Читати книгу - "Хеві Метал, Олександр Аркадійович Сидоренко"

— Кароль? — перепитав Дімон. До нього завжди довго доходило. 

— Нє, Кароль ето Таня, а етот Король, — відповів Лютий і про всяк випадок усміхнувся, ловлячи погляд Короля. Не впіймав. Тоді продовжив тихенько пояснювати присутнім: — Такой кручений, шо у нєго в «Макдональдсє» скидка. Пасітє за інструмєнтамі тєпєрь, а то случаі разниє с нім. Я слишал… 

Ваня одразу схопив «джексона» до рук й захвилювався. 

У збірних концертах всі завжди мірялися прутнями — брехали про кількість виступів і ціну, та й загалом поводилися шумно, як позаду сцени «України». Бронзовий Голос взагалі не любив солянки, хоча лише в них і виступав, — сприймав ці збіговиська, як мультфільм «Острів скарбів», коли треба було дочекатися кінця відеокліпу, щоби знову почався власне мульт. Під мультом, звичайно, він мав на увазі себе. 

«Так, спокійно, — подумки підбадьорив себе Йоан. — Хто тут на «Таланті» перше місце взяв? Я! Я виступатиму перед Жаданом. А отой Король нехай співає серед валетів, десь на початку. Гєна про це подбає». 

Трушин тим часом повертався. Його усмішка поступово зникала. Підійшов Гєна і сказав: 

— Так, пацани, за вьосламі смотрітє, потому шо... 

— Я прєдупрєділ, — вагомо зауважив Лютий і закурив довгу чорну сигарилу. 

— Хорошо, — кивнув директор. — Так, еліта морга, давайтє грузіться, а то еті уже забілі діван. 

* 

Ваня був не проти сидіти на початку автобуса. А Лютий дорікав Гєні, що треба було спершу зайняти місця ззаду, а потім вже курити на вулиці, мріючи про штрафи. Але Трушин тільки усміхався. Можливо, він так і зробив — зайняв місця, але той циган перебив ставку, а сваритися через це директор не збирався. Можливо. 

Тих циган їхала ціла пачка — людей вісім, усі галасливі та пихаті, як індики на току. Король лежав на єдиному дивані, тримаючи голову на колінах красивої дівчини, у якої теж була бейсболка «ICON». Щоби ніхто не переплутав. Вона перебирала йому волосся й голосно сміялася з усіх жартів. 

«Жадана і Собак» не було. Мабуть, їдуть із Харкова своїм бусом. У салоні були тільки цигани, «ПК» як ансамбль Йоана з Вами та якийсь балет, — троє дівчат та чотири хлопці, — їхні кофри з одягом зайняли весь багажник, тому інструменти довелося ставити на вільні сидіння, за що Трушин отримав порцію лайки від Лютого — не встиг, не збагнув, не подбав. Хоча, зважаючи на зауваження досвідчених гастролерів, так вони будуть перед очима. 

Ранкові рівні Ваня пробіг ще в метро, а тепер взявся за преміальні під яскраву іронічну суперечку імпресаріо з клавішником. 

— Кому і «Рондо» рок-група! — кричав Лютий через прохід, а Трушин, вочевидь, відчуваючи в цьому натяк на власні специфічні смаки, репетував у відповідь: 

— Скромності в тєбє… нє на хуй! 

Всі кричали, всі були збуджені, всі їхали на гастролі. І так було завжди. Десь на тебе чекають, десь думають, що ти везеш їм мистецтво. Ти комусь потрібен, ти на своєму місці, ти відбувся. Як же Іван скучив за цим чарівним відчуттям! Якщо добре подумати, то шоубізнес викликав таку саму залежність, як алкоголь або тютюн. Або наркотики. Або дурна гра про зомбі та рослини. 

Автобус тягнувся до Хрещатика, а Ваня залипав у грі, радіючи, що дочекався цього ранку. Дотягнув до нього. Тиждень перед виїздом теліжився так довго, як перші дні вересня у школі, — щоранку вони їздили в інститут отоларингології, до професора Зайченка, який взявся вилікувати вуха Мар’яни. Влаштувала все теща — використала усі свої зв’язки й витрусила з тестя всі заначки, щоби пройти тритижневий курс лікування — крапельниці, фізіопроцедури. 

У перший день Ваня зі Стьопою чекали в коридорі. Це було важко: малий пхинькав, рвався до мами й не хотів сидіти на стільці. У дитячій кімнаті йому теж не сподобалося — дай йому маму, а ці кубики засунь собі сам знаєш куди. Наступного дня Ваня відвів малого у зоопарк. Стало трохи легше, але теж не обійшлося без скандалу. Лев спав спиною до глядачів, а три левиці Стьопу не влаштовували. Далі побачили, як два жирафи займаються одностатевим коханням й пішли звідти, ще до початку чогось набагато цікавішого. 

Довелося повертатися наступного дня. І знову купувати квитки. В Мар’яни були гроші, але просити… Просити грошей на зоопарк не випадало — якось зовсім не по-пацанськи. Ваня задумався про продаж «Фєді», який і так стояв, але ж машина на ходу завжди коштує дорожче за «трупа», тому внутрішній жлоб переміг. 

А потім встромив свого носа Трушин — одразу вилаяв підопічного за те, що той не порадився, перш ніж витрачати останні гроші на зоопарк, в якому бухгалтеркою працювала однокласниця Іри. За кілька годин передзвонив і сказав заходити через службовий вхід, говорячи, що він з Ворнер Бразерс. 

Це був давній прикол з Євангелія від Гєни: коли треба когось вписати на концерт, він завжди лишав у списку на вхід своєрідні «заглушки» — якщо хтось попроситься в останній момент, а списки вже складено й подано на прохідну. Тому про всяк випадок вписувалися: М. Джексон, Ворнер Бразерс +1, Дісней + 2 тощо. Оскільки до зоопарку вписувалося двоє халявників, то Трушин зробив, як завжди, — подав їх Ворнерами. 

Щодня Ваня боявся, що черговий дідусь їх не пропустить (скільки можна!), та слово бухгалтерки тут, вочевидь, багато важило, тому Ворнери заходили щоразу. Стьопа вже вивчив весь зоопарк й одразу біг до лева Геркулеса, якого вважав Муфасою. 

Він кричав: «Акуна Матата», — й усіляко намагався привернути увагу хижака. Лев найчастіше в цей час спав, але кілька разів підводився, позіхав та дивився — хто ж там так волає? Малий у такі моменти ледь не божеволів від щастя. 

Та сьогодні Стьопі доведеться обійтися без свого Муфаси — він піде на процедури з мамою, й Ваня навіть боявся уявити, який ґвалт здійме син, коли лікарі почнуть якісь маніпуляції з Мар’яною. Малий боявся чужих, майже не говорив, і за тиждень їхні стосунки ніяк не змінилися — він навіть татом Ваню жодного разу не назвав, попри численні заохочення Мар’яни. 

Та той, хто витримав тиждень у зоопарку, одержав справжню нагороду — гастроль на виїзді, нехай без готелю та ночівлі, але гастроль за гроші, в селі, де на нього дивитимуться великими очима та впізнаватимуть на кожному кроці, якщо вже відверто. І ще в нього є засіб для покращення ситуації, лежить у кишені, гріє душу. 

* 

У день після приїзду Мар’яна навела різкість і збагнула, що в квартирі немає телевізора. Точніше, так: Стьопа почав канючити «Короля Лева», от дружина і спитала — а де, власне, телевізор? Та вже пів року, як хазяйка