Читати книгу - "Старша Едда. Епос"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
278
Тьяці — батько Скаді (див. строфу 19 «Пісні про Харбарда» і примітку до неї).
279
Натяк на подружню зраду Сів міститься у строфі 48 «Пісні про Харбарда»
280
Хлорріді — досл. «Гнівноревучий», епітет Тора.
281
Пагорб на плечах — голова.
282
Йорд нащадок — Тор. Йорд (вона ж Фйоргун) — йотунка, досл. «Земля», коханка Одіна і матір Тора.
283
Із вовком, що мусить загризти Сіґфадра — йдеться про Фенріра. Сіґфадр («Батько Перемоги») — Одін.
284
Про сюжет із рукавицею див. строфу 26 «Пісні про Харбарда» і примітку до неї.
285
Хрунґніра вбивця — Мйолльнір, громовий молот Тора. Хрунґнір — велетень, якого вбив Тор. Докладніше про цей подвиг можна прочитати у «Молодшій Едді».
286
Водоспад Франанґер — у Франанґерфіорді, Норвегія.
287
За іншою версією, спочатку Нарві перетворили на вовка, той розірвав Валі живіт, аж потім боги витягли з нього кишки і зв'язали ними Локі, який мусив на те все дивитися.
288
Трюм (þrymr) — «Гамір».
289
Вінґтор (Vingódrr або Ving-þórr) — одне з імен Тора (можливо, «Тор-Друг» чи «Дружній Тор»).
290
Йорд («Jörð» «Земля»), також Фйоргун — матір Тора.
291
Фрейя — дочка Нйорда з племені ванів, сестра Фрейра, нордична богиня кохання, хоч і не без певних мілітарних конотацій. Також вважалася богинею чарів. Їздила на колісниці, запряженій котами.
292
Чому Трюм займався холопською працею, важко сказати. Можливо, це дошкульний натяк на невідповідність його занять із його статусом господаря турсів.
293
Хлорріді (НІörrðі) — «Той, що гнівно реве», Тор.
294
Вісім проходів — власне, вісім растів («переходів, перепочинків»). Словом rast позначався відтинок відстані, що можна здолати, не відпочиваючи (в середньому 25 км).
295
Намисто Брісінґів (men Brísinga або Brísingamen) — легендарна прикраса Фрейї, ще відома як намисто всебачення чи всевідання, згадується також у «Беовульфі». Брісінґи — якісь дверґи-майстри, що виготовили цю прикрасу.
296
Ноатун — маєток Нйорда, бога моря.
297
Сів чоловік — Тор. Сів — дружина Тора, богиня з волоссям, зробленим із золота.
298
Трюм, звичайно, збиткується, але не з християнського обряду вінчання, а з давнішого, язичницького. За поганським шлюбним ритуалом молодих хрестили священним молотом, що був, так би мовити, ієрофанією головного атрибуту Тора, проте символізував не зброю, а фалос, тобто знаряддя не війни, а миру, основний, сказати б, інструмент плодючости, артефакт прокреативної магії.
299
Богиня Вар згадується вельми рідко, це асинья, що засвідчує і береже дані слова, присяги, клятви, зокрема й шлюбні, сакралізує (освячує) укладений договір. Власне, її ім'я так і перекладається — «Договір, Клятва».
300
Лави готують — для весільного бенкету.
301
Блідий, наче труп — дверґи вважалися блідими, бо мешкали під землею.
302
Візник (vagna vers) — епітет Тора, приблизно те саме, що Еку-Тор, Æku-þórr, натяк на його колісницю, запряжену цапами.
303
В оригіналі — hverr hefr рік baugum borit, «хто дав тобі персня», де baugum borit, згідно ісландсько-англійського Словника Вігфуссо-на-Клісбі, означає «підкупити» (у негативному сенсі). Смисл рядка не дуже прозорий. Можливо, Альвіс підозрює, що Тор отримав від когось платню, щоб зірвати весілля.
304
Сідґрані — Одін (досл. «Довга борода»).
305
Йорд у людей, // у асів же — Фольд — обидва слова, Jörð і fold, дослівно перекладаються однаково: «Земля».
306
Весна (gróandi) — це слово часто використовується на позначення весни, походить від gróa — «зростати, дозрівати»; варіанти перекладу — Рослинна, Проросла тощо.
307
Соль у людей, // а Сонце в богів — словами Sól і sunna рівно позначають сонце.
308
Дваліна Другом сонце названо жартома: Двалін — ім'я дверґа, яких сонце перетворює на камінь.
309
Полонина (hlíðþang) — досл. «рослинність на схилі гори».
310
Ньор — батько ночі (див. строфу 25 «Бесіди з Вафтрудніром»).
311
Ніч у людей, // Нйоль у богів — обидва слова, Nótt і njól, перекла даються як «ніч».
312
Хто така Нйорун і чому її сни звуться ніччю, достеменно не відомо.
313
Сини Суттунґа — йотуни.
314
Тобто у Швеції.
315
Сванхвіт (Svanhvít) — «Біла Либідь», Хладґуд.
316
Ульвдаллір — Вовча долина.
317
Посилання на вьольсунґо-нібелунґівський сюжет, один із центральних у нордичній традиції. Грані — ім'я коня Сігурда, який заволодів скарбом дракона Фафніра, відтак гамуз (точніше, вантаж) Грані — золото, скарби (поширений кеннінґ на позначення золота). Вважалося, що прокляті скарби Фафніра сховані чи на дні Райну, чи на пагорбах понад рікою.
318
Йдеться про те, що Атлі не одразу відкрив мету свого візиту.
319
Вихователь Сіґрлінн — давні германці мали звичай, щоб шляхетні люди віддавали дітей на виховання своїм підлеглим.
320
Балакучий птах, якого зустрів Хельґі, це, радше за все, той самий велетенський орел, у подобі якого ярл Франмар вартував Сіґрлінн і Алов, яких Атлі згодом визволив. Цю лінію не доведено до сюжетного завершення.
321
Орел кричить рано — тобто герой має змолоду явити звитягу і красномовність.
322
Володар шолома — епітет на позначення воїна і шляхетної людини.
323
Фюльг'я (fylgja) — досл. «супутник», дух-покровитель особи чи місцевости (land-vættir); може являтися у подобі двійника людини, чарівної жінки чи якоїсь потвори. Вважалося, що найчастіше фюльг'я зустрічається людині незадовго до смерти.
324
Вважалося, що той, хто дав людині ім'я, має чимось її обдарувати.
325
Варіант перекладу: «на руків'ї тягнеться змій». Сенс слова valböstu не зовсім прозорий: ясно лише, що йдеться про якусь частину меча. Гадаю, тут мовиться про клинок: часто його виготовляли таким чином, що на клинку утворювався хвилястий візерунок, особливо помітний при конденсації на залізі вологи (наприклад, роси).
326
Йдеться про те, що на облавках корабля висять щити, оббиті залізом. Вважалося, що метали, особливо — залізо, відлякує різну нечисть і лихі чари. Радше за все, це відгомін індоєвропейської «металофобії»: в архаїчному суспільстві метали — зброя, прикраси тощо — маркували воїнську страту, будучи
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Старша Едда. Епос», після закриття браузера.