Читати книгу - "На краю Ойкумени"

Кідого не втерпів. Узявши великий кавалок добре замішаної вологої глини, негр сів навпочіпки, звів очі на очеретяну стелю, подумав і заходився упевнено ліпити своїми великими руками, які знудилися за улюбленою роботою. Пандіон дивився, як уміло ліпив його друг, майстри, пересміхаючись, робили своє діло. Повільно зрізали, згладжували і приминали глину чорні руки, в безформній масі вже намічалися контури широкої загостреної спини, складок шкіри, що звисала мішком з пліч, — у глині виступив характерний образ слона. Гончарі замовкли і, покинувши роботу, оточили Кідого, а той, захопившись, не звертав ні на кого уваги.

Ось твердо стали на грунт товсті ноги, слон підняв голову з витягнутим уперед хоботом. Кідого знайшов кілька паличок і, ввіткнувши їх віялом, виліпив на цій основі розкинуті вбік перетинчасті вуха. Почулися захоплені вигуки і замовкли. Один з гончарів непомітно вийшов з-під навісу і зник.

Кідого ліпив задні ноги слона, не помічаючи, що в коло глядачів увійшов вождь — старик з довгою, худою шиєю, з товстим гачкуватим носом і маленькою посивілою борідкою. На грудях у вождя Пандіон побачив червоний камінь на золотому ланцюжку, — це був один із головних учителів слонів.

Старик мовчки стежив за роботою негра, який уже закінчував ліпити слона. Кідого відійшов, потираючи забруднені глиною долоні, посміхаючись і критично оглядаючи фігуру слона в лікоть заввишки. Гончарі схвально зарепетували. Старий вождь звів важкі брови, і гомін стих. Старик як знавець доторкнувся до вогкої глини, потім дав знак Кідого підійти до нього.

— Ти, я бачу, майстер, — багатозначно промовив вождь, — якщо так легко й просто зробив те, чого не може зробити жоден з нашого народу. Скажи, чи зможеш ти виліпити таке саме зображення, але не слона, а людини? — і вождь ткнув себе в груди.

Кідого заперечливо похитав головою. Вождь похмурнів.

— Але серед нас є майстер кращий за мене, майстер з далекої північної країни, — сказав Кідого. — Твій образ може зробити він, — негр показав на Пандіона, який стояв поблизу.

Старик повторив своє запитання, звертаючись до молодого елліна. Пандіон, побачивши, як благально дивиться на нього друг, погодився.

— Тільки ти, вождь, знай, — на моїй батьківщині висікають фігури з м'якого каменю або вирізають з дерева. Тут у мене нема ні інструментів, ні каменю, я можу зробити тебе тільки з цієї самої глини, отак, — і молодий еллін провів ребром долоні по грудях. — Глина скоро висохне і потріскається, твій образ простоїть лише кілька днів…

Вождь посміхнувся.

— Я хочу тільки подивитись, що може зробити чужоземний майстер, — сказав старик. — І наші майстри нехай подивляться.

— Гаразд, я спробую, — відповів Пандіон. — Але тобі доведеться сидіти передо мною, поки я працюватиму.

— А чого це? — здивувався вождь. — Хіба ти не можеш ліпити так, як він? — старик показав на Юдого.

Пандіон запнувся, підшукуючи потрібні слова.

— Я зробив просто слона, — втрутився в розмову Кідого. — А хіба ти, учителю слонів, не знаєш, що один слон не схожий на іншого? Тільки незнайомій з ними людині слони здаються всі, як один.

— Ти сказав вірно, — погодився вождь. — Для мене видно зразу душу будь-якого слона, і я можу наперед сказати, як він поводиться.

— Так от, — підхопив Кідого: — щоб зробити такого слона, я повинен бачити його перед очима. Отак і мій товариш: він виліпить не просто людину, а саме тебе, і йому треба дивитись на тебе під час роботи.

— Я зрозумів, — сказав старик. — Нехай твій товариш приходить до мене, коли я вдень відпочиваю, і я сидітиму перед ним.

Вождь пішов. Гончарі поставили глиняне зображення слона на дерев'яну лавку. Цікаві жителі все підходили.

— Ну, Пандіоне, — сказав Кідого другові, — в твоїх руках наша доля. Якщо твоя статуя сподобається вождеві, володарі слонів допоможуть нам…

Молодий еллін кивнув головою, і обидва друзі пішли додому в супроводі юрби дітей, що йшли слідом за дивними пришельцями…

— Ти можеш говорити? — спитав вождь, відкинувшись на високому незручному сидінні, тоді як Пандіон квапливо накидав принесену гончаром глину на товстий обрубок дерева. — Це не заважатиме твоїй роботі?

— Можу, тільки я погано знаю вашу мову, — відповів Пандіон. — Я не зможу розуміти всього, що ти скажеш, і відповідатиму тобі короткими словами.

— Тоді поклич твого друга, жителя приморських лісів; нехай він буде з тобою. Мені нудно сидіти, мов та німа мавпа!

З'явився Кідого і сів, підгорнувши ноги, біля стільця вождя, між стариком і Пандіоном. За допомогою негра вождь І еллін змогли досить вільно розмовляти. Вождь розпитував Пандіона про його землю, і Пандіон під проникливим поглядом старика відчув довір'я до цього розумного володаря слонів, який уже багато що бачив.

Пандіон розповів старикові про своє життя на батьківщині, про Тессу, про подорож на Кріт, рабство в Та-Кемті і свої наміри повернутись на рідну землю. Він говорив, пальці його ліпили, а Кідого перекладав усе сказане. Скульптор працював з особливим натхненням і впертістю. Статуя вождя здавалася йому вказівним стовпом у гавань його батьківщини. Від спогадів розпалилося нетерпіння, зупинка у володарів слонів знову томила молодого елліна.

Старик зітхнув і ворухнувся: він, очевидно, стомився.

— Скажи мені що-небудь своєю мовою, — раптом попросив старий вождь.

— То елленікон елефтерон! — голосно промовив Пандіон.

Дивно зазвучали тут, у глибині Африки, слова, які так любив повторювати його дід, розповідаючи хлопчикові Пандіону про славу і героїв рідного народу.

— Що ти сказав? — перепитав вождь.

Пандіон пояснив, що ці слова виражають мрію кожного жителя його країни: «еллінське вільно».

Старик задумався. Кідого обережно зауважив Пандіону, що вождь стомився і на сьогодні досить з нього.

— Так, досить! — підвів голову вчитель слонів. — Приходь завтра. Скільки днів тобі ще потрібно?

— Три дні! — упевнено сказав Пандіон, незважаючи на застережливі знаки Кідого.

— Три дні — це нічого, я потерплю, — погодився старик і підвівся з сидіння.

Пандіон і Кідого обгорнули глину вогкою тканиною і винесли в темну кладовку, що стояла поруч з будинком вождя.

На другий день обидва друзі розповіли вождеві про Та-Кемт, його могутність, величезні будівлі. Старика трохи вразили відомості про народи Айгюптосу, він хмурився, але слухав з цікавістю. Коли Пандіон згадав про одноманітність вузького світу єгиптян, вождь пожвавішав.

— Тепер пора вам узнати про мій народ, — поважно сказав старик. — Ви понесете вісті про нього у ваші далекі країни.

І вождь повідав друзям, що володарі слонів, користуючись своєю могутністю,