Читати книгу - "Трагедії"

ОРЕСТ

Ну що ж. Упору: саме сіть розставлено.

ЕЛЕКТРА

У пишних шатах, на ясному повозі...

ОРЕСТ

То що?.. На рідну матір замахнутися?..

ЕЛЕКТРА

Взяла за серце, бачу, врода матері...

ОРЕСТ

Зродила... Згодувала... Як же вбить її?

ЕЛЕКТРА

970] Вб'ємо - як убивала батька нашого.

ОРЕСТ

Яке безглуздя, Фебе, ти прорік мені!..

ЕЛЕКТРА

Як Аполлон безглуздий, хто мудрець тоді?

ОРЕСТ

Що вдію неможливе - рідну неньку вб'ю!.

ЕЛЕКТРА

А що тут злого - за вітця помститися?

ОРЕСТ

Був чистий - заплямуюсь кров'ю матері.

ЕЛЕКТРА

А не помстившись, честю батька знехтуєш.

ОРЕСТ

Гнів матері убивцю-сина гнатиме...

ЕЛЕКТРА

Не вб'єш - бог-месник спокою не дасть тобі. [272]

ОРЕСТ

Не Феб навіщував це - божество лихе.

ЕЛЕКТРА

980] Гадаєш?.. На священному триніжкові?..

ОРЕСТ

І все ж не вірю, що це воля Фебова.

ЕЛЕКТРА

Не падай духом. Не послаблюй мужності.

ОРЕСТ

Чи так і неньку вбити - хитрим підступом?

ЕЛЕКТРА

Як і її коханця, як Егіста вклав.

ОРЕСТ

Ну, що ж... Іду в палату. Діло жде мене

Жахне. Та хай вже, раз боги рішили так!

А на душі - то радість, то печаль тяжка.

ЕПІСОДІЙ П'ЯТИЙ

На сцену в'їжджає Клітемнестра в колісниці.

ХОР

Тіндареєва доню, владарко ясна

На аргоській землі,

990] Сестро Зевсових славних двох синів,

Що в ефірі вогнистім живуть, між зірок,

І людей, що довірились морю, з біди,

Коли хвиля їх криє, рятують! -

Мій уклін тобі й шана, рівна богам,

Бо незмірні багатства й щастя твоє!

Дивуватися долі твоїй саме час

І найвища пора, о владарко!

КЛІТЕМНЕСТРА

Зійти, троянки, поможіть із повоза,

Подайте руку, хай і я землі торкнусь.

1000] Мій дім, хвала безсмертним, - весь у здобичі

Фрігійській. А жінки ці, славна Трої знать, -

За доню плата, хай і незначна вона,

Та все ж і ними рада похвалитися.

ЕЛЕКТРА

Й мені дозволь, рабині, з дому вигнаній [273]

Під ту жебрацьку крівлю, моя матінко,

Тебе за руку взяти благодійницьку.

КЛІТЕМНЕСТРА

Це не твоя турбота: он же слуги є.

ЕЛЕКТРА

А я - не полонянка? Не позбавлена

Захопленого збройно дому рідного,

1010] Як і вони? Чи батька я не втратила?..

КЛІТЕМНЕСТРА

От він і винен, доню: на близьких своїх

Лихі сплітав - хіба це чесно? - задуми.

Про все скажу, хоч жінці, про яку пішла

Недобра слава, всяк готов дошкулити,

А це вже кривда. Вислухай і зваж на все,

Тоді й гнівись, як буде за що гніватись,

А як не буде, то хіба то слушний гнів?

Не з тим, щоб я чи діти мої гинули,

Мене за твого батька Тіндарей оддав.

1020] Так от твій батько з дому взяв дитя моє,

Немов на шлюб з Ахіллом, і куди одвіз? -

В Авліду, й доню над жертовним вогнищем

Немилосердним лезом, наче цвіт, скосив.

Якби ж то в обороні міста рідного,

Чи дому, чи щоб інших рятувать дітей,

Одну - заради багатьох пожертвував!..

Так ні ж! - Задля Єлени похітливої,

Бо муж не вмів, бач, покарати зрадницю!

Кохану доню - ради тих нікчем убив!..

1030] Хоч як мене цим вразив, загнуздала я

Свій гнів - не покінчила із убивцею.

І що? Вернувшись, божевільну дівчину -

Наложницю привіз він, і утримував

В одному й тому ж домі двох жінок нараз.

Таке вже те жіноцтво, що порадиш тут? -

Хай муж на іншу гляне, вже й собі жона

Йде вслід за мужем - на чужого зиркає.

Чомусь в усьому жінку звинувачують,

А чоловік, призвідник, - завжди осторонь.

1040] От Менелая б викрав хтось. Чи мала б я

Вбивать Ореста, аби знов сестра могла

Втішатись Менелаєм? Як це батько твій

Сприйняв би? Він безкарно міг дочку убить,

А я - за сина постраждати б мусила?

Отож я вбила: шлях мені один лишавсь -

Із ворогами мужа, бо між друзями

Помічника в убивстві чи могла б найти? [274]

А зараз вільно й сміло ти переч мені -

Доводь, що батько згинув незаслужено.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

1050] Ти права, та водночас - гідна осуду.

Бо кожна жінка, як лише розсудлива

(Про інших тут помовчу), мужа слухатись

Без перекорів мусить, - ясно всякому.

Клітемнестра хоче від'їхати.

ЕЛЕКТРА

Стривай! Хіба забула щойно сказане -

Що все сказати можу, не ховаючись?

КЛІТЕМНЕСТРА

Казала й кажу ще раз: будь одвертою.

ЕЛЕКТРА

А за одвертість тут же буду скарана?

КЛІТЕМНЕСТРА

О ні! Приглянусь радо й до твоїх думок.

ЕЛЕКТРА

Хай так. А перше слово буде ось яке:

1060] Якби ти, ненько, ще була й розумною!

Бо щодо вроди - важко щось закинути

Тобі й Єлені, - гідні одна одної

Ви сестри, та не гідні брата, Кастора.

Ця - в Трою подалася, не впираючись,

За звабником, ти - вбила найславнішого

3-між еллінів: за доню мстила начебто -

На інших, не на мене, туману пускай!

Ще ж і дочку для жертви не призначили,

Ще й чоловік не встиг був за поріг ступить,

1070] А ти вже чепурилась перед дзеркалом.

Чи ж то годиться жінці хорошитися

Для інших у відсутності господаря?

Для чого виставляти напоказ усім

Свої принади? Таж не для добра, мабуть.

Серед жінок Еллади ти одна лишень

Троянцям співчувала: пощастило їм -

Раділа; не щастило - зір твій хмарився:

Боялась, що з походу муж повернеться.

Цнотливість же ти легко вберегти могла:

1080] Був муж у тебе, вождь загонів еллінських

(Егіст йому не рівня!) - гідний вірності.

Сестри ж, Єлени, вчинок міг служить тобі

Для слави чималої, бо й лихі діла -

Наука добра: як не слід поводитись. [275]

Ну от ти кажеш: твою доню батько вбив.

А я і брат мій - чим тебе покривдили?

Чому ж, убивши мужа, дому отчого

Не віддала нам?.. Чужака взяла собі

На ложе - нашим коштом одружилася.

1090] Чому замість Ореста геть не вигнаний

Егіст? Чому не вбитий? Вдвічі тяжче він

Мене скарав, ніж батько - Іфігенію.

Якщо убивці кров'ю кров змивається, -

Тоді вб'ємо й тебе ми, діти-месники;

Вчинила ти по праву - й ми те вчинимо.

Хто, на багатство чи на рід поквапившись,

Жону взяв підлу, - дурень той: з незнатною,

Аби лиш скромна, співжиття спокійніше.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Одруження - це жереб: тому трапиться

1100] Дружина добра, іншому - напасть одна.

КЛІТЕМНЕСТРА

До батька, доню, змалку ти горнулася.

Так є вже від природи: