Читати книгу - "Смерть ходить по музею"

ми знаємо. Він торгував антикварними речами, які німці переправляли до нас із Данії та Норвегії. Відомо й те, що Мугенс Анд приїхав до Швеції перед самим кінцем війни. А тепер ти твердиш, що Мугенс разом із Скіпкою були в одному запрягу, а потім Скіпка примусив його взяти участь у крадіжці корони?

— Саме так. Скіпка влаштував його на роботу. А про ті часи Анд завжди уникав говорити. В сорок п'ятому році йому не лишалося нічого, як зникнути. У кінці війни. Якби він був учасником Опору, йому слід було б повернутись у Данію, увінчаному лаврами, чи не так? Навіщо ж торговцеві антикваріатом та учасникові Опору всі ці роки ховатися в підвалі Національного музею? Проте він жодного разу не з'їздив у Копенгаген. І зовсім не обов'язково, що брати участь у крадіжці його примусив Скіпка. У мене таке відчуття, що обидва наші суб'єкти були здатні зійтися полюбовно, без взаємних погроз і незлагод. Скіпка заночував різдвяної ночі в Мугенса й відповів по телефону, коли дзвонили, а Мугенс уранці спустився з горища і змішався а людьми, яких того ранку в музеї було чимало. Дуже просто, і ризику ніякого.

— Гм, — пробурмотів Калле, шукаючи люльку. — Гм, не знаю, що й сказати. Його діяльність під час війни з огляду на термін давності не підлягає покаранню, а на підтвердження твоїх слів у нас нема доказів. Ніяких. Він, природно, все заперечуватиме. Під час переполоху, коли сторожі знайшли тебе на горищі, він, напевне, встиг спуститись у кабінет Карін і вилучити з теки всі документи, які могли свідчити про його зв'язок із Скіпкою Стрембергом. То, виходить, якби сторож не йшов верхнім поверхом, під горищем, саме в ту мить, коли впала драбина, тебе знайшли б у залі Рембрандта. Тобі є з чого порадіти.

— Ще б пак, — сказав я стомлено. — Отже, він не встиг до мене додому, щоб підкинути крадене й пістолет…

— Виходить, ні. Ми все знайшли нагорі, в схованці, а пістолет, напевне, лежить на дні затоки. Побачу, що тут можна зробити. Бо якщо ми не знайдемо проти нього доказів, цілком можливо, що він лишиться на волі. Ага, тобі вітання від Карін. Вона зайде увечері, в час відвідувань. Про твою кицьку вона дбає. Ні, ні, мені пора. Подивимося, що в нас вийде з Андом.

Він мені не вірить, думав я, лежачи на подушках у напівдрімоті. І, зрештою, нічого дивного в цьому нема. В його рівнянні все сходилося. Потім з'являюсь я і викладаю свою детективну історію, перевертаю все з ніг на голову. Без доказів, самі тільки слова. Чи повірили б мені в суді, чи Мугенс та його адвокати підловили б мене самого? Бо я таки був у броварні, коли застрелили Скіпку, а мого алібі в різдвяну ніч не може підтвердити ніхто, крім Клео.

Далі я вже ні про що не думав, бо заснув. Мені снилося, ніби я перебуваю під самісіньким дахом своєї крамниці, яка стала величезною, наче церква. Потім я впав. Усе падав і падав у темряву, аж поки прокинувся, весь мокрий від поту.

Зненацька відчинилися двері, тихо й нечутно. Хтось увійшов. Але не лікар у білому халаті й не привітна сестра. Хтось у пальто, в капелюсі та рукавичках. Він рухався швидко, цілеспрямовано. Підійшов до вікна, причинив стулки. Потім скрадаючись, рушив до ліжка.

Я вдав, ніби сплю, і, примружившись, стежив за незнайомцем. Він нахилився над ліжком, і я впізнав Мугенса. Витягши руки, він навалився на мене всім тілом, затуляючи мені рота й носа.

Я хотів закричати, намагався пручатись. Але він притис мою здорову руку, а друга безпорадно висіла в гіпсі.

Я відчував, що задихаюся, під повіками в червоному тумані спалахували іскри. Очевидно, він розчинив вікно, щоб тихо й без перешкод зникнути після того, як задушить мене. Ліквідує останнього свідка. Та ось дворі знову відчинились, і я почув голос Карін. Засвітилося верхнє світло, щось сказала сестра. Його хватка ослабла, він пустив мене, метнувся до дверей і вискочив у коридор.

— Юхане! — вигукнула Карін, кинувшись до ліжка. — Любий! Що сталося? Чому тут був Мугенс?

— Щоб убити мене, — насилу вимовив я. — Убити з другої спроби.

— Ну й ну, — суворо сказала сестра. — Безладдя в лікарні просто нечуване. В палатах прохідний двір, ходять тут кому й коли заманеться.

— Сестра, негайно дзвоніть у поліцію, комісарові Асплунду…

Із сумки Карін почулося нявкання, і Клео стрибнула на ковдру, підкралась і лизнула мене в ніс. Муркочучи, вона тицялась головою мені у вухо, в плече, потім заплющила очі й скрутилася клубочком, тепла, мов грілка.

— Ну от, хіба не правду я казала, — мовила сестра. — Мало нам тут поліції та замахів на вбивство. Тепер у палатах ще й коти.

І вона вийшла, навіть своєю спиною виражаючи осуд. А Карін лишилася. Вона цілувала мене, але не муркотіла. Хоча відчувалося, що і їй до вподоби таке заняття.

Примітки
1

УРП — управління ринком праці.

(обратно) 2

Назви стокгольмських парків.

(обратно) 3

Телепрограми шведського телебачення.

(обратно) 4

Площа пліток.

(обратно) 5

Проточна площа.

(обратно) 6

Сельгерторг — одна з головних площ Стокгольма.

(обратно) 7

Спосіб дії (лат.).

(обратно)