Читати книгу - "Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг)"

Вони посідали в затінку під буком, порозкладали підручники, а Рон, мабуть, уже вдвадцяте розповідав, як уперше врятував ворота від гола.

- Тобто я вже пропустив один гол від Девіса і не був дуже впевнений, але чомусь, коли на мене невідомо звідки вилетів Бредлі, я подумав: «Я відіб'ю!» Мав якусь секунду, щоб вирішити, куди кидатися. Він, здавалося, цілився в праве кільце... праве для мене, а для нього, зрозуміло, ліве... але я чомусь відчув, що він хоче мене обдурити, тож ризикнув і кинувся ліворуч... тобто праворуч для нього... і... та ви ж бачили, що сталося, - скромно додав він, невідомо навіщо провівши рукою по волоссю, після чого здалося, ніби його щойно розкуйовдив вітер, а тоді ще й озирнувся, чи чує його неподалік зграйка балакучих гафелпафських третьокласниць. - А потім, через п'ять хвилин, коли на мене помчав Чеймберз... Що таке? - зупинився на півслові Рон, побачивши вираз Гарріного обличчя. - Чого ти шкіришся?

- Нічого, - і Гаррі швиденько нахилився над конспектом з трансфігурації, намагаючись приховати посмішку. Рон щойно був дуже схожий на іншого ґрифіндорського квідичиста, що розкуйовджував собі волосся, сидячи під цим самим деревом. - Просто я радий, що ми виграли, ось і все.

- Так, - з насолодою промовив Рон, - ми виграли. Ви бачили вираз обличчя в Чанґ, коли Джіні вихопила в неї снича з-під самісінького носа?

- Мабуть, вона заплакала? - скрушно буркнув Гаррі.

- Так... не стрималася... - трохи насупився Рон. - А бачили, як вона кинула мітлу, коли приземлилася?

- Е-е... - завагався Гаррі.

- Якщо чесно, Роне... то не бачили, - важко зітхнула Герміона, відклала підручник і глянула на нього, ніби просила вибачення. - Ми з Гаррі, власне, тільки й бачили, що перший гол Девіса.

Ретельно розкуйовджене Ронове волосся аж розгладилося від розчарування. - Ви що, не дивилися? - ледь чутно спитав він, округлюючи очі. - Не бачили, як я відбивав м'ячі?

- Не бачили, - розвела руками Герміона. - Роне, ми не хотіли йти зі стадіону... Та довелося!

- Так, - розчервонівся Рон. - Чому?

- Через Геґріда, - пояснив Гаррі. - Він вирішив нам розповісти, чому після повернення від велетнів весь час ходить побитий. Благав, щоб ми пішли з ним до лісу. Ми не змогли відкараскатись. Ти ж знаєш, який він буває. Так от...

На розповідь пішло хвилин з п'ять, і під кінець Ронове обурення змінилося відвертою недовірою.

- Він його привів з собою і заховав у лісі?

- Так, - похмуро підтвердив Гаррі.

- Ні, - заперечив Рон, ніби це могло щось змінити. - Він не міг такого зробити.

- Але зробив, - твердо сказала Герміона. - Ґроп має п'ять метрів заввишки, любить видирати з корінням шестиметрові дерева і знає, - гмикнула вона, - що мене звати Гермі.

Рон нервово реготнув.

- І Геґрід хоче, щоб ми...

- Навчили його людської мови, - доказав за нього Гаррі.

- Він здурів, - майже захоплено сказав Рон.

- Так, - роздратовано погодилася Герміона, перегортаючи сторінку «Проміжної трансфігурації» й розглядаючи малюнки з поясненнями, як перетворювати сову на театральний бінокль. - Я починаю думати, що це з ним серйозно. Але, на жаль, він витяг з мене і з Гаррі обіцянку.

- То порушите обіцянку та й усе, - рішуче сказав Рон. - Тобто слухайте... у нас на носі екзамени, і нам залишається ось стілечки... - він майже докупи склав великий і вказівний пальці, - ...щоб нас і без цього викинули зі школи. До речі... пам'ятаєте Норберта? Або Араґоґа? Чи це хоч раз доводило до добра, якщо ми зв'язувалися з якоюсь Геґрідовою почварою?

- Я знаю, але ж... ми пообіцяли, - тихенько сказала Герміона.

Рон задумливо пригладив волосся й зітхнув:

- Геґріда ж іще не звільнили. Він стільки протримався, що дотягне, можливо, й до кінця року, і нам тоді взагалі не доведеться потикатися до Ґропа.

*

Подвір'я замку сяяло під сонцем, ніби щойно пофарбоване. Безхмарне небо всміхалося самому собі з гладесенької іскристої поверхні озера. Зелена шовковиста трава погойдувалася під лагідним вітерцем. Настав червень, але для п'ятикласників це означало тільки одне - початок іспитів для отримання СОВ.

Учителі вже не завдавали їм домашніх завдань. На уроках повторювали ті теми, що швидше за все, на думку вчителів, могли трапитися на іспитах. Цілеспрямована, гарячкова атмосфера не зашиїпала в Гарріній голові місця ні для чого, крім СОВ. Та на уроках настійок він інколи все ж думав, чи сказав Люпин Снейпові, щоб той і далі навчав Гаррі блокології. Якщо й сказав, то Снейп знехтував Люпином так само відверто, як нехтував тепер Гаррі. Втім, Гаррі це було зручно. Справ і мороки вистачало й без додаткових уроків у Снейпа. Герміона, на його щастя, теж цими днями не мала часу, щоб набридати йому ще й з блокологією. Вона безперервно щось бурмотіла собі під ніс і вже багато днів не залишала ніде одягу для ельфів.

З наближенням іспитів для СОВ не лише Герміона поводилася дивно. Ерні Макмілан виробив дратівливу звичку розпитувати всіх, як саме вони повторюють матеріал.

- Скільки годин на добу ви присвячуєте повторенню? - допитувався він з маніакальним блиском в очах у Гаррі й Рона перед уроком гербалогії.

- Не знаю, - відповів Рон. - Кілька.

- Більше восьми чи менше?

- Менше, мабуть, - трохи стривожився Рон.

- А я працюю по вісім годин, - гордо випнув груди Ерні. - Вісім або дев'ять. Обов'язково годину щодня перед сніданком. У середньому вісім. Іноді, у вихідні, працюю по десять годин. У понеділок було дев'ять з половиною. У вівторок гірше... тільки сім і п'ятнадцять хвилин. А от у середу...

Гаррі був страшенно вдячний професорці Спраут, яка саме тієї миті запросила всіх до оранжереї, змусивши Ерні урвати свій монолог.

Драко Мелфой тим часом винайшов інший спосіб сіяти паніку.

- Карочє, головне не те, що ви знаєте, - голосно казав він Кребові й Ґойлу біля кабінету настійок за кілька днів до іспитів, - а кого ви знаєте. Так от, мій старий уже багато років дружить з головою чаклунської екзаменаційної комісії... з Ґрізельдою Марчбенкс... вона буває у нас в гостях...

- Думаєте, це правда? - стурбовано прошепотіла Герміона до Гаррі й Рона.

- Навіть якщо й так, ми