Читати книгу - "Життєписи дванадцяти цезарів"

гладіатору, за якого просили чотири сини, дав дерев’яного меча[522], і на цей вчинок схвально відгукнулася юрба. Тож він згодом видав оголошення про те, як добре мати дітей, оскільки вони можуть бути захистом навіть для гладіатора. 6. На Марсовому полі організував показову битву — захоплення та розграбування міста і підкорення британських царів: при цьому сам виконував обов’язки полководця, засідаючи у палаці. А перед тим, як спустити Фуцинське озеро, влаштував на ньому морську битву. Коли ж моряки перед битвою вигукнули: “Йдучи на смерть, вітаємо імператора!”, а він відповів: “Може, й ні”, усі вони відмовилися битися після такої відповіді, сприйнявши її як помилування. Він же довго вагався, чи не розправитися з ними вогнем та мечем, та врешті зіскочив з крісла й кульгаючи, помчав уздовж берега, то погрожуючи їм, то благаючи, і врешті переконав битися. На цьому видовищі змагалися сицилійський та родоський флот, і в кожному було по дванадцять трирем. Сурмив до бою срібний тритон, що підіймався посеред озера за допомогою механічного пристрою.

22. Що ж до релігійних обрядів, а також громадянських та військових звичаїв, як у Римі, так і в провінціях, стосовно всіх орденів, зробив багато нововведень, відновив давно забуті та навіть встановив нові. Приймаючи нових членів у колегії жерців, нікого не називав без присяги[523], а коли ставався землетрус у межах міста, пильнував за тим, аби претор тут же скликав збори та проголосив вільний день. Коли ж над Капітолієм з’являлася зловісна птаха, влаштовував молебень, на якому сам головував на правах вищого понтифіка, промовляючи до народу з ростральної трибуни, попередньо усунувши натовп служників та рабів[524].

23. Поєднав судові процеси, які раніше поділялися на зимовий та літній періоди. Юридичні справи про доручення, які зазвичай призначалися на один рік та лише міським службовцям, почав надавати на довший період провінційним посадовцям. Скасував постанову про те, що шістдесятирічний чоловік не може мати дітей, яку додав Тиберій до закону Паппія Поппея. 2. Постановив, щоб консули[525] позачергово призначали опікунів сиротам, та щоб тих, кого магістрат вислав із провінцій, не допускати також у Рим та в Італію. Сам же встановив новий вид заслання, заборонивши покараному виходити далі, аніж три милі за місто. В курії, доповідаючи про важливу справу, сідав між консулами або ж на лаву трибунів. Право відпускати у поїздку, яке звичайно надавав сенат, перебрав собі.

24. Консульські відзнаки надавав навіть другорядним службовцям[526]. Тим, що відмовилися від сенаторських повноважень, відбирав також вершницькі[527]. Сенаторський пояс надав навіть синові вільновідпущеника — щоправда, передумовою було всиновлення його римлянином вершницького сану, оскільки попередньо стверджував, що сенаторами обиратиме лише тих, які були римськими громадянами ще від прапрадіда. А щоб уникнути докорів, стверджував, що навіть цензор Аппій Цекус, від якого веде початок його рід, вибирав у сенат вільновідпущеників; але не знав, що в часи Аппія вільновідпущениками називали не тих, що саме дістали волю, а їхніх нащадків. 2. Колегію квесторів зобов’язав замість влаштування доріг відповідати за гладіаторські бої, а згодом звільнив їх від обов’язків у Галлії та Остії, відновив завідування казною при храмі Сатурна[528], яка до того часу належала преторам чи віце-преторам, як маємо тепер. 3. Надав тріумфальні відзнаки Силанові, нареченому його доньки, ще коли той був хлопчаком, а старшим людям надавав їх настільки часто й легко, що від імені всіх легіонів видали петицію, щоб консульським легатам разом із військом одразу надавали й тріумфальні відзнаки, аби вони не вишукували ще якогось приводу до війни. Авлові Плавцію призначив навіть овації, а коли він входив у Рим, то сам вийшов йому назустріч та супроводжував його на Капітолій, а коли ж той повертався, то йшов по ліву руку від нього[529]. Габінію Секунду, що переміг германське плем’я Кавхів, дозволив навіть прийняти прізвисько Кавха.

25. Встановив новий порядок військової служби для вершників — після командування когортою вони отримували загін кінноти, а згодом їм надавали легіон. Призначив їм платню та умовну військову службу, що називалася “понаднормовою”, і її можна було відслужити заочно та лише поіменно. Добився постанови сенату, що забороняла воїнам входити до будинків сенаторів навіть для привітання. Вільновідпущеникам, що видавали себе за римських вершників, конфіскував майно, а невдячних та тих, на кого жалілися їх патрони, відіслав назад у рабство, а їхнім адвокатам заборонив подавати скарги на своїх власних вільновідпущеників[530]. 2. Коли ж деякі власники, щоб не лікувати хворих та скалічених рабів, кидали їх на острові Ескулапа[531], проголосив усіх їх вільними, а після одужання навіть не змушував повертатися до господаря. Якщо ж власник, щоб не лікувати, вбивав раба, то його судили за вбивство. Мандрівникам дозволив проходити через італійські міста лише пішки, на колісницях або в лектиках. У Путеолах та в Остії поставив по когорті задля пожежної безпеки. 3. Усім іноземцям заборонив приймати римські прізвиська, бо знатні родини були проти цього[532]. Тих, що вдавали із себе римських громадян, карали сокирою на Есквілінському полі[533]. Ахейську та Македонську провінції, що їх Тиберій перебрав під свою опіку, повернув назад сенатові. Відібрав незалежність у лікійців за постійні міжусобні чвари, а родосцям, що покаялися у давніх прогрішеннях, повернув її. Мешканців Іліону[534], як засновників римського народу, назавжди позбавив від податків, зачитавши давній лист, написаний грекою, у якому сенат і римський народ обіцяє цареві Селевку дружбу та союзництво за те, що він охоронятиме їх спільнокровних ільйонянців від усіляких обтяжливих податків. 4. Вигнав з Рима юдеїв, що часто створювали неспокій через Хреста[535]. Германським легатам дозволив сидіти в орхестрі, пройнявшись їхньою простотою та вірністю, адже коли їх посадили разом із народом, то вони, помітивши, що парфіяни й вірмени сидять разом із сенаторами, самовільно перейшли туди ж, заявивши, що їх заслуги та чесноти зовсім не є меншими. 5. Повністю скасував нелюдське та жорстоке богослужіння галльських друїдів, яке заборонив римським громадянам ще Август. З іншого боку, намагався перенести з Аттіки у Рим елевсинські обряди, а храм Венери Ерикійської[536] в Сицилії, що завалився від старості, за його ініціативою було відновлено коштом римської народної скарбниці. Укладаючи угоди із царями, приносив у жертву свиню на форумі та проголошував давні промови фетіалів[537]. Однак усе це та інше, що стосувалося управління, виконував не з власної волі, а за спонукання жінок та вільновідпущеників, бо майже постійно діяв так, як було вигідно їм.

26. Ще в юності був заручений