Читати книгу - "П'ять життів доктора Гундлаха"

— А тепер послухайте дещо! — вигукнула Гладіс, намагаючись перекричати шум в передніх рядах, де люди почали озиратись. — Я назву тільки один приклад. Розповім, що хунта вчинила з Беатріс Ландою, членом християнської спілки молоді. Після вбивства архієпископа Ромсро її схопили під час демонстрації протесту. На допиті від неї вимагали назвати призвідників. Вона цього не знала і знати не могла, бо демонстрацію ніхто не організовував — вона була стихійна. Беатріс мовчала, і тоді в кімнату ввели її заарештованого нареченого і зґвалтували дівчину в нього на очах. Наречений почав говорити бозна-що — загалом те, що від нього хотіли почути, але й цього виявилось недостатньо, аби такою ціною купити для неї свободу. Кілька годин лежала Беатріс на «сковорідці». Що це таке? Це металеве ліжко зі сталевими пружинами, що весь час перебувають під електричною напругою, яку можна збільшувати або зменшувати, повертаючи ручку. Її, голу, прив'язали за руки й ноги і мучили електричним струмом доти, поки не довели її до серцевого нападу. З допомогою ін'єкцій і штучного дихання її знову привели до свідомості. Я забула сказати, що їй заклеїли лейкопластирем очі: кати хотіли залишатись невідомими. І все ж двох вона впізнала по голосу. Коли електрошок нічого не дав, її, як і інших — нещадно били і прийомами карате зламали кілька ребер. Потім її голову втиснули в смердючу воду, і дівчина мало не захлинулась…

Гладіс, мов зацькована, говорила все швидше і дедалі тихше, ніби намагаючись втекти від того, про що вона розповідала. Раніше вона ніколи про це не згадувала, Гундлах відчував, що Гладіс і зараз не хотілось про це говорити, вона ніби через силу виривала з себе слова, спровокована ворогами. Зал, затамувавши подих, слухав цю жахливу сповідь. Зрештою в Гладіс пропав голос, вона, ніби задихаючись, схопилась за горло, і Гундлах підбіг до неї, щоб допомогти їй. Але вона знову взяла себе в руки і хрипким голосом вела далі:

— І все ж Беатріс витримала всі тортури і живою вибралася з в'язниці. А одинадцятеро з нас не повернулись на волю. Про них було оголошено, ніби вони пропали безвісти, а це означає, що їх закатували до смерті. Після цього, ви, напевне, не здивуєтесь, почувши, що один з катів, якого впізнала Беатріс, був застрелений у травні прямо на вулиці. Вбито одного ката за десятьох закатованих. Це досить скромна відплата. І ще одне: Фронт національного визволення не застосовує тортур, він користується справедливими методами оборони проти дій ворога, який не знає пощади, прагнучи створити в країні військову диктатуру, як у Парагваї й Чілі. Ультраправий полковник Добюїссон, який вихваляється своїми контактами з радниками Рональда Рейгана з питань Латинської Америки, сказав якось, що вже настав час пристрелити й консервативного християнського демократа Наполеона Дуарте. В його очах християнсько-демократичні партії у всьому світі, від Італії до Чілі, — це не що інше, як «праве крило комуністів».

Гладіс таки змусила замовкнути тих, хто заважав їй виступати. Виходячи з залу, вони зірвали своє зло тим, що, взявши з рук організаторів картки, на яких було написано, за якою адресою слід надсилати пожертвування для революційного Сальвадору, тут же з люттю кидали їх на підлогу. Гладіс перемогла, але якою ціною! Коли вони після закінчення мітингу їхали назад, Гладіс не сказала жодного слова. Відсунувшись подалі від Гундлаха, в самий куток машини, вона тільки тихо схлипувала. В нього промайнула думка, що Гладіс не така невразлива, якою йому здавалась у Гавані, після того, як вона, отримавши телеграму з Мехіко, нічого йому не сказала. Йому кинулось у вічі її небажання навіть там згадувати про знедолену батьківщину… Причиною цього була, безперечно, травма, про яку їй хотілось забути, викреслити її з своєї пам'яті, але тут дівчину змусили знову згадати про неї і все відверто розповісти. Він картав себе тепер як безсердечного імпресаріо, який ставить перед своєю зіркою надто великі вимоги. Він пригадав про Гертеля. Можливо, той і мав рацію, сказавши в приймальній полковника Махано, що навряд чи з ним, Гундлахом, можна довго дружити, оскільки в його характері проглядається якийсь диявольський холодний лоск, честолюбство, агресивність, цинізм… Їхня дружба була недовгою і закінчилась для Петера Гертеля смертю. Товаришувати з Гундлахом було ризиковано, мабуть, тому в нього було дуже мало друзів.

Вони змушені були відкласти дальший політ. Навіть в готелі Гладіс все ще ніяк не могла заспокоїтись. В її очах ще залишався якийсь прихований біль, той незбагненний вираз рішучості й страху, навіть приреченості, який так вразив Гундлаха під час першої зустрічі з нею в «Каміно Реаль». Кілька разів йому здавалось, що вона ось-ось заплаче. Мабуть, Беатріс Ланда була її близькою подругою. Після вечері Гладіс прийняла снотворні таблетки, але Гундлах побоювався, що вона ще, чого доброго, впаде, коли буде сама в кімнаті, і тому постукав їй у двері. Вона з розпущеним волоссям нерухомо сиділа біля люстра. У неї не було охоти говорити з Гундлахом, і вона відправила його з кімнати. Йому здалося дивним, чому вона не замкнула двері кімнати. Вже в своєму номері Гундлах, приклавши вухо до стіни, прислухався до звуків у її кімнаті, але звідти нічого не було чути. «Вона сильна, — запевняв Гундлах сам себе, завтра все минеться».

Серед ночі Гундлах прокинувся від гулу реактивного літака. Йому в голову несподівано прийшла думка, що Гладіс під час виступу в кінозалі на якомусь місці збрехала. Він ніяк не міг позбутись думки, що в розповіді Гладіс досить неймовірним звучало те місце, де вона розповідала, нібито поліцейський розв'язав їй руки і дав можливість втекти. Гундлах не сумнівався, що серед поліцейських трапляються й такі, які ненавидять брутальності і тому спроможні врятувати когось, тим паче вродливу жінку, якщо це не загрожує їх безпеці. Але одночасно в його свідомості зростала підозра, що Гладіс, детально розповідаючи про жахи у в'язниці, дещо приховала. Ні, не про долю іншої жінки говорила вона там в залі, а про свою власну! Ось чому пішов у партизани її чоловік і невдовзі знайшов свою смерть у бою. Ось як усе було.

Ці думки не давали Гундлаху заснути. Він ніколи не дізнається всієї правди, бо не посміє про неї навіть запитати. Проте вже тепер йому стало багато чого зрозумілішим в поведінці Гладіс. Так, звичайно, шок сильно вразив Гладіс, проте вона й тепер ревно стежить за своєю