Читати книгу - "Спецназ"

Центральний фронт викидає свою бригаду спецназу в густо порослих лісом горах біля Фрайбурга. Робота бригади полягає в руйнуванні важливих американських, західнонімецьких і французьких штабів, ліній комунікацій, літаків на землі та протиповітряної оборони. Ця бригада, так би мовити, відкриває ворота до Франції, через які незабаром увірвуться кілька фронтів і наступна хвиля спецназу.

1-й і 2-й Західні фронти висаджують свої бригади спецназу в Німеччині на захід від Рейну. Ця частина Західної Німеччини найбільш віддалена від небезпечного східного сусіда і, відповідно, всі найбільш вразливі об'єкти сконцентровані там: штаби, командні пункти, аеродроми, склади ядерної зброї, колосальні резерви військового спорядження, боєприпасів і пального.

Бригада спецназу 1-го Західного фронту викинута в районі Ахена. Тут знаходяться декілька великих лісових масивів, де можуть бути організовані бази, а також багато привабливих цілей: мости через Рейн, які можуть бути використані для доставки резервів та постачання сил НАТО, які воюють на схід від Рейну, важливі повітряні бази Брюгге і Вільденрата, резиденція німецького уряду і Західнонімецька цивільна служба в Бонні, важливі штаби поблизу Менхенгладбаха і повітряна база Гельзенкірхена, де базуються літаки раннього оповіщення Е-3А. Це той район, куди Радянське Верховне командування планує ввести 20-у Гвардійську Армію, яка вдарить у південному напрямку західного узбережжя Рейну. Бригада спецