Читати книгу - "Ненавиджу драконів, Тетяна Гуркало"

Ще через два дні Рада Магів ухвалила закон про обов'язкову реєстрацію всіх обдарованих, незалежно від сили їхнього дару і місця навчання. Усіх, хто з якоїсь причини реєструватись не захоче, і посміє при цьому скористатися своїм даром, пообіцяли карати зі страшною силою. Так буде простіше стежити за бажаючими слави та грошей.

Можливо.

Ярослав у це слабко вірив. Тут навіть за студентами академії не дуже простежити вдається. То контрабанду тягнуть, то у сумнівні пригоди вплутуються, то стосунки між собою з'ясовують. А простежити за магами у величезних у порівнянні з Містом світах? Складне завдання насправді, практично не вирішуване. Хоча хто їх знає? Може, якусь сигналізацію винайдуть? Або святу інквізицію.

Білявий же, як у воду канув. Втім, ремісники давно славляться цією здатністю. Рано чи пізно з'явиться. Якщо захоче. Що навряд. Та воно й на краще. У Ярослава і без біловолосого кілера проблем вистачало. А на натяки дракона краще не зважати. Від драконів лише проблеми.

***

Кому прийшла в голову світла думка про те, що з Ярослава не можна очей спускати, він так і не дізнався, але підозрював, що першою її озвучила Сан. Ідея якраз у її стилі.

Спочатку Ярослава по черзі супроводжували дівчата, потім до них якось непомітно приєднався Далені, доводячи своєю присутністю підопічного до білого жару. Десь через тиждень, у супроводжуючі записався одужалий Кіого, і Ярослав став винаходити способи втечі з-під конвою. Нічого іншого йому не лишалося. Не сваритися ж із ними насправді.

Справи з пошуком отруйника Кіого йшли однаково погано і в Сато, і в Ярослава, і в найнятих татком потерпілого дажанів. Сато створював видимість бурхливої діяльності, опитуючи всіх зустрінутих по дорозі дівчат. Ярослав сортував недругів батька Кіого за видами, класами та ступенем розлюченості, намагаючись зрозуміти, кому ж із них настільки необхідно зосередити його увагу на синові. Виходило не дуже. Надто вже різнобічною особистістю був Тоєдо Ран. Дажани розгублено тинялися Містом і займалися незрозуміло чим. Найчастіше їх можна було зустріти в таверні біля Південної брами, де вони їли, пили і мовчали.

Білявий так і не з'явився. Ярослава чомусь це образило, у глибині душі він сподівався, що врятований все-таки зробить ласку і йому подякує.

Навчання йшло своєю чергою. Викладачі академії були впевнені в тому, що вчать, Ярослав у тому, що вчиться, а ельф у тому, що всі ці уроки марні за своєю суттю, оскільки творець все одно ними не скористається. Ярен дав поштовх до руху і тепер спостерігав за тим, що відбувається, з поблажливою усмішкою, що не сходила з його обличчя. Зараз Ярослав не здивувався б, дізнайся, що ідея відвідати підземелля Міста виникла не без зусиль того ж ельфа. Уточнювати цей момент Ярослав не став, здебільшого через страх, що Ярен підтвердить свою участь і пояснить, навіщо це було потрібно.

Через два тижні Місто перестало зображати сонний спокій і випустило звідкись зі своїх надр тонку постать, одягнену в чорну куртку, сірі штани і синю ганчірку, на голові, що ховала під собою обличчя. Фігура пронеслася Містом як метеор, на ходу побила чотирьох синів високородних сімей і була на їхню біду спіймана старшими Міста в закритій частині бібліотеки. Наслідками упіймання стали три зниклі книги, вибиті повітряним кулаком двері, порушені полиці, бібліотекарі, які не бажають повертатися на роботу і два побиті маги, один з яких три дні зрощував зламану руку, другий майже тиждень лікувався від заїкання і небажання ніг тримати тіло у вертикальному положенні. Пошкодження вони отримали через те, що таємнича фігура змогла відбити їх сповивальні плетіння. Вистежити фігуру не вдалося. На її плетивах чомусь не залишилося відбитка особистості, фізіономію під ганчіркою ніхто не розгледів, дракон стверджував, що весь цей час мирно спав і нікого не бачив, маячки книжок чомусь перестали працювати. Загалом, фігуру було вирішено вважати скривдженою дівчиною, і Сато, скрипнувши зубами, приступив до пошуку кривдників серед молодих аристократів, які першими потрапили під роздачу. Аристократи, природно, ніяких гріхів за собою не пам'ятали, і полегшувати його долю не поспішали.

З Яреном з цього приводу сталася істерика, він довго реготав, а потім відіслав учня до дракона, спитати, що буває з людьми, які пили драконову кров. Щоправда, Ярослав і так підозрював, що Сато знову шукає не там і не тих.

Втім, були появи невідомого і позитивні результати, Ярослав нарешті знайшов людину, якій найбільше заважала присутність Тоєдо Рана на робочому місці. А всього треба було подумати над тим, чому серед постраждалих магів більшість була помічена в політиці, а меншість серед позавідомчих радників, які мають звичку давати тямущі поради вигідні Місту і невигідні злодійкуватим постачальникам продуктів. Ярослав додав до цих роздумів алхіміка, і підозрювати стало нікого, вороги татуся Кіого відсіялися самі собою. Зате на звільнене місце без жодних труднощів помістилася людина, яку Тоєдо Ран став би підозрювати в останню чергу. Після цього залишилося знайти докази для заспокоєння сумління, наприклад, умовити Кіого поспілкуватися з вітрами, і змусити підозрюваного добровільно у всьому зізнатися, наприклад, нацькувати на нього дракона, що здуру пообіцяв свою допомогу.