read-books.club » Бойовики » Пасажир 📚 - Українською

Читати книгу - "Пасажир"

209
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Пасажир" автора Жан-Крістоф Гранже. Жанр книги: Бойовики. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 58 59 60 ... 179
Перейти на сторінку:
наче імла. Він знайшов місце за столом і зжер усе, що було на тарілці, не дивлячись, що їсть. Тепер він нічим не відрізнявся від інших пияк. Він за цілий день замерз як цуцик, розімлів після душу, а очі його аж злипалися з утоми.

Та спокою йому не давала тривожна думка, що знову і знову поверталася до нього. Ніхто його не впізнав. Жоден відвідувач цього царства волоцюг не погукав його на ім’я. Невже він іде хибним слідом? Добре, завтра побачимо. Поки йому хотілося тільки одного: упасти в ліжко…

Прямуючи за всіма, він прийшов до потрібного корпусу. В кімнатах було чисто. Чотири двоповерхові ліжка на вісім душ. Долівка, застелена лінолеумом, щоб пом’якшити удари від падіння. Волоцюги не лише падали уві сні з ліжок, а й устрявали в бійки. Януш обрав долішнє місце. На той випадок, якщо доведеться терміново дременути.

Матрац був застелений одноразовим простирадлом із рисового паперу. Він ліг і напнув на голову ковдру. Рука його стискала ножа — так дитина обіймає улюбленого плюшевого ведмедика. Світло в кімнаті не вимикали. З коридора долинав галас і матюки. Бурлаки вкладалися до ліжок.

Ото й добре, подумав собі Януш. У такому гаморі він зможе тільки дрімати.

Наступної миті він уже провалився у глибокий сон без марень.

— Пан Саєс? Мене звати Анаїс Шатле. Я капітан поліції з Бордо.

Мовчання.

— Звідки у вас мій номер?

Вона не відповіла. Знову мовчання.

— Що вам від мене треба?

Тон був гордовитий, хоч розмовник промовляв солоденьким голосом. Анаїс вирішила лишитися в Біарріці ще на день. Випивши кави з Мартено, вона отримала повідомлення з координатами фірми, якій належав всюдихід. Модель Q7 була зареєстрована на ПАОС[19], розташовану у кварталі Терфор містечка Брюж в околицях Бордо. Вона набрала вказаного номера. Чоловік, що взяв слухавку, рішуче відмовився сповіщати бодай якусь інформацію. Зокрема, й номера телефона власника фірми Жана-Мішеля Саєса.

Анаїс не наполягала. Найняла в Біарріці на вулиці Маршала Жоффра номер у невеличкому готелі під назвою «Амая» і провадила розслідування далі. Врешті вона роздобула номера мобільника Саєса і розпочала облогу, телефонуючи йому щопівгодини. Повідомлень на автовідповідачі вона не залишала.

Він відповів тільки о десятій вечора.

— Вашій агенції належить всюдихід марки «ауді», модель Q7 Sline TDI, номер 360 643 АР 33.

— То й що?

Той самий пихатий, солоденький голос. Анаїс уже зібралася була сказати йому щось таке, щоб те самовдоволення стало йому поперек горла, коли ж раптом утямила, що вона нічого не може вдіяти з ним. Як переходити їй у наступ? Зі свідченнями чоловіка, що перебуває в розшуку, якому здалося, ніби його переслідувало це авто?

Вона вирішила поговорити з ним лагідно.

— Це авто кілька разів помічали в Бордо. Один лікар звернувся до нас із повідомленням, що авто скрізь їздить за ним. Тепер ми з’ясували, що воно зареєстроване на вашу компанію.

— Він подав скаргу?

— Ні.

— Вам відомі дати так званих переслідувань?

Фрер казав, що стеження за ним розпочалося відразу після того, як виявили Патріка Бонфіса.

— Тринадцяте, чотирнадцяте і п’ятнадцяте лютого дві тисячі десятого року.

— Що у вас ще є?

