read-books.club » Езотерика » Бог дає таланти всім. 50 уроків, щоб знайти себе та справу всього життя 📚 - Українською

Читати книгу - "Бог дає таланти всім. 50 уроків, щоб знайти себе та справу всього життя"

1 175
1
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Бог дає таланти всім. 50 уроків, щоб знайти себе та справу всього життя" автора Регіна Бретт. Жанр книги: Езотерика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 57 58 59 ... 65
Перейти на сторінку:
чому ви не відповідали?» Вони почули: «Це мій телефон, і я відповім тоді, коли захочу».

А ще був випадок із жінкою, яка вибігла з будинку, коли ковбаса, яку вона смажила, спалахнула й спричинила пожежу. Вона винесла з дому дітей і зачинила за собою двері. Це не дозволило полум’ю вирватися назовні, але ж пожежа не вщухла.

Пожежа може подвоювати свої масштаби щохвилини. Коли Том відчинив двері, на нього повалив чорний дим. Том ніс брандспойт і ввійшов до будинку першим, а другий пожежник тримав брандспойт на відстані шість футів від нього. Він його не бачив — тільки чув. Вони йшли чорним обгорілим будинком. Потік повітря з прочинених дверей знову роздмухав полум’я. А третій пожежник, який теж увійшов до будинку, випадково смикнув брандспойт, і той вилетів із Томових рук.

«О ні», — промайнула в нього думка. Брандспойт — це ниточка, яка виведе тебе з будинку, що палає, адже ти не бачиш дверей. Це єдиний спосіб знайти шлях назовні.

То були найдовші десять секунд Томового життя. Він подумав про дружину і дітей, який ніколи не побачить. А тоді почув голос пожежника, який ішов за ним: «Томе, він у мене». І вони вибралися з будинку цілими та неушкодженими.

Та жоден із цих випадків не вразив його настільки сильно, як випадок із бабцею та сливами.

Він намагався розповісти цю історію під час святкового обіду на честь його виходу на пенсію, але слова застрягли в горлі. Чоловік плакав, коли розповідав її мені.

Коли він тільки починав свій професійний шлях, то працював у службі порятунку. Одного разу вони отримали дзвінок: жінка впала на своєму подвір’ї. Їй було вже за дев’яносто, і вона впала з драбини, яка стояла коло сливи. То був кінець літа, і сливи вже достигли. У жінки був складний перелом кісточки ноги. Сусіди зателефонували до служби порятунку. Том допоміг перев’язати рану, зафіксувати кісточку, а тоді відвіз її до лікарні.

Лікар сказав, що для того, щоб зафіксувати перелом, знадобиться операція. Жінка мала залишитися в лікарні на ніч. Том не запам’ятав її імені, але цілий день не міг викинути її з голови. Він і уявити не міг, що згадуватиме цю жінку протягом усього професійного життя.

Том ніяк не міг зрозуміти: чому стара жінка з величезним життєвим досвідом наразила себе на небезпеку, намагаючись дістати сливи з дерева? Наступного ранку, коли його зміна закінчилася, він поїхав до її будинку, навіть не знявши форми, і нарвав старенькій цілу торбу слив. А тоді відвіз їх до лікарні.

Том знайшов її палату, назвав своє ім’я і простягнув їй сливи. Якусь мить жінка мовчала, а тоді розповіла, чому ці сливи так багато для неї важили.

Вона сказала, що в неї не залишилося рідних. Ця жінка пережила всіх. Вона збирала ці сливи, щоб зварити варення, яке дарувала сусідам за те, що вони доглядали її і були її родиною.

Вона подякувала Томові за сливи. «Того дня я її потішив, а вона вплинула на всю мою кар’єру, — розповідав чоловік. — Я звичайний хлопець. Ця жінка показала мені, що я можу змінювати життя людей на краще».

Перш ніж стати пожежником, Том працював у механічній майстерні й ненавидів цю роботу, бо й сам почувався одним із механізмів. Йому подобалося працювати на свіжому повітрі — він не любив сидіти на одному місці по десять годин поспіль.

Том був найстаршим з усіх новачків, коли пішов працювати пожежником. Це було 7 травня 1984 року, коли йому виповнилося 35 років. Він вийшов на пенсію в 63 роки. Він планував розповісти історію про сливи під час прощального обіду, однак через емоції не зміг її завершити. Він бажав залишити по собі щось більше, аніж фотографію на стіні пожежної станції. Цей чоловік хотів розповісти цю історію новачкам.

Том хотів, щоб вони пам’ятали: коли виїжджаєш на виклик, потрібно ставитися до всіх із повагою, гідністю і співчуттям.

Він прагнув, щоб ці хлопці усвідомили: найважливіше в цьому житті — це всі ті випадки, коли ти змінюєш життя інших людей на краще.

Урок 46

Ти заробляєш на життя тим, що отримуєш

А живеш завдяки тому, що віддаєш

Хочеш бути багатим?

Ділися тим, що маєш у кишені. У будь-якому випадку це не гроші.

Звучить трохи абсурдно, еге ж?

Раніше я теж так думала. Але не зараз.

Один із найбагатших людей у світі отримав справжнє багатство лише тоді, коли роздав усі свої гроші. Міллард Фуллер став відомим завдяки своїм словам: «Я бачу своє життя як дарунок і водночас відповідальність. Мій обов’язок — використовувати те, що дарує мені Бог, щоб допомогти Його людям, які цього потребують».

Він рано поставив перед собою мету — розбагатіти.

У 29 років цей чоловік став мільйонером завдяки своєму маркетинговому бізнесу. Та водночас цей самий бізнес зробив його нещасним. Коли почалися негаразди в сім’ї та зі здоров’ям, він продав свої автівки і яхту й роздав гроші бідним. А потім почав будувати для них домівки в усьому світі. Його дружина Лінда працювала безкоштовно. А зарплата Фуллера становила 15 тисяч доларів.

— Божі гроші — в наших кишенях, — казав він. — Ми повинні їх діставати.

Коли засновник організації «Habitat for Humanity International» помер у віці 74 років, Божі гроші залишилися в дахах, стінах та водопроводах домівок, збудованих для 1,5 мільйона людей у всьому світі. Якось я почула такі слова: «Усе, чого хоче Бог, — це щоб ти подбав про Його дітей». Саме це й робив Фуллер. Як і Лора Бікімер.

Ця жінка жила звичайним життям у будинку, де виросла. Коли ця колишня вчителька математики померла у віці 93 років, вона залишила 2,1 мільйона доларів університету Болдвіна Воллеса в місті Берея, штат Огайо. Вона закінчила його в 1936 році, а потрапила туди завдяки стипендії. Ця жінка ніколи не забувала, яку силу має людська щедрість. Частину її спадщини мали витратити на стипендії.

Бікімер ніколи не заробляла більш ніж 40 тисяч доларів на рік. Уяви, як воно — жити на цю суму й мати на банківському рахунку 2 мільйони. Та вона берегла ці гроші для інших.

Якось ця жінка написала: «Я зрозуміла, що людське життя може бути досить простим і непримітним, але водночас повним і всеосяжним!»

Її життя було простим і визначним.

Маленькі пожертви можуть багато що змінити у світі. Мій друг Кевін Конрой — католицький священик, який служить найбіднішим людям. Колись я написала колонку

1 ... 57 58 59 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бог дає таланти всім. 50 уроків, щоб знайти себе та справу всього життя», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (1) до книги "Бог дає таланти всім. 50 уроків, щоб знайти себе та справу всього життя"
Гість Ірина
Гість Ірина 8 лютого 2024 22:53

Прочитала на одному подиху. Дуже повчальна книга і цікава