Читати книгу - "Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю"

нею основи міжнародного права і запропонував принцип, згідно з яким моря були визнані міжнародною територією, а кожен народ мав право на торгове судноплавство. Гуго Гроцій підкреслював значення природного права як протилежності права, заснованого на волі. Це природне право стало основою для соціальних аспектів Просвітництва. Однак сам Гроцій не був аж занадто просвіченим. Він писав про справедливу війну (bellum justum) в європейських державах, під час якої військовополонені та їхні нащадки перетворювалися на рабів «на законних підставах». Цей аргумент не залишився непоміченим.

У 1617 р. VOC була найбагатшою компанією в світі. Вона налічувала загалом п’ятдесят тисяч робітників по всьому світу і мала приватну армію, що складалася з тридцяти тисяч осіб. Незважаючи на великі загальні витрати, VOC змогла забезпечити своїм акціонерам сорок відсотків річних дивідендів од інвестицій. До 1620 р. голландці заснували торгові місця на островах Індонезії, таких як Ява, Молуккські острови, Сулавесі, Тимор, Суматра і Борнео. У 1641 р. вони витіснили португальців із міста Малакка на Малайському півострові, а в 1658 р. — з острова Цейлон. Древня велична вохрово-червона будівля ратуші в центрі Малакки з вивіскою голландською досі нагадує про славетні часи нідерландського ринку прянощів.

VOC створила ефективну мережу світової торгівлі. Це була єдина європейська компанія, що купувала в Японії мідь і срібло, після чого продавала їх китайцям і купувала в Китаї шовк і порцеляну, щоб потім обміняти їх у Східній Азії на прянощі. Голландія продавала прянощі не лише в Європі, а й у Китаї та Індії. Індонезійський цукор голландці продавали Персії, а індійські тканини — Ємену. Представники компанії навіть порадили анатолійським погоничам кіз віддати перевагу вирощуванню тварин, з яких отримують мохер. У результаті мохер став всесвітньовідомим товаром.

Між 1595-м та 1795 р. нідерландці здійснили 4800 плавань до Азії. Хоча це було дуже ризиковою справою, вони втратили лише чотири відсотки кораблів. Капітани суден отримували вичерпну інформацію про морські шляхи, вітри та морські течії. Їх забезпечували точними картами та навігаційними приладами, виготовленими у власних майстернях VOC.

Успіх невеличкої країни Нідерландів здивував і надзвичайно роздратував англійців, звиклих до статусу великої держави. На думку історика Расселла Шорто, англійці не могли примиритися з тим, що маленька берегова країна змогла успішно боротися проти Іспанії, створила діючу економіку і була більш багатою, ніж їхня власна острівна держава. Велися торгові війни, писалися сардонічні памфлети. В англійській мові досі існують вирази, зневажливі щодо голландців, наприклад: Dutch courage[9] — коли п’ють алкоголь перед битвою, або going Dutch — коли платять у ресторані тільки за себе, а за інших — ніколи.

Великим державам було важко зрозуміти, що за успішністю голландців стояла їхня практичність і толерантність: Нідерланди завжди були відкритими для професіоналів усіх віросповідань і національностей, що могли вільно вести тут бізнес і здійснювати дослідження. Голландці першими в світі навіть видання наукових праць зробили прибутковою справою.

Свобода мислити

Хоча Амстердам був ліберальним місцем, те ж саме не можна було сказати про намісників у Нідерландах. Після вбивства Вільгельма Оранського намісником став його син, Моріц Оранський. Незалежні та волелюбні мешканці Амстердама недолюблювали правителів Орансько-Нассауської династії, що не схвалювали ідею республіки в Нідерландах. Голландським купцям довелося відчути на собі старі силові методи.

У молодості, коли Моріц був першим держсекретарем, він користувався підтримкою Йохана ван Олденбарневелта. Але з року в рік напруга між чоловіками зростала. Ван Олденбарневелт уклав мирну угоду з іспанцями, що суперечило баченню Моріца. Цю угоду, що тривала з 1609 по 1621 р., підтримували передусім протестанти, вільнодумніші від кальвіністів, ремонстранти під проводом Якоба Армінія, а також Гуго Гроцій. Моріц не міг примиритися з цим рішенням, адже він волів би продовжувати війну проти Іспанії. Він стратив ван Олденбарневелта, незважаючи на численні звернення на його захист. Осудження минулих союзників, ув’язнення Гуго Гроція та вигнання ремонстрантів заплямували репутацію Моріца. Починаючи від 1618 р. і аж до своєї смерті у 1625 р. Моріц тримав у своїх руках усю владу в республіці.

Намісники Орансько-Нассауської династії завжди мали непрості стосунки з провінціями. Часто намісники разом зі своїми прибічниками змінювали правителів у Нідерландах. Після Моріца до влади прийшов його зведений брат Фредерік Генріх, що переніс двір до Гааги. Фредерік Генріх і його син Вільгельм II обоє мали войовничий характер. Вільгельм II зі своєю армією навіть осадив Амстердам. Коли в 1650 р. Вільгельм II помер від віспи, керівництво республіки скористалося моментом і залишило місце намісника вільним. Агресивна політика Орансько-Нассауської династії стала для всіх уроком. Сина Вільгельма зробили «сином держави», взявши під опіку республіки. На практиці це означало, що Вільгельма III збиралися тримати подалі від влади.

Хоча кальвіністська реформаторська церква, якій сприяла правляча династія, перебувала при владі, кальвінізм не став офіційною державною релігією. У 1630 р. до країни дозволено було повернутися ремонстрантам, що мешкали у вигнанні та були значно вільнодумнішими від кальвіністів. Вони також отримали повну свободу будувати церкви та власні школи на всій території Нідерландів. Ремонстранти прославились як дуже ліберальна релігійна секта. У 1986 р. вони стали першою в світі церквою, що схвалила одностатеві шлюби.

Одним із прізвиськ Амстердама є Mokum, слово на ідиші, що означає «тиха гавань». Це ім’я місту дали євреї ашкеназі, що прибули зі Східної Європи. Також до Амстердама, втікаючи від інквізиції, дісталися євреї сефарди, тобто євреї з Іспанії та Португалії.

Євреї не приїжджали з порожніми руками, а привносили свій капітал, професіоналізм і