулася раніше. Я завмерла на місці, варто було відкрити двері і побачити на порозі дві пари чобіт. Набрала побільше повітря і увійшла всередину.

Мачуха виплила з їдальні відразу ж. Впиваючись в мене розлюченими очима, крикнула:

 - З'явилася!

 - Еліза, це не те, що ти под .. - я тут же спробувала виправдатися, але Еліза змахнула рукою, наказуючи тим самим замовкнути.

 - Та що ти? А як це називається? Безсовісна погань. Ти хоча б подумала про сім'ю? Про компанію врешті-решт? Ти хоча б уявляєш як ця ситуація вплине на наш рейтинг і репутацію?

 - Еліза, - від обурення скрикнула і я, - це брехня. Монтаж. Я не обіймалася з Ноа і тим більше не займалася з ним нічим таким, про що б ти могла подумати. Ти ж знаєш мене. Постраждала в кінці кінців моя честь. А ти кажеш про компанію.

 - Я знаю, що ти думаєш тільки про себе, - крикнула у відповідь Еліза, викидаючи поглядом блискавки, - з твоєї честю нічого не трапитися. А ось твоє прізвище ти забруднила. Твоє і твого батька! Мені соромно за тебе. Соромно називати тебе дочкою.

 - Ти ніколи мене нею і не називала.

Сльози почали палити очі. Єдина жінка, яка повинна була замінити мені мати, і перебувала поруч майже все моє свідоме життя ненавидить мене і не вірить жодному моєму виправданню.

 - І правильно робила. Ти не гідна зватися моєю дочкою. Як мені тепер людям в очі дивитися? Як брати тебе на зустрічі з компаньйонами? Ти ж зруйнуєш фірму, у яку твій батько вклав всі свої сили.

 - А хіба ти цього ще не зробила? - не стримавши таки сльози, я запитала крізь зуби.