Читати книгу - "Мій коханий ворог, Alek Sandra"

Олег страшенно нервував, через годину, мала початися церемонія розпису, де вони з Анфісою стануть законними чоловіком та дружиною і дадуть весільні обітниці одне одному. Він був одягнений в бордовий костюм-трійку, його зелена бутон'єрка гармонійно поєднувалася з його зеленим у ромбик галстуком, а біла сорочка додавала більш насиченого кольору його засмазі. На його ногах красувалися чорні шкіряні класичні туфлі-дербі, які були підібрані під тон ремінця його наручного годинника. Так, сьогодні він стане найщасливішим чоловіком на планеті, але йому було трохи лячно. Він хвилювався, що забуде слова весільної обітниці, яку приготував для Анфіси:

- Ей, друже, що з тобою? - Антон поплескав Олега по плечі долонею: - Ти весь блідий, як смерть.

- Ой, дітько, налякав! - Олег прийшов до тями.

- Ти що боїшся? - зареготав Антон.

- Ні... Тобто, так! - в його голові змішалися усі думки.

- Серйозно? Ти і боїшся? Якщо тобі вистачило сміливості приборкати мою сестричку і завоювати її серце, то ти воістину - герой! Тому візьми себе в руки і не думай ні про що. Уяви, що тут тільки ви двоє, а всі решта - просто масовка. Скоро ви щей станете молодими батьками! - Антон зробив акцент на останньому. Адже, він теж хотів такого банального щастя. Напевно вже дозрів для цього , та Віола не хотіла нічого подібного, принаймні він так думав: - До речі, де вона? Чому її ще досі немає? Вона не може пропустити весілля? Чи може? Напевне все через мене? Бо я шматок ідіота!

- Ти правий! Я - чоловік, я - майбутній батько! І твоя сестра вибрала мене! Я не можу її підвести! Я кохаю її! - він промовив це вголос, як мантру, тим самим повернувши із роздумів Антона.

- Тихо. Не треба кричати на увесь світ, що ти кохаєш Анфісу! Думаю, вона і так знає про це! Адже, вона оцінює чоловіків по вчинках, а не по словах! - запевнив його Антон.

- Я знаю! Вона кохає мене, інакше б не погодилася стати моєю дружиною! Тож, побажай мені удачі, друже! - Олег поправив галстук і струснув невидимий пил з плеча, готуючись вийти, коли його покличуть.

- Удачі, друже! Тепер ти станеш моїм братом! - підморгнув йому Антон.

***

Віоли ніде не було видно. Можливо вона не прийшла через нього. Вчора вони провели ще одну прекрасну ніч, а потім розійшлись, як в морі кораблі. Він навіть не мав часу їй зателефонувати, вона теж йому не дзвонила. Так більше не може продовжуватися, або вони - разом навіки, або - розходяться раз і назавжди. Але, він більше схилявся до першого варіанту, все залежало від рішення Віоли. Але, вона не хотіла йти на компроміси і була непохитною. Він навіть спробував маніпулювати нею, підіймаючи тему опікунства. Та в нього нічого не вийшло.

Анфіса переконала його не подавати до суду і не пробувати забрати в Віоли Святослава, інакше, вона сама його прикінчить. Тим більше, що Віола була прекрасною матір'ю, і він це знав і бачив! Лишалася справа за меншим - переконати Віолу, щоб почати все спочатку. Питання в тому, як?

Віола ледь не запізнилася на церемонію розпису Анфіси та Олега, все через кляті корки на дорозі. Святослав мав приїхати сьогодні ввечорі. Вона вирішила не брати його на весілля, адже йому було б там некомфортно. Крім того, там мав бути Андрій і Антон, зайві конфлікти їй не потрібні. Відверто кажучи, вона давно не була на весіллі, адже завжди відхиляла запрошення, або ж просто надсилала подарунок молодятам. Вона не любила бути в центрі уваги, адже на роботі їй цього вистачало по горло.

Довгий час, вона взагалі приховувала від оточення існування Святослава. Вона не хотіла, щоб її зневажали за те, що вона - мати-одиначка і якось дискримінували за цією ознакою. Здається на дворі давно вже було XXI ст., але в старшого покоління ще досі були якісь старі радянські стереотипи. Коли вона стала відомою і її почали запрошувати на різні світські раути, телебачення і брати інтерв'ю, їй довелося відкрити публіці свою маленьку таємницю. Для одних - вона стала об'єктом мотивації і нею захоплювалися, мовляв яка сильна і незалежна жінка, сама всього досягла. Інші ж - відверто засуджували її, як можна було народити дитину без батька. Просто, вони заздрили їй. Ще б пак, як не заздрити - молода, розумна, красива, талановита і незалежна жінка. А ще, вона була неприступна, як скеля, її було важко підкорити.

Одне вона знала напевне, якби в неї був ще один шанс зробити вибір, вона б знову вибрала Святослава. Їй було байдуже на думку інших, але вона не хотіла, щоб від неї постраждав її син. Тому, її багато чого довелося пережити, щоб зараз міцно стояти на своїх ногах. 

Віола знала, що сьогодні їй доведеться знову зустрітися з Антоном, адже Анфіса - його сестра. І він точно нізащо не пропустить її весілля. Ну що ж, потерплю його ще один вечір. Та більш за все, вона хвилювалася, щоб Андрій не прийшов із своєю новою пасією і не зіпсував їм усім свято. А він міг таке зробити. Вони ще досі не з'ясували стосунки між собою. І вона не хотіла, щоб її присутність зіпсувала весілля Анфіси, але не прийти вона теж не могла. Залишалося сподіватися, що все пройде, як повинно бути.

Віола одразу помітила у натовпі його. Антон виглядав приголомшливо. Його бордовий костюм ідеально пасував до його спортивного тіла, комір білої сорочки був розстібнутий, а замшеві чорні лофери були взуті на босу ногу. Його легка борідка, акуратно підстрижена і хаотично укладене волосся, додавали його образу якоїсь брутальності. Цей чоловік, без сумніву, користувався популярністю серед жінок будь-якого віку. Навіть зараз, всі присутні дами із захватом розглядали його спортивний стан і перешіптувалися між собою.

- Нічого дивного! - подумала Віола. Але, її страшенно злило те, що вона зараз бачила. Антон любив фліртувати з жінками і міг підкорити будь-яку із них за кілька хвилин. - Бабій! Краще триматимуся від нього подалі! - фиркнула вона собі під ніс. Схоже вона таки страшенно ревнувала. Але, звісно ж, вона не визнає цього.

Церемонія розпису пройшла чудово. Андрія не було. Можливо тому, що Анфіса запросила на церемонію лише найближчих людей, з якими постійно спілкувалася. Ну і слава Богу! Віола ледь не розплакалася, коли молодята давали обітниці одне одному. Це було так зворушливо, Олег навіть випустив сльозу, а Анфіса ледве стрималася. Вони були чудовою закоханою парою. Їм справді пощастило зустріти один одного в цьому житті. Їхні стосунки були гармонійними і випромінювали щастя і кохання. В такої пари неодмінно буде все чудово. І незабаром в них народиться прекрасний малючок. Віола вирішила по-швидше звідти утекти, адже Антон весь час був в полі її зору і вона не хотіла, щоб він її помітив.