read-books.club » Пригодницькі книги » Віннету І 📚 - Українською

Читати книгу - "Віннету І"

250
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Віннету І" автора Карл Фрідріх Май. Жанр книги: Пригодницькі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 58 59 60 ... 176
Перейти на сторінку:

Ці аргументи були почуті. Після коротких роздумів Танґуа сказав:

— Танґуа поговорить зі своїми воїнами.

Після цього він пішов від нас до Бао, а потім покликав іще кількох індіанців, і ми бачили, як вони радилися.

— Тим, що він спершу хоче поговорити з цими воїнами, він підтверджує, що не мав стосовно нас жодних добрих намірів, — повернувшись, мовив Сем.

— Це погано про нього свідчить, бо ви — його друг і не зробили йому нічого поганого, — сказав я.

Але Сем відповів мені зверхньо.

— Друг? Що ви називаєте дружбою в цих кайова? Вони злодії і живуть лише з грабунку. Можна бути їхнім другом тільки доти, доки вони не надумають у тебе щось забрати. А тут у нас повіз, повний харчів та інших корисних речей, які мають велику цінність для червоношкірих. Про це йому сказали розвідники, і відтоді стало ясно, що нас пограбують.

— І що тепер?

— Тепер? Тепер ми врятовані.

— Якби це було так, я би дуже зрадів.

— Я думаю, що так воно і є. Я знаю цих людей. Це була блискуча ідея сказати вождеві, що в нас у повозі динаміт. Качка б мене копнула! Бо він вважав усе, що побачив у повозі, своєю гарантованою здобиччю. Його першим кроком було роздивитися все це. Тепер я певен, що жоден червоношкірий не наважиться торкнутися речей у повозі. Я навіть сподіваюся, що цей страх ще стане нам у пригоді. Я носитиму зі собою банку сардин, аби в разі чого сказати їм, що це бомба. І ви тримайте при собі бляшанку, у якій зберігаєте папери, а якщо виникне потреба, то скористайтеся моєю ідеєю.

— Чудово! Сподіваємося, що ця хитрість допоможе. А щó думаєте про люльку миру?

— Здається, вони й не збиралися її курити. Мабуть, так було домовлено. Але сподіваюся, що тепер вони передумають. Мої аргументи переконали вождя і мали б переконати всіх інших. Але навіть якщо все буде гаразд, ми не можемо їм довіряти.

— Ось бачите, Семе, я частково таки мав рацію позавчора. Ви хотіли втілити свій план за допомогою кайова, але це призвело тільки до того, що ми опинилися під їхньою владою. Тепер мені цікаво, чим усе закінчиться!


Апачі з Сан-Карлоса, Каліфорнія. Омаха, 1898 рік. Колекція Френка Райнгарта з Бостонської публічної бібліотеки.


— Все буде так, як я і сподіваюся. Будьте певні. Вождь збирався пограбувати нас і власними силами перемогти апачів. Але тепер він збагне, що завоювати їх таким примітивним способом не вдасться. Як я йому і сказав, вони побачать сліди розвідників, якщо він відрядить їх назустріч апачам, і тоді доведеться довго чекати, щоби вони впали йому в руки, як сліпі кури. Але погляньте! Вони закінчили. Вождь іде до нас. Зараз усе вирішиться.

Ми побачили, яке сáме рішення було прийняте, ще до того, як вождь підійшов ближче, бо він крикнув щось, і воїни, які оточили нас, роз’їхалися в різні боки, а вершники позістрибували зі своїх коней. Ми більше не були оточеними. Тепер обличчя Танґуа не було таким похмурим, як раніше.

— Танґуа порадився зі своїми воїнами, — сказав він. — Вони згідні, що він має викурити люльку миру зі своїм другом Семом. І це стосуватиметься всіх.

— Цього я і сподівався, бо ти не лише сміливий, але й мудрий чоловік. Воїни кайова можуть стати півколом і подивитися, як ми розділимо з тобою дим миру і дружби.

Так воно і сталося. Танґуа і Сем викурили люльку миру, дотримуючись усіх описаних уже ритуалів. Відтак ми могли сподіватися, що принаймні того дня і протягом кількох наступних вони не скоять нам нічого лихого. Але що їм спаде на думку згодом, уже ніхто передбачити не здатен.

Коли я кажу «викурити люльку миру», то просто вживаю узвичаєний у нас вислів. Бо індіанець каже не курити тютюн, а пити тютюн. Він, зрештою, так і робить, бо ковтає дим, збирає його у животі, а потім випускає невеличкими порціями. У цьому індіанці схожі до турків, які теж не кажуть «курити тютюн». По-їхньому вислів курити люльку звучить «чібук ічмек», тобто «пити тютюн». Слово «ічмек» перекладається як «пити».

Свідченням великої поваги індіанців до люльки є і той факт, що в мові керес[36] і в усіх діалектах апачів це слово означає водночас і вождя. У джемес вождь називається «нато», а люлька «нато-це». Закінчення «це» перекладається як «камінь» і позначає також кам’яні або випалені з глини люльки. Люльку миру за правилами слід виготовляти з глини, яка походить зі священної копальні на межі штатів Дакота і Міннесота[37].

1 ... 58 59 60 ... 176
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Віннету І», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Віннету І"