Голос звучав так само спокійно. Як видно, Саєса бавила ця розмова. Вона не втрималася від спокуси.

— Можливо, той-таки всюдихід був на місці подвійного вбивства, скоєного вчора, у вівторок шістнадцятого лютого, на березі в Ґетарі.

Власник агенції тільки зареготався.

— Вам це здається кумедним?

— Кумедними мені здаються дії вашої поліції. Поки ви будете працювати так, як тепер, люди, що хочуть гарантованої безпеки, будуть звертатися до мене.

— Що ви маєте на увазі?

— Я заявив про викрадення цього авто шість днів тому. Якщо точно, одинадцятого лютого.

Анаїс ковтнула й облизалася.

— До якого комісаріату подали ви заяву?

— До жандармської дільниці в Брюжі. Найближчої до нашого офісу. Мені здавалося, війні поміж поліцаями вже край.

— Ми тісно співпрацюємо з відділами жандармерії.

— Тоді вам залишається тільки налагодити з ними сталий зв’язок.

Їй раптом пересохло в горлі. Вона відчувала, що він бреше, та поки що їй ні´чого було заперечити. Вона спробувала завершити розмову, не втративши гідності.

— Вам доведеться дати детальні пояснення в комісаріаті. Вулиця Франсуа-де-Сурді…

— Нізащо.

— Прошу?

— Я був терплячий з вами, панно. Та мушу розставити крапки над «і». Ви маєте право викликати до себе підозрюваних, але не потерпілих. Коли — і якщо — ви знайдете моє авто, тоді чемно попросите мене завітати до комісаріату, а я подумаю, чи буде в мене час для цього. Бувайте.

У слухавці пролунали гудки. Нахабство цього мерзотника приголомшило Анаїс. Напевно ж у нього є зв’язки з можновладцями в Бордо. Вечірки для світського товариства. Пожертви політикам. Різні привілеї. Вона добре знала, як воно відбувається насправді. Вона сама виросла в тім болоті.

Анаїс озирнула свого номера. Бляклі тони. Меблі минулого століття. Дух плісняви і мийних засобів. Ідеальне місце для того, щоб ночувати біля вмирущої бабці. Анаїс умостилася за крихітним письмовим столом, укритим клейонкою, і ще раз проглянула інформацію, яку вдалося зібрати про ту агенцію.

Існує вже дванадцять років. Надає стандартний набір послуг. Охорона. Дресування псів. Безпека і нагляд. Особисті охоронці. Оренда престижних авт… Анаїс зайшла на сайт фірми в Мережі. На взір наче все респектабельно, але… Ніяких конкретних даних. Підприємство належить якомусь холдингу, але якому, хтозна. Жан-Мішель Саєс стверджує, що володіє «чималим досвідом роботи у сфері безпеки», але про те, як і де він набув його, нема жодного слова. І, звісно ж, ніяких покликань на клієнтуру. Конфіденційність.

Анаїс спробувала знайти додаткову інформацію у статтях і коментарях, сподіваючись, що вискіпається бодай щось цікаве. Нічогісінько. Складалося таке враження, що та агенція — примара, що не має ні історії, ні клієнтів, ні партнерів.

Вона зателефонувала Ле Козові. Він був у найпохмурішому настрої. Повернувшись до Бордо, її помічник тільки те й робив, що аналізував повідомлення, які плавом пливли, і докази проти лікаря-втікача — геть усі — з царини фантастики. Додатковий бонус — тиск преси і влади, яких цікавила відповідь на одне-однісіньке питання: КУДИ ПОДІВСЯ ВІКТОР ЯНУШ? Анаїс відчула докори сумління. Може, вона вирішила лишитися у Біарріці через підсвідоме бажання не встрявати до тієї бучі?

— Є новини щодо судді?

Розмови про швидке призначення слідчого судді точилися з учорашнього дня. Фрерова втеча лише пришвидшила плин подій. Про розслідування гарячими слідами вже й

1 ... 58 59 60 ... 179
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пасажир», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пасажир"