багатств країни. Те й інше дозволяє вам жити в розкошах і безтурботності, пити дорогі вина і смакувати вишуканою їжею. Ви можете отримувати будь-яке доступне людині задоволення, плаваючи на океанських яхтах, літаючи на надзвукових літаках, гарцюючи на кращих скакунах, катаючись на триколісних мотоциклах, спускаючись на морське дно в глибоководних батискафах, піднімаючи на поверхню древні амфори, які очікували вашого занурювання тисячі років. Відтоді, як ви зайняли свій високий пост, ви знайшли в собі багато талантів, яких раніше самі в собі не помічали. Ви з першого разу оволоділи мистецтвом керування стратегічним бомбардувальником і винищувачем останнього покоління. Коли ви виходите на лід проти команди кращих хокеїстів країни, жодному воротарю не вдається врятувати ворота від пущених вами шайб, а коли б ви взялися за шахи, жоден гросмейстер не уникнув би швидкого мата. Нещодавно я був свідком того, як світові музикальні світила були в захопленні від того, як здорово ви виконали на роялі одним пальцем мелодію, для якої їм іноді і десяти пальців малувато. Займаючи найвищу посаду в державі, ви отримали можливість керувати мільйонами людей, здійснювати грандіозні плани будівництва мостів, зимових курортів, олімпійських ігор, футбольних чемпіонатів і масштабних військових маневрів. Ви можете розпочати і переможно завершити війну з якоюсь невеличкою державою, приєднати до нас якісь території, які нікому не потрібні, і примусити наш великий і музикальний народ співати старий гімн на новий лад. Я розумію, яке задоволення отримуєте ви, коли їдете в Кремль чи куди ще, і заради вас одного зупиняється весь рух, тисячі автомобілів, не виключаючи машин «швидкої допомоги», поліцейських, пожежних і аварійних, завмирають в безглуздих пробках. І ще дуже важливе: відтоді, як ви зійшли на вершину, на якій зараз знаходитесь, багато людей знайшли в вас такі достоїнства, які бувають несумісні в межах однієї людської особистості. Жінки вважають вас вродливим і сексапільним, вони захоплені вашою ходою, поставою, вашим поглядом і тембром вашого голосу. Чоловіки поважають вас за притаманну вам державну мудрість, безкомпромісність і мужність. Поети присвячують вам хвалебні оди. І, нарешті, пересуди доносять, що ви проявили себе як геніальний бізнесмен, за короткий час ставши найбагатшою людиною у світі. Але всі ці можливості і привілеї, легкі спортивні перемоги, обожнювання жінок, лестощі чоловіків, захоплення поетів і навіть накопичена вами згідно чуток велика грошова маса, повірте мені, не варті одного плювка в порівнянні з тим, що ви могли б надбати, якби були по-справжньому честолюбним, готовим використати свої сьогоднішні можливості на благо своєї країни і для прославлення на віки власного імені. Прошу вас заради Росії, її народу і себе самого, відверніться від цих спокус, плюньте на ці вілли, палаци і яхти, відверніться від підлабузників і брехунів, що оточують вас, віддайте ваші мільярди, якщо вони у вас є, на лікування дітей, хворих раком, на лікування дорослих від алкоголізму, цирозу печінки і альцгеймера, на будівництво доріг, з якими у нас біда навіть гірше, ніж з дурнями, розпустіть цей чортів парламент, відстороніть від влади людей, що спіймані на корупції, бодай тих, кого ви особисто знаєте (а ви знаєте багатьох), віддайте їх до суду, не жорстокого, а справедливого, не вигороджуйте своїх дружків. Насправді ж, вони ваші найлютіші вороги. Вони вас потоплять, а потопивши, відвернуться і зроблять вигляд, що незнайомі. Проведіть чесні вибори на всіх рівнях. Зробіть Росію нормальною, цивілізованою європейською країною, щоб її громадяни не соромились, але й не дуже пишалися, що вони її громадяни. Зробіть все це, і ви прославитесь на всі часи як мудрий, гуманний, безкорисливий правитель, народ вас поважатиме, ваші нащадки і нащадки всіх росіян, що живуть нині, вами пишатимуться і казатимуть про вас захоплені слова, коли від них не буде жодної вигоди, але саме тоді і вартість їх буде значно вищою, ніж зараз. Зробіть це. Не дожидайте революції знизу, самі проведіть її.
Я говорив уривчасто, швидко, захлинаючись, побоюючись, що він мене переб’є і не дасть договорити до кінця.
Але він проявив терпіння. Навіть коли я закінчив, він іще підождав, даючи мені можливість додати те, що я, може, упустив.
А потім запитав:
– Це ви чию думку висловлюєте? Чи не американського держдепартаменту?
Це його припущення мене образило і покоробило.
– Іване Івановичу, – сказав я, – побійтеся Бога. Невже ви і ваші прибічники не можете собі уявити, що звичайний громадянин нашої країни може сам, без всілякого держдепу і цілком безкорисливо переживати за долю своєї батьківщини і народу, котрий досить настраждався і бажає жити в мирі, спокої, без жодних катаклізмів і війн?
– А що каже про це сам народ?
– Народ, – кажу, – нічого не каже. Він, як завжди, відмовчується.
– Саме так, – сказав він, – народ відмовчується. А з народом, який мовчить, хіба можна побудувати щось вартісне? Пробували з ним комунізм побудувати, не вийшло. Капіталізм – тим паче. Він тільки на те й здатен, що працювати абияк, красти, пиячити, бешкетувати, влаштовувати поножовщину. Право вибору його пригнічує, він жде завжди підказки, за кого саме голосувати, і сподівається, що за те, що він потрібним чином проголосує, йому що-небудь дадуть. А гроші, ви не повірите, я готовий від них, скільки в мене їх є, відмовитися і віддати народові, але він же їх все одно проп’є, і знову у нас не буде ні лікарень, ні доріг, і кількість дурнів не зменшиться. Ні, милостивий пане, з таким народом нічого путнього не зробиш, а як його зробити іншим, я не знаю.
– А я знаю, – сказав я, сам дивуючись своїй нахабності.
Він повернув до мене дзьоб:
– Підкажіть.
Я про всяк випадок запитав:
– А ви не розгніваєтесь?
Він сказав «ні», і я, вирішивши, будь що буде, сказав головне:
– Я вже натякнув. Потрібна революція.
– Революція? – перепитав він і клацнув дзьобом.
– Так, – підтвердив я, – революція. Але не якась така страшна, зі стріляниною, кров’ю, грабунками і розбоєм. Така революція, знаєте, хороша, м’яка.
– Бархатна, чи як?
– Ну, бархатна чи вельветова, чи шовкова, важливо не визначення, а суть. Щоб пройшла революція в головах. Щоб люди зрозуміли, що живуть вони неправильно і щоб захотіли жити правильно.
Так сказав я і затамував подих: що він відповість? Чи нічого не відповість, а гукне варту. Навіть думати про те, що станеться зі мною тоді, не хотілося. Але відповідь його виявилася для мене несподіваною.
– Цілком з вами згоден, – сказав він спокійно. – Але революція це таке діло, в якому, ви самі знаєте, без народу не обійтись. А наш народ, як ми вже вияснили, надто терплячий і пасивний
