Читати книгу - "Первісна. У вирі пророцтв"

їй за неуважність, проте дала завдання підготувати на наступний тиждень реферат про рух тіл під дією земного тяжіння. Ейрін не збиралася розпочинати роботу над ним просто зараз, лише переглянула відповідний розділ у підручнику і зрозуміла, що тут доведеться добряче попрацювати. Вона не хотіла розчаровувати Аверлін, бо сама напросилася вивчати натуральну філософію, а отже, мусила на кожному занятті доводити, що це не пуста забаганка з її боку і що найстарша сестра недарма витрачає на неї свій дорогоцінний час…

У верхній шухляді стола, де Ейрін тримала аркуші з плетивом чекання, спрацювали поштові чари. Вона негайно висунула її і знайшла там свіженького листа від Шаннон.

Вітаю, Ейрін!

Даруй, що пишу похапцем, зараз має розпочатися святкова вечірка з нагоди заручин Ліама та Шован вер Флойд. Тепер обидва голоси від Лімнахського Князівства наші, і вже ніщо не завадить Бренанові стати королем. Тільки не питай, звідки в мене така впевненість, це не моя таємниця. І взагалі, нікому не кажи, що є якась таємниця, бо тоді Брігід мені голові відірве. Незабаром ти сама про все довідаєшся і будеш дуже здивована. Але поки це секрет.

І до речі, про секрети. Чому ти вчора не написала, що твоя Іскра нарешті перевершила Левеллину? І в листі до Шайни про це анічичирк. Сьогодні ми почули цю новину від Мораґ, якій написала Бронах. Так зовсім не годиться, Ейрін! Я розумію, ти в нас велика скромниця, але ж ми твої подруги і мали б першими дізнатися, що ти стала найсильнішою відьмою в Сестринстві.

Ну, гаразд, на цьому закінчую. Шайна напише тобі вже після вечірки. Гадаю, також лаятиме.

Твоя Шаннон.

Дочитавши листа, Ейрін поклала його до нижньої шухляди, де зберігала всі отримані листи, і глянула на годинник. Час до вечері ще залишався, тому вона присунула до себе чистий аркуш, взяла чарівне перо і стала писати:

Люба Шаннон!

Вибач, що не сказала відразу про Іскру. Скромність тут ні до чого, просто я була дуже роздратована через неї й не хотіла, щоб моя прикрість вихлюпнулася на папір. Я ж бо гадала, що сестри вже звикли до моєї Первісної, вони день-у-день бачили, як її сила потроху наближається до Левеллиної, тож, за великим рахунком, учора не сталося ніякої несподіванки. Однак реакція на це деяких сестер мене засмутила. Не кажу про Олвен — до її відвертої, чесної неприязні я вже звикла. І не ображаюся на меншеньких, які своїм надмірним захватом тільки підливали масла у вогонь. Найдужче мене засмутило, що в декого (не стану називати імена) вчорашня подія викликала гострий напад заздрощів, хоч досі я вважала, що ці неназвані сестри ставляться до мене нормально. На щастя, це не стосується Морін, Гелед і Брі, які були просто раді за мене (було б чому радіти). Мабуть, моя біда в тому, що я хочу мати з усіма гарні стосунки, жити в злагоді з усім світом. Це було можливо в Леннірі, але тут, на Тір Мінегані, на жаль…

Ейрін перервав шум з передпокою. Вона негайно відклала чарівне перо й підвелася з-за столу. Їй не було потреби вдаватися до чарів, щоб визначити особу гостя, бо з усіх знайомих лише Фіннела та Морін мали звичку заходити до неї без стуку. А оскільки Морін нещодавно навідувалася, то це напевно була Фіннела.

На підтвердження цього здогаду, вже наступної секунди пролунав тоненький кузинин голосочок:

— Агов, сестричко! Ти тут?

Вийшовши з кабінету, Ейрін побачила в передпокої не лише Фіннелу, а й Гелед. Обидві дівчини були тепло вдягнені, а на щоках кузини грав яскравий рум’янець від перебування на морозі.

— Я саме йшла прогулятися перед вечерею, — пояснила Гелед, коли Ейрін та її двоюрідна сестра обнялись і привітались, — аж тут зустріла Фіннелу. Ми вирішили зайти до тебе й запросити на прогулянку. А як не хочеш, то…

— Чому ж не хочу. Залюбки прогуляюся.

Ейрін хутенько перевзулась у шкіряні черевики і взяла з вішака хутряне манто. Тим часом Фіннела запропонувала:

— То, може, захопимо й Морін?

— Їй не до прогулянок, — відповіла Гелед. — Завтра ще раз спробує скласти залік із лікування порізів. Сидить зараз у себе, дряпає собі шкіру, а потім заживлює. Усе в неї виходить, та тільки боюся, що при сестрі Ґлай знову почне нервувати і щось напартолить.

— Вона вже жалілась мені на свою гірку долю, — сказала Ейрін. Чари для заживлення шкіри належали до переліку базових і були дуже простими; їй самій вони вдалися з першого разу. — Біда Морін у тому, що вона надто всім переймається.

— От не розумію, — знизала плечима Фіннела. — Коли щось умієш, невже важко зробити це при інших?

— Тобі неважко, — сказала Ейрін. — І мені, і Гелед. Проте Морін не така впевнена в собі… Ну все, я готова. Ходімо.

Вони спустилися сходами на перший поверх і вийшли з палацу. Вже настала рання зимова ніч, проте на площі перед Тах Ерахойдом і на всіх прилеглих вулицях було світло від численних маґічних ліхтарів. З ініціативи Ейрін, дівчата перетнули навскоси людну площу і вздовж Белах-на-Ґвайр рушили на північ.

— Тільки не треба далеко, — попередила Гелед. — За півгодини вечеря.

— Не турбуйся, встигнемо, — відповіла Ейрін. — Лише дійдемо до театру, подивимось афіші. Я чула, що сьогодні прибула акторська трупа з Лойгіру, і в сатарн буде їхня прем’єра. Тільки не знаю, що за вистава.

— Історична, — сказала Гелед, що була великою шанувальницею театрального мистецтва. — Про короля Бехада аб Фейндлаха, який правив Алпайном наприкінці дванадцятого сторіччя. Сестра Шіван бачила її на початку осені, коли гостювала в Блакліаху. Розповідала, що там навіть стався скандал — алпайнський посол висловив офіційний протест через те, що в тій п’єсі Бехадові з дружиною приписується вбивство його попередника,