Читати книгу - "Щоденник Майдану та війни"

«Ми думали, це український транспортний літак!» — зі­знався один із бойовиків італійському журналістові, кореспонденту газети Corriere della Sera. У цій фразі колишнього шахтаря з Тореза, що став бойовиком, і криється основна причина трагедії. Російське керівництво сепаратистів Донбасу забезпечило їх танками, зенітними установками, гарматами й масою іншої зброї, щоб успішно воювати проти української армії на землі. Але літаків Росія сепаратистам не дала, тому що, незважаючи на величезні зусилля, бойовикам не вдалося захопити ні Донецького, ні Луганського аеропортів. Навіть маленький військовий аеродром у Краматорську українські війська та добровольчі батальйони відстояли, зазнавши величезних утрат. Таким чином небо над Донбасом залишилося під контролем українських Військово-повітряних сил, які й допомогли наземним силам української армії відвоювати в сепаратистів раніше захоплені території. Саме через активність української авіації бойовики попросили в Росії й дуже швидко отримали зенітно-ракетні комплекси, здатні збивати літаки та вертольоти на будь-якій висоті. Але шахтарі та інші «ополченці» не в змозі управляти такою технікою. Для цього в неофіційне «відря­дження» з Росії на територію Донбасу відправляли й відправ­ляють нині кадрових офіцерів російської армії, фахівців військової справи. Це на їхньому рахунку 16 збитих літаків і вертольотів Військово-повітряних сил України, два з яких було збито бойовиками 23 липня. Гадаю, що фахівці, відпо­відальні за загибель майже трьохсот пасажирів «Боїнга-777» Малазійських авіаліній, вже терміново повернуті на батьківщину, до Росії. Туди ж відвезли установку «Бук», із якої було зроблено фатальний запуск ракети. Цю установку, на якій перед загибеллю «Боїнга» було чотири ракети, а після загибелі — три, що перевозили в бік російського кордону, зняли на відео випадкові чи невипадкові свідки та виклали оби­два відео в інтернет. Я сумніваюся, що цю установку взагалі знайдуть навіть після закінчення військових дій на сході України.

Чотири дні поле, засіяне уламками літака й тілами пасажирів, охороняли майже тисяча озброєних бойовиків. Серед них були люди в камуфляжі та люди в цивільному. Люди в цивільному уважно оглядали тіла загиблих і час від часу давали вказівки, які з тіл вантажити на машини й відвозити. Хтось привіз апарат для різання металу, і частину корпусу літака заходилися різати. Потім бойовики говорили, що розрізали метал обшивки, щоб витягнути тіла загиблих. Але українські військові фахівці, проаналізувавши відеокадри з місця подій, припустили, що людьми в цивільному були російські військові фахівці, які перевіряли останки пасажирів і метал фюзеляжу літака на осколки або сліди ракети, яка збила літак. Може, саме цим пояснюється майже чотириденне недопускання до тіл і уламків літака українських і міжнародних фахівців.

Але тепер усе це позаду. Тіла та фрагменти тіл пасажирів відправлено в Нідерланди. У Гаазі в міжнародному суді заведено кримінальну справу за статтею «військові злочини». Окреме розслідування події веде Україна, а США вже надали свої висновки, в яких, одначе, не вказується на пряму участь Росії в цій трагедії. Сказано тільки, що Росія створила умови для вчинення цього злочину. Відомо, що ракету було випущено в літак із території, контрольованої проросійськими сепаратистами та їхніми російськими спільниками. Але хто натиснув на кнопку пуску ракети — невідомо.

Так, за день до трагедії президент РФ Путін пообіцяв адекватно відповісти на нові санкції США і ЄС, і тепер ця обіцянка видається зловісним провісником трагедії. Зв’язок між обіцянкою Путіна та загибеллю пасажирів побачили стільки людей у світі, що російському президенту довелося вперше за свою політичну кар’єру записувати вночі телевізійне звернення. Щоправда, ніяких вибачень або жалю в цьому зверненні світ не почув. Путін повторив свою ідею-фікс останнього часу про те, що Росія, як і раніше, буде всіма можливими способами захищати в усьому світі росіян, російськомовних і «людей російської культури». Цю фразу, мабуть, було спрямовано проросійським сепаратистам Донбасу та їхнім російським і сербським «товаришам по зброї» як доказ подальшої підтримки бойовиків на території України. Для самих росіян Путін повідомив, що в цей час «загрози суверенітету Російської Федерації немає». Тобто заспокоїв громадян своєї країни тим, що НАТО на Росію не нападатиме. Тоді до якої війни готується Росія, стягнувши вже близько 50 тисяч військових до кордону з Україною? Останніми днями на кордон із Україною прибули військові підрозділи з Сибіру, Уралу і Татарстану. Ясно, що рішення про переміщення їх на кордон із Україною було прийнято до загибелі «Боїнга-777». Але трагедія в небі над Донбасом, схоже, не скасувала планів Путіна щодо України. Єдина відмінність у ситуації до загибелі літака та відразу після неї спостерігається в тому, що через кордон із російської території на територію України, контрольовану сепаратистами, перевозиться тепер менше зброї, боєприпасів і нових російських добровольців. Щоправда, цей потік для продовження війни може поновитися на повну силу в будь-який момент. Українським військам поки що не вдається взяти власний кордон під контроль. Це зробити неймовірно важко, адже сепаратисти разом із російськими військами обрали дуже специфічну тактику: сепаратисти обстрілюють із артилерії та мінометів російську територію, а російська артилерія у відповідь стріляє не по вогневих точках сепаратистів, а по українських прикордонниках і місцях дислокації україн­ських військових. На жаль, ця дивна, як її називають — «гібридна», війна триває. Тільки тепер, нарешті, весь світ зрозумів: те, що відбувається на сході України, — це не «внутрішній конфлікт», який відбувається десь далеко і Європи не стосується, а конфлікт глобальний, жертвами якого вже стали і ще можуть стати громадяни будь-якої країни світу.

В Україні холоднішає. Осінь у самому розпалі. Іноді вдень сонце розігріє повітря до +20°, а вночі на землі паморозь, перші заморозки. Грибів мало, тому що не було дощів. Хороших новин також небагато. Президент Порошенко їздить по країні та представляє програму ре­форм, що складається з 60 пунктів. Кількість необхідної роботи лякає думаючих людей і залишає байдужими людей, які не люблять думати, а люблять просто жити: від понеділка до неділі.

По всій Україні вже зібрали урожай і переорали на зиму поля. Тільки в Донбасі урожай пшениці та іншого зерна ще майже не зібраний. Там, де йшли військові дії, фермери просто бояться запускати в поле комбайни — занадто багато снарядів, які не розірвалися. В інших, більш спокійних регіонах у фермерів інші страхи — сепаратисти оголосили, що всі фермери на підконтрольних їм територіях спочатку мусять отримати в «урядів» невизнаних республік довідку, що цей урожай належить їм і не є вкраденим.