Читати книгу - "Небратнi"

22

Ліна Василівна Костенко (нар. 1930) — українська письменниця, поетеса, лауреат Шевченківської премії (1987). У радянський час брала активну участь у дисидентському русі, яскравий представник «шістдесятників» — нової генерації радянської та української національної інтелігенції, сформованої у середині 1960-х років, тобто в період тимчасового послаблення більшовицької диктатури в Радянському Союзі. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979), поеми «Берестечко» тощо.

23

Віктор Андрійович Ющенко (нар. 1954) — український політик, третій президент України, голова Національного банку України в 1993–2000 роках, прем’єр-міністр України в 1999–2001 роках. Діяльність Ющенка як президента України була досить суперечливою. Він розпустив ДАІ, державну автоінспекцію, скасував візовий режим для громадян ЄС і США, запровадив значну матеріальну допомогу при народженні дитини. Водночас Ющенко не зміг упоратися із розбратом у стані своїх партнерів, із якими разом переміг під час Помаранчевої революції.

24

Ігор Касатонов (нар. 1939) — російський воєначальник, командувач Чорноморського флоту ВМФ Росії (1991–1992), перший заступник головнокомандувача ВМФ (1992–1999), адмірал.

25

Дагомис — мікрорайон у Лазаревському районі міста-курорту Сочі (Краснодарський край, Росія).

26

Штурм Грозного (31 грудня 1994—6 березня 1995) — епізод Першої чеченської війни, важкі бої між вояками Чеченської республіки Ічкерія та російськими федеральними військами за столицю Чечні місто Грозний. Кілька перших спроб узяти місто штурмом були безрезультатними. Російські війська відступили зі значними втратами (згідно з офіційними даними, загинуло до 1500 військових). Федеральні війська змогли взяти місто під контроль лише ціною колосальних втрат серед мирного населення. Різні експерти оцінюють кількість мирних жителів, що загинули під час бомбардування й артобстрілів Грозного, в діапазоні від 5 до 25 тисяч. Міжнародні спостерігачі з ОБСЄ назвали грозненську бійню «невимовною катастрофою», а тодішній канцлер Німеччини Гельмут Коль схарактеризував дії росіян як «чисте безумство».

27

Анатолій Собчак (1937–2000) — російський політичний діяч періоду Перебудови та 90-х років XX століття, перший мер Санкт-Петербурга (1991–1996), покровитель і політичний наставник президента РФ Володимира Путіна.

28

Віктор Федорович Янукович (нар. 1950) — український політичний діяч, четвертий президент України (із 25 лютого 2010 до 22 лютого 2014), голова Партії регіонів. Двічі засуджений за кримінальні злочини (1967 та 1970 років), загалом просидів у в’язниці три з половиною роки. 22 лютого 2014 року визнаний Верховною Радою України таким, що в неконституційний спосіб самоусунувся від виконання конституційних повноважень. 24 лютого 2014 року Януковича та ряд інших посадових осіб України оголошено в розшук у рамках кримінальної справи за масові вбивства мирних громадян під час Євромайдану. За твердженням видання «Українська правда», колишній президент украв у держави понад 100 млрд доларів. Росія досі вважає Януковича законним президентом України.

29

Партія регіонів (ПР) — українська політична партія, створена 1997 року. Основна мета діяльності: ідеологічний захист і відстоювання прав етнічних росіян і російськомовних українців. Електорат проживає переважно на півдні та сході України. Діяльність Партії регіонів у Верховній Раді та її лідера Віктора Януковича на посаді президента викликала хвилю масових протестів, що розпочалися у листопаді 2014 року. Після розстрілу мирних мітингувальників у лютому 2014-го та втечі Віктора Януковича до Росії члени Партії регіонів стали масово залишати свою партію. Фактично, станом на кінець 2014-го року Партія регіонів припинила функціонування.

30

«RosUkrEnergo AG» — компанія з перепродажу природного газу на території України, східної та центральної Європи, яка в 2004–2009 роках виступала посередником у постачанні російського газу до України та ЄС. Заснована 22 липня 2004 року як спільне підприємство двох фінансових груп: ВАТ «Газпром» і компанії «Centragas Holding AG», фактичними власниками якої є громадяни України Дмитро Фірташ (90 %) та Іван Фурсін (10 %). У компанії «RosUkrEnergo AG» два виконавчі директори. Виконавчий директор від «Centragas Holding AG» — Дмитро Глебко. Другим виконавчим директором у травні 2008 року став Микола Дубик, який замістив вихідця із радянського КДБ Костянтина Чуйченка, що навчався в одній групі із Дмитром Медведєвим і був пізніше призначений помічником президента Росії. За згодою співзасновників компанію ліквідовано 7 липня 2014.

31

Бенефіціар — особа, що отримує доходи від власних засобів чи майна, переданого в управління іншій особі.

32

Рада національної безпеки та оборони.

33

ВАСО (рос. Воронежское акционерное самолетостроительное общество) — авіабудівне підприємство у Воронежі, засноване 1932 року, на сьогодні виготовляє літаки «Ил-96-300», «Ил-96-400Т» та окремі деталі до «Airbus A320».

34

Литвин Володимир Михайлович (нар. 1956) — український політик, голова Верховної Ради у 2002–2006 та 2008–2012 роках. Діяльність спікера ВР запам’яталася підписанням прийнятого із кричущими порушеннями Закону України «Про засади державної мовної політики», який фактично надавав російській значення другої державної, а також голосуванням за ратифікацію харківських угод із Росією.

35

Дмитро Васильович Фірташ (нар. 1965) — український олігарх, голова ради директорів компанії «Group DF», активи якої зосереджено в хімічній промисловості, виробництві титану, газовому та банківському секторах. За даними журналу «Фокус» за 2013 рік, зі статками понад 3,3 млрд доларів Фірташ посідав четверте місце в рейтингу найбагатших громадян України. 12 березня 2014-го Дмитра Фірташа затримали у Відні за запитом ФБР щодо підозри в даванні хабара індійським чиновникам для отримання дозволів на розробку родовищ титану в Індії. 21 березня 2014 року Фірташа було звільнено під рекордну для Австрії заставу в розмірі 125 мільйонів євро. Гроші надійшли з Росії.

36

Віктор Михайлович Пінчук (нар. 1960) — український підприємець, мільярдер, меценат.

37

Леонід Ілліч Брежнєв (1906–1982) — радянський партійний діяч, що був незмінним керівником СРСР упродовж 1964–1982 років. Із 1968 року Брежнєв страждав на астенію (нервово-психічну слабкість) та атеросклероз мозкових судин, періодично втрачав здатність логічно мислити та членороздільно говорити, вияви чого вперше спостерігали на переговорах між представниками країн Варшавського договору перед уведенням військ до Чехословаччини 18 серпня 1968 року. 1976-го Леонід Брежнєв пережив клінічну смерть; мав наркотичну залежність від нембуталу (снодійний препарат) і, попри тяжкий стан і проблеми зі здоров’ям, продовжував «керувати» країною. Політика Брежнєва запам’яталася силовим придушенням Празької весни 1968-го, періодом «розрядки»