Читати книгу - "МарІуполь. Як ми виживали... Хроніка війни., Олександр Зоря-Заря, Ольга Заря"

Ключовою причиною війни стало відновлення Україною своєї історичної пам’яті та відмова від імперських наративів, нав'язаних Росією.

Українське відродження історичної ідентичності знищує головний міф Москви про "братерські народи" і "спільну тисячолітню історію". Після Революції гідності 2014 року, Україна почала швидко рухатися в напрямку Європи, відкидаючи імперські амбіції Москви.

Це стало критичною загрозою для Кремля, оскільки без України Росія не може претендувати на своє "великоросійське" минуле.

Для Москви, яка завжди використовувала Київ як символічний центр "Руського світу", втрата контролю над Україною означає втрату впливу не тільки в регіоні, але й на глобальному рівні.

Російська імперська ідентичність побудована на міфі про "єдиний народ",

і з кожним роком незалежності України цей міф все більше руйнується. Відмова України від російської мови як основного засобу спілкування, переосмислення історії Київської Русі як української спадщини, а також відхід від московського церковного впливу — все це руйнує наріжний камінь московської ідеології.

Сьогоднішня війна є не лише боротьбою за територію, але й за історію.

Москва прагне не допустити повного відновлення української історичної пам'яті, оскільки це означатиме кінець її імперських амбіцій.

Кожен крок України у напрямку європейської інтеграції, демократичних реформ і деколонізації є ударом по московській ідеології.

Визнання Україною своєї унікальної історії та культури є тією лінією фронту, за яку Москва не може дозволити собі програти, оскільки втрата України означатиме крах імперської ідентичності Росії.

У цьому контексті війна, яку веде Москва, — це війна за своє існування як імперії.

 Втрата України означає втрату не лише територій, але й символічної основи, на якій будувалася вся імперська доктрина.

Український спротив у цій війні — це не тільки оборона незалежності, а й боротьба за історичну справедливість, за право на власну ідентичність та майбутнє.

Стерти минуле у попіл імперський,
знищити вщерть історичне коріння –
марна надія: минуле воскресне,
правда крокує до воскресіння!

Українська історична пам’ять стала ключовим викликом для імперських амбіцій Москви.

Століттями Росія використовувала міф про "єдиний народ" і "спільну історію", щоб виправдати свої агресивні дії та контролювати сусідні народи.

Привласнення спадщини Київської Русі було наріжним каменем цієї імперської доктрини, що забезпечувало Москві історичну легітимність і статус "спадкоємиці" тисячолітньої держави.

Але саме відродження української історичної ідентичності підриває цей міф і ставить під сумнів усю структуру московського імперіалізму.

Коли Україна почала відновлювати свою справжню історію, мову, культуру та віру, це стало екзистенційною (боротьба за існування) загрозою для Росії. Україна, відмовляючись від російського наративу (сукупність реальних і вигаданих фактів) і обираючи власний шлях розвитку, фактично руйнує "фундамент" Російської імперії.

Москва розуміє, що втрата України означає втрату не лише територій, але й символічної основи, на якій століттями будувалась імперська влада.

Тому війна, яку Росія веде проти України, — це не просто боротьба за геополітичний вплив чи ресурси. Це війна за збереження імперії, за її історичну міфологію.

Кремль не може дозволити собі втратити Україну, бо це означало б кінець усіх його імперських претензій. Але, як показує український спротив, боротьба за незалежність України — це також боротьба за справедливість, за право на свою історію та майбутнє.

У цьому контексті кожна спроба Москви захопити або підкорити Україну — це страх перед власним занепадом.

Без України, без її історичної ідентичності, Росія залишається без міцного коріння, на якому вибудовувалася її імперія. І саме тому Україна стала тією лінією фронту, на якій вирішується доля всієї імперської Москви.

          Олександр Зоря-Заря

                РУСЬ-УКРАЇНА

З небес благословення Боже лине
На гори, воду, землю заповідну,
Вітри несуть свободу в світ незримий,
Іде постання Ру́сі-України!
Немов світанку чистий ранній подих
Велично зберігає дух свободи.

Прибув Андрій – Апостол Первозваний
І урочисто хрест святий поставив,
Проголосивши, згідно з Божим планом,
Русь-Україну – обрану державу.
Цей хрест, мов зірка над водою, лине
І сяє вічно над народом вільним!

Князь Володимир втілює надії,
Хрещенням Русь єднає в чистій вірі,
І Божим словом зерна він посіяв,
Щоб здійнялись у дух святої мрії.
Зерно в серцях зійшло духмяним житом,
Щоб вічну віру у душі зростити

За мудрість звали Ярослава Мудрим,
Знання, закони він укоріняє,
Підносить до небес державний устрій,
До зір майбутніх шлях нам відкриває.
У темряві засвічується правда,
І світло знань з'являється назавжди.

За волю, віру, солов'їну мову
Боролись вільні козаки на славу,
Тризуб князівський відродили знову,
За рідний край життя своє складали.
Козацький дух, немов гранітна сила –
Русь-Україна розправляє крила!

Тисячолітня Україна встала,
Немов зоря надії, віри, волі…
Це заповіт – від давньої держави,
А вільний дух – це українська зброя!
Незламне серце Ру́сі-України
Під синьо-жовтим небом б'ється нині.