Читати книгу - "Моя в борг, Джулія Ромуш"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Я вся тремчу і не можу зрозуміти чому. Мені то дуже жарко, то холодно. То хочеться роздягнутися до гола, то сховатись ковдрою з головою і зігрітися. Цілком не розумію, що відбувається.
Веду язиком по гарячій шкірі. Не розумію, чому мене так тягне. Це ж не нормальне бажання спробувати на смак людину, яку страшенно боїшся? Людину, якій кричала, щоб вона до мене не торкалася, а зараз сама... сама до неї хочу притиснутися.
- Наснилося щось? - Сарказм у голосі Бакера зараз зовсім не зачіпає. Я... Я навіть здається, що його зовсім не боюся. Поняття не маю якого біса зі мною трапилося.
Я ж мовчки продовжую досліджувати його шию. Ковзаю язиком вище. Навіть трохи підводжуся на ліктях, бо Аарон починає віддалятися.
- Ти вся гориш, - вимовляє вже не таким тоном, як раніше. Більше не знущається.
- Спекотно... - Шепчу у відповідь і ковзаю очима по його футболці. Я хочу перевірити, чи є під нею кубики. Повинні бути. Напружую пам'ять, щоб згадати. Але тієї ночі я не чіпала його живіт. У тій кімнаті голою була лише я. І це ж нечесно? Він мене чіпав. Вивчав. Розглядав. А я ні.
– У тебе температура, – його пальці стискаються на моїх руках. Він заважає мені дістатись до ланцюга. Я вже майже дісталася його футболки. Хмурюся. Мені не подобається, що він такий грубий.
- Я хочу подивитися, - невдоволено скиглю у відповідь.
- Подивися на мене, - струшує, я ж кривлюсь. Якого біса він творить? Навіщо?
Спеціально не слухаюсь, не дивлюсь. Бо він мені заважає. Не дає робити те, що я хочу.
- Жарко, - знову кривлюсь. Подаюсь назад, скидаю з себе його руки. І підхопивши краї футболки, скидаю з себе все до бюстгальтера.
- Ти ж усвідомлюєш, що витворюєш?
Якщо чесно, я мало що зараз розумію. Знаю лише, що хочу, щоб він дивився. Наразі мені це подобається. Цікаво, а шкіра горітиме як тієї ночі, якщо він до мене торкнеться?
- Ти мене бачив голою, а я тебе ні, - проходжуся язиком по пересохлих губах. Зараз зовсім не розумію, до чого можуть привести такі ігри. Мені здається, що Бакер гратиме за моїми правилами. А з якого переляку взагалі не зрозуміло.
- Тобі потрібно випити пігулки, - зітхнувши, він хоче встати з ліжка, але я не даю, торкаюсь рукою до його ноги. Стискаю пальцями. Дивлюся на нього. Чекаю поки обернеться. Мені здається, що точно повинен обернутися. І коли Бакер обертається, мене наче струмом пронизує. Його очі... Вони блищать, як тієї ночі. Погрозливо привабливо. Кошмар... Мій здоровий глузд продовжує спати, поки я витворяю незрозуміло що.
- Не йди, без тебе буде холодно, - хриплю у відповідь.
- Тобі потрібно збити температуру, - каже мені як нетямущій дитині, а я моментально починаю тремтіти так, що в мене зуби цокотять. - Блять, - не задоволено гарчить, а потім підводиться з ліжка і йде на кухню. Там наші речі.
Кутаюсь у ковдру, але це не допомагає. Мені й надалі холодно. Я вся тремчу. Бакер повертається до кімнати через кілька хвилин зі склянкою води та таблетками.
- Відкривай рота, - наказує так грізно, що я слухаюсь і все виконую. Ковтаю таблетку та повертаю склянку Бакеру.
Не знаю як скоро вона повинна вплинути на мене. Відкидаюся на подушку і стискаю сильніше зуби, щоб вони не стукали.
Коли ліжко пружинить під вагою Аарона, я відсуваюсь до стіни. Далі. Дивні бажання щодо нього нікуди не зникли, і вони мене лякають. Варто Бакеру випадково пальцями зачепити мою ногу, як мене вмить пронизує розрядом струму, розганяючи жар по тілу.
- Сюди йди, - різкий ривок і він притягує мене до себе. Його шкіра дуже гаряча, вона ніби катує жаром. Він притискає мене до себе. Обіймає. Жар його шкіри відчуваю навіть через футболку.
- Ти такий гарячий, - хриплю йому на вухо і відчуваю як від його близькості внизу живота починає тягнути й все зводить приємною судомою.
- Краще спи, - його голос став хрипким.
- А як не хочу? - Вимовляю тихо, але відчуваю як він напружується від моїх слів.
- Інакше я скористаюся ситуацією і трахну тебе, - грубо відповідає. Мабуть, щоб я від нього відстала. Але я не те, що не злякалася, на моїх губах з'являється дурна посмішка.
- Ти не скористаєшся мною, ти не такий, - хриплю у відповідь.
- Ти дуже сильно помиляєшся, дівчинко.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моя в борг, Джулія Ромуш», після закриття браузера.