Читати книгу - "У злиднях Парижа і Лондона"

англійський соус, рецепт якого з'явився у XIX столітті.

132

Каша швидкого приготування з пшениці та ячменю, дослівно «виноград-горіхи», була популярним сухпайком у туристів і військових.

133

Звісно.

134

Святої Елоїзи.

135

Найімовірніше, що йдеться про Першу Французьку імперію 1804—1815 рр.

136

Слухай, мій любий.

137

Ну й вигляд у тебе!

138

Йолоп! Йолоп!

139

Йолоп! Йолоп!

140

«Хатина дядька Тома».

141

Тут — комплексним обідом, за аналогією до фіксованого набору страв у prix fixe ресторані.

142

«Вона загубила панталони, танцюючи чарльстон».

143

Танець живота.

144

Склянках.

145

Громадяни!

146

Регіон у центральній Франції.

147

Верденська битва (1916 р.) — одна з найкривавіших і найтриваліших битв Першої світової війни на північ від французького міста Верден-сюр-Мез.

148

«Громадо, в бій ставай! / До лав, батьки й сини!» — пер. Миколи Вороного.

149

Хай живе Німеччина!

150

Хай живе Німеччина! Геть Францію!

151

«Юманіте» — французька щоденна комуністична газета, що виходить з 1904 року.

152

Здійснювати революцію.

153

Молоко перевозили у залізничних цистернах до масового поширення практики індустріальної пастеризації, більш поширеними «молочні потяги» були в Британії. Ймовірно, що Орвелл тут лише підкреслює, що потяг йде у дуже ранній час.

154

Панове, пані!

155

Боже мій.

156

Вагітні.

157

Очевидно.

158

Як!

159

Тут — Усе йде на краще, мій друже.

160

Геть буржуїв!

161

Мій патроне.

162

Популярний у Британії з 1920-х рр. засіб для миття посуду.

163

Неперевершеним.

164

Нервовий зрив.

165

1 англійська пінта — 0,57 л.

166

Ох, мій любий пане.

167

Тут — сварки.

168

«Жовтяками» — членами «жовтих» профспілок, тобто тих, що співпрацюють з роботодавцями.

169

Тсс, увага! Француз!

170

Тут — знічев'я.

171

1 стоун — 6,35 кг.

172

Див. прим. 2 на сторінці 194.

173

Курортне місто на півночі Франції.

174

Катон Старший, Марк Порцій Катон — римський політичний діяч і письменник, III —II ст. до н.е.

175

І бачать хліб лише у вікнах крамниць.

176

Тут — успішними.

177

Дуже надійною.

178

Відомий англійський скнара XVIII століття, що став уособленням надмірної ощадливості.

179

Тут — стривай.

180

Але, в такому разі.

181

Заради Христа!

182

Ла-Манш.

183

Кабан — шилінґ.

184

Келих червоного.

185

Цікавий загальновідомий факт: клопи значно поширеніші у південній, ніж у північній частині Лондона. З невідомої причини вони досі масово не розселилися на іншому березі (прим. авт.).

186

Нап (від «Наполеон») — картярська гра.

187

«I'm a chap what's done wrong by my parents» — народна пісня, зперше записана у XIX ст.

188

Морських равликів.

189

Район у Східному Лондоні.

190

«What Will We Do with a Drunken Sailor?» — відома народна морська пісня у жанрі «шанті» (від фр. «chanter» — співати), яка стала особливо популярною в XX столітті.

191

1 унція — 28,35 г.

192

Більшість міст, де Орвелл зупиняється в тимчасових притулках, — вигадані.

193

Популярні з часів Першої світової війни консерви.

194

«Цвяхами» (spikes) називалися тимчасові притулки при будинках праці, куди на день (у вихідні — на два) приймали волоцюг. У таких притулках годували, давали можливість помитися й іноді змушували працювати. Щодо походження назви «цвях» існують різні версії: або від цвяхів, якими в будинках праці розплітали старі мотузки, або від шпилів, що прикрашали будівлю притулку, або від цвяха, на який наколювали талони під час реєстрації, тощо.

195

«Onward, Christian Soldiers» — релігійний гімн, написаний преподобним Сайбіном Баринґ-Гоулдом у XIX столітті, найпопулярніший гімн в Армії спасіння.

196

Будинки праці з'явилися в Англії та Вельсі у XVII столітті. Їхнім призначенням було контролювати бідняків і забезпечувати їх мінімальними засобами до існування. Передусім там проживали ті, хто не міг за собою доглянути чи прогодуватися, — літні люди, інваліди, сироти, самотні матері, жебраки тощо. Для працездатних мешканців була примусова робота. В окремі періоди існування будинків праці їхні утриманці дробили каміння, перетирали в порох кістки, заготовляли дрова тощо. За умовами проживання, харчування і дисципліною ці заклади були дуже схожими на в'язниці — наприклад, чоловіків, жінок і дітей селили окремо, змушували носити уніформу, — тому туди зверталися лише бідняки, яким більше не було куди податися. Коли Орвелл 1933 року публікував «У злиднях Парижа і Лондона», систему будинків праці офіційно скасували, але в тій чи тій формі вони проіснували до середини XX