Читати книгу - "Фаренго. Ч. 2. Гніздо"

Тепер, коли Осі була потрібна інформація про Найгу Палангус, дівчина влаштувала Берістерові цілу еротичну виставу і змусила себе виконати деякі з його екзотичних бажань. Коли вона відчула, що достатньо стомила «котика Харбі», то замовила в домашнього сервіратора тонізуючий коктейль. Потягуючи густу зелену рідину, дівчина запитала в Берістера:

— Харбі, тобі не здається, що Палангус підгрібає до Летиції Вагар?

— Палангус? — Берістер погладив волосся Оси і поцілував її у плече. — Сумнівно… Навіть більш ніж сумнівно. Їй подобаються чоловіки.

— Уподобання можуть змінюватись.

— Звісно, таке буває. Але не в таких, як Палангус. Вона ж із кадрових офіцерів Флоту. А також, наскільки я знаю, належить до секти «Тих, хто схиляється перед Мечем».

— Вона сектантка? — Оса ледь не похлинулась коктейлем.

— Це таке старовинне напівтаємне товариство. Сіоран Шостий його заборонив, але потім заборону зняли. До нього належали і належать представники древніх аристократичних родин Аврелії. Вони об’єднуються у клани, мають свої зібрання, ритуали і займаються бойовими мистецтвами. А також медитують перед зображеннями предків. У кожного клану є свій священний меч. Деяким із тих мечів тисячі років, вони виготовлені майстрами з країни Ніппон[52] задовго до польоту Гагаріна.

— Як цікаво, — Оса лизнула Берістерові шию. — Звідки ти це все знаєш, котику Харбі?

— Я багато чого знаю, кошеня Анс, — його рука лягла на тверде гладеньке стегно Оси. — Я навіть знаю, що до нашого коледжу прилітав генерал Маккосліб. Висловлював співчуття Палангус з приводу загибелі її матері. А вона його послала в одне місце.

— Генерала?

— Цілого генерал-полковника, начальника Кризової служби! Уявляєш?

— Цуа! Та вона крута дівка!

— Як виявилось, крута… Цей Маккосліб був причетний до знищення однієї з родин її сектантського клану. Родини Ферфаксів.

— Я про них нічого не чула.

— А про що ти взагалі чула у своєму задрипаному селі?

— Ти зануда, Харбі! — удавано образилась Оса.

— Аби ти знала, Ферфакси вели свій родовід від одного із засновників колонії. Володіли землями і маєтками в долині Фенікса. Зазнали гонінь за часів Сіорана Шостого. В них відібрали родові землі, потім частину повернули. А після Війни з ящерами вони переселились спочатку на Нолу, а потім на Кідронію. Старий був головним суддею Другого флоту, а його старша донька — чемпіонкою Ноли і Кідронії з клинкового бою. Її звали Тена. Я її бачив по TVC. Найсправжнісінька валькірія. Хижа, швидка, довгонога.

— Вродлива?

— Природа її не образила. Як на мій смак, молодша дочка судді, Фатіма, була вродливішою. Навколо неї крутилися лорди та їхні дітки. До арешту, між іншим, вона була найпершою подружкою Найги. А ще пліткували, що Фатіма спала із самим прем’єром.

— Та він же старий, як лайно мамонта! Йому за сто років!

— Лордам кожні три роки міняють органи. А ще в них спеціальні омолоджуючі імплантати. Прем’єр, кажуть, той ще живчик. Ще нас із тобою переживе.

— Цу! Постукай по дереву.

— Та облиш уже ті сільські забобони! Й, до речі, де я тобі тут знайду дерево?

— Добре, давай далі про Ферфаксів. Про Фатіму.

— Про Фатіму… Центрова була кобла, що й казати. Золота дівчина. Постійно у світських хроніках, на крутих тусовках. Також махала мечем. На тутешніх змаганнях її зараховували до фаворитів, але до Тени їй було далеко, дуже далеко. Тена рубалась, як амазонка… Що не кажи, а Ферфакси були справжніми аристократами, доброго гарту.

— У них також був священний меч?

— Авжеж… А до речі! Вгадай, у кого тепер зберігається родовий меч Ферфаксів?

— У Найги Палангус.

— Здогадливе кошеня, — рука Берістера продовжила мандри тілом Оси. — Ця Найга дуже непроста дівка. Зашифрована, й по самі вуха в довбаному сектантстві. Не дарма її з Флоту вигнали. Від неї так і тхне політикою та змовами. Якби моя воля, я б її гнав із коледжу в три шиї. Поки вона не повтягувала курсантів у якийсь заколот… Але ж наш ректор прихильник старої аристократії, він її покриває.

— До пори до часу, — прошепотіла Оса.

— Ти щось сказала? — недочув Берістер.

— Нічого, котику, — дівчина пригорнулась до коханця усім своїм довгим тілом. — О! Ти знову готовий! Ну, ти в мене невтомний воїн…

Орден Тих, що схиляються перед Мечем

З матеріалів, наданих аналітичним управлінням Кризової служби генерал-полковнику Лансу Перегріну Маккослібу

Походження Ордену достеменно невідоме. Згідно з легендою, у яку вірять теперішні адепти Ордену, його заснував на Землі нащадок самураїв Єсікуро Набуї, найманий вбивця і видатний поет. За іншою версією, Орден веде своє походження від законспірованої міжнародної мафіозної структури, яка кілька століть контролювала виробництво наркотиків і торгівлю зброєю в Східній Азії. У часи Першої Смути, яка передувала Ері Відновлення, таємні адепти Ордену займали важливі місця у земній ієрархії влади. У критичний момент Консервативної революції вони підтримали її лідерів (які потім отримали назву «батьків-відновлювачів»). За іншими даними, серед батьків-відновлювачів було багато членів Ордену.

Близько 80 року ЕВ один із лідерів Ордену — Тойонісо Мітасіма — прибув на Аврелію. У своєму легальному житті він був спеціалістом з логістики транспортних і ресурсних мереж. Земний Конгрес уповноважив його розробити оптимальну схему розподілення ресурсних потоків поміж поселеннями колоністів на Аврелії. Мітасіма блискуче виконав цю місію. Вдячні колоністи (які до того перебували на межі збройного конфлікту через постійну боротьбу за ресурси) запропонували Мітасімі обійняти посаду співкоординатора з питань колонізації.

Отримавши високу посаду, Мітасіма запросив на Аврелію інших адептів Ордену. Пізніше Орден став одним із головних центрів формування військово-латифундистської аристократії колонії. З авреліанських родин, що сповідували «шлях Меча», вийшли десятки адміралів і тисячі офіцерів Зоряного Флоту часів Явіса Першого і Сіорана Першого. Адмірали з авреліанських фамілій Мітасіма, Харре, Койго, Кен-Ісіс, Наварінів, Ферфаксів, Корвінів, Маргузів та інших отримали від Явіса і Сіорана титули спадкових імперських лордів, сенаторів Імперії та членів Імператорської Ради. Практично усі вони були таємними членами Ордену Тих, що схиляються перед Мечем. Традиціями у цих аристократичних кланах стала участь їхніх членів у змаганнях із клинкових бойових мистецтв, спільні полювання на небезпечних ксеноморфів та колекціонування старовинної холодної зброї. Найдостойнішим заняттям члени Ордену вважають військову службу, хоча серед них є багато цивільних.

Цікавою частиною історії Ордену вважаються спроби його лідерів схилити імператорську владу до встановлення певної системи обожнення монарха (тенносай). Так, лідери Ордену запропонували Деко Асміру запровадити особливу систему державного управління, на чолі якої мав бути (як у древніх державах Сходу) імператор-священнослужитель (сайсітекі кунсю). Є свідчення того, що у 177 році