Читати книгу - "Війна Калібана"

у вигнутому спільному просторі, де вони провели своє перше побачення з Ніколою. Вони разом їли у маленькій дульцерії41 пили каву і фліртували. Він все ще пам’ятав обриси її обличчя і як його серце ледь не зупинилося, коли вона узяла його долоню. На місці дульцерії лишився пошматований льодяний хаос. Тут перетинався тузень тунелів, і люди поспішали ними, чи до порту чи ще глибше в супутник, аби лід захистив їх, або до якого завгодно місця, яке вони вважали безпечним.

Єдиний дім, що був йому відомим - розвалювався навкруги. Тисячі людей загинуть протягом наступних декількох годин. Пракс це усвідомлював і частина його вжахалась цього. Але Мей відлетіла на тому судні, тому їй не бути однією з них. Він все ще має її врятувати, не просто від цього. Воно стало допустимим.

- Алекс каже що там гаряче, - повідомила Наомі, коли вони вчотирьох бігли підтюпцем повз руїни, - справді гаряче. Він так і не зміг дістатися порту.

- Там є інший посадковий майданчик, - додав Пракс, - ми можемо туди піти.

- Звучить як план. Дай Алексу координати прихованої наукової бази.

- Так сер, - відрапортувала жінка і в цей же момент Амос, мов школяр у класі підняв руку і запитав, - тієї, що з протомолекулою?

- Це єдиний таємний посадковий майданчик який ми маємо, - відказав Голден.

- Ага, хай буде.

Коли Джим повернувся до вченого, обличчя того було сірим від напруження і страху.

- Добре Праксе. Ти місцевий. Наша броня придатна для вакууму, але нам потрібні скафандри для тебе і Наомі. Нам через пекло тре’ буде пройти і воно не усюди герметичне. В мене немає часу робити повороти не в той бік чи повертатися. Ти справишся?

- Так, - відповів професор.

Знайти аварійні скафандри було не важко. Вони були настільки поширеними, що не мали жодної ринкової цінності і зберігалися у яскраво-кольорових аварійних пунктах.

Всі припаси у головних коридорах і проходах вже давно були пограбовані, але протиснутись у вузенький бічний коридор, до менш популярних місць, якими Пракс доправляв Мей до ковзанки було просто. Скафандри тут були безпечних помаранчевих і зелених кольорів, аби бути помітними для рятувальників. Камуфляжний був би більш прийнятним. Маски тхнули летким пластиком а з’єднання для суглобів були лише кільцями, вшитими в матеріал. Скафандрові обігрівачі кепсько обслуговували і могли загорітися при довгому використанні. Ще один вибух стався, і за ним ще двоє, ближче ніж попередній.

- Атомні, - припустила Наомі.

- Можуть бути й гаусовими, - не погодився Голден. Вони так могли обговорювати погоду.

Пракс здригнувся.

- Іншими словами, удар що дійшов до коридору означає надкритично перегріту пару, - сказав він

герметизуючи останній шов з свого боку і перевіряючи дешевий світлодіод, зелений колір якого обіцяв потік кисню. Система обігріву загорілася помаранчевим, але майже миттю повернулася до зеленого, - ти з Амосом справишся, якщо броня ваша міцна. А от щодо моїх з Наомі шансів впевненості немає.

- Чудово, - відреагував Голден.

- Я втратила «Росі», - сказала Наомі, - ні я взагалі лінк втратила. Він через «Сомнамбуліста» рутився. Його вирубили, можливо.

Чи на шлак перетворили. Ця думка була на кожному з їх обличь. Але ніхто не проказав це вголос.

- Сюдою, - вказував дорогу ботанік, - це службовий тунель яким ми користувались, коли в коледжі вчився. Ми можемо обійти комплекс Мармурового склепіння і почати звідти.

- Як скажеш приятелю, - погодився Амос. Його ніс знову кровив. У слабкій синій підсвітці шолома кров виглядала чорною.

Це його остання прогулянка. Що б не трапилось, Пракс сюди більше не повернеться, тому що «сюди» більш не існує. Швидкими стрибками вони бігли по службовому коридору, куди Джеймі Луміс і Танна Ібтрахмін-Соок кликали його аби накуритися. Останній раз він бачить це місце. Широкий, з низкою стелею амфітеатр під старим центром водопідготовки, де він проходив свою першу інтернатуру тріснув і резервуар потік. Коридори затопить не швидко, але за пару днів це станеться. За пару днів це вже не гратиме жодної ролі.

Все навколо або підсвічувалося аварійними ЛЕДками або сховалося в темряві. На підлозі там де система обігріву дарма намагалася компенсувати жахіття, була сльота. Двічі шлях був блокованим. Одного разу спрацювавшими гермодверями, а другого – завалом льоду. Вони майже нікого не зустріли. Всі інші бігли до порту. Пракс вів їх майже у протилежний бік.

Ще один довгий, викривлений прохід, потім підйом по будівельній рампі, через пустий тунель і…

Сині сталеві двері, що перекрили їм прохід були не закриті але у безпечному режимі. Індикатор казав що з іншого боку був вакуум. Один з богоподібних кулаків що лупили по Ґанімеду влучили поряд. Пракс зупинився, його мозок прокручував тривимірну архітектуру рідної станції. Якщо секретна база була тут а вони тут, то значить…

- Ми не можемо туди пройти.

Всі мить мовчали.

- Це не краща відповідь, - відреагував капітан, - знайди інакшу.

Пракс зробив глибокий вдих. Якщо вони повернуться, то зможуть спуститися рівнем нижче, потім на захід і спробувати пройти нижчим коридором, хіба що вибух був досить сильним для того аби пробити і нижчий рівень. Якщо вони просуватимуться далі в бік старої станції «труби», то їм може вдасться знайти службовий коридор, - не той, про який він знає, і це дасть шанс пройти у правильному напрямку. Ще три вибухи струсили лід. Зі звуком як бейсбольний м’яч влучає в хоум ран, стіна за ними тріснула.

- Пракс, друже, чим раніше тим краще, - підганяв його Амос.

Вони мають скафандри, тож якщо відкриють двері вакуум їх не вб’є. Але там можуть бути завали. Будь-який удар, досить серйозний аби пробити поверхню міг…

Міг…

- Тут… ми не пройдемо, через станційні тунелі, - сказав він, але ми можемо піднятися. Піднятися і пройти через поверхню.

- І як ми це зробимо? – уточнив Джим.

Пошуки не заблокованого виходу зайняли двадцять хвилин, але Пракс знайшов таки один. Не ширший за трьох чоловіків в ряд, він був частиною службового модулю внутрішньої системи куполу. Службовий модуль давно розібрали на запчастини, але це не заважало. Шлюз все ще працював від батарей. Наомі з Праксом ввели команди, закрили внутрішні двері і пройшли цикл для відкриття зовнішніх. Вихідний струмінь повітря був схожий на миттєвий порив вітру. Менґ вийшов на поверхню Ґанімеду.

Він бачив знімки земного північного сяйва. Він ніколи не