read-books.club » Бойовики » Мій тато — кілер 📚 - Українською

Читати книгу - "Мій тато — кілер"

137
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Мій тато — кілер" автора Євген Є. Жанр книги: Бойовики. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 57 58 59 ... 94
Перейти на сторінку:
по три мільйони єн за кожного застреленого «чужинця». * * *

Сам же Кадуцо-сан проспав усю ніч в обіймах двох своїх маленьких дружин. Та й чого йому було хвилюватися, якщо він уже віддав наказ: «Знищити». Якщо на той час, коли він прокинеться, його секретар подасть йому список з іменами загиблих якудз, родинам яких треба виплатити компенсації.


Саме серед текія народилась класична схема влади якудз: оябун («шеф»), вакагасіра («друга людина, заступник»), офіцери, рядові й учні.

Із середини XVIII століття організації текія були визнані владою — оябуни отримали посаду «керуючих ринками» і самурайські права: мати прізвище і носити два мечі.


А також список поліцейських, яким потрібно було заплатити «за клопіт» і за те, щоб про нічну стрілянину не довідалися ні журналісти, ні вище керівництво. І ще за те, щоб інспектори не турбували стрільців, які потрапили до лікарень, і щоб трупи китайців, які через недогляд опинилися в поліцейських моргах, просто зникли звідти. Щоправда, якудзи робили все, щоб таких трупів було знайдено якнайменше.

Одразу два катери курсували від берега в море, скидаючи у воду загорнених у пластик мертвих стрільців тріади із прив’язаним до ніг тягарем — набраними на якомусь закритому на ніч будівництві двадцятикілограмовими бетонними блоками.

— Цей, здається, ще живий, — прислухавшись до стогону з пакета, мовив якудза.

— А тобі що до того? — запитав напарник.

— Нічого, — відповів той, перекидаючи пластиковий пакет через борт, а потім хапаючись обома руками за блок бетону.

Їм треба було поспішати, адже на березі їх чекала ціла гора трупів, навезених сюди з усього міста.

* * *

Різанина в невеликому ресторанчику, коли разом з китайцями загинули два кухарі і самотній старий учитель, який рятувався там від безсоння.

Убивства в нічліжках з номерами-кімнатами завбільшки з труну.

Стрілянина на площі, коли близько тридцяти якудз бігли до пораненого китайця-стрільця, який засів за переверненим вибухом фургоном.

Перестрілка в порнокінотеатрі після телефонного дзвінка кульгавого службовця:

— До нас прийшли семеро плосколицих. Мені казали, що вам буде цікаво про це дізнатися.

Різанина на стоянці, де найбідніші китайці вирішили заночувати в машинах чи під вантажівками, які захищали їх від дощу.

І справжня бойня в готелі, де заможніші стрільці тріади не змогли сховатися ні на дні гарячих басейнів, ні в стінних шафах, ні за тілами гейш, які щойно пестили їх.

Чотири машини женуться за однією… Вовчою зграєю за гримлячою простреленими колесами маздою. Наздогнати і розстріляти.

Наздогнати і…

Смерть. Смерть. Смерть.

По всьому місту. По всьому Нагано.


Після нальоту урагану камікадзе на Юаньський флот уряд Ходзьо нагородив переважно монастирі, бо це вони, на думку сьогуна, викликали настільки вдалий для японців ураган. І відразу з’явився т. зв. «Мьоко сурай екотоба» (мальовничий сувій про вторгнення монголів), замовлений одним із самураїв для опису своїх подвигів з метою довести, що він та інші представники його клану, а не ченці, стали причиною перемоги. А потім з’явились пізніші писання про те, що саме самураї розбили монголо-китайсько-корейське військо.


Перетягнути рану смугастою краваткою, яка миттєво просякла кров’ю.

Зірвати закривавленими зубами кільце з гранати.

Відчути в собі сталь меча, і самому насадитися на нього ще більше.

Не шкодуючи себе. Не задумуючись ні на мить.


«Шлях воїна — смерть…» Вони справді вірили в це.

Знамениті слова Сінрана «акунін сену» — «навіть злодій може врятуватися» — порівнюють з Нагірною Проповіддю Ісуса Христа. Дзедо сін-су вважається єдиною японською релігією, яка обіцяє загальне прощення після смерті. Тому фанатики-прихильники цієї секти не бояться смерті, як і фанатики-ісламісти.


— Боюся, що в Маринки та її вітчима будуть неприємності, — сказав я.

— А чим ти тепер допоможеш? — запитав Сашко.

— Не знаю, — відповів я.

— Не бери в голову, — порадив Дмитро. — Людина, яка працює з мільярдами, зможе захистити і себе, і свою дочку.

— А якщо ні?

1 ... 57 58 59 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій тато — кілер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мій тато — кілер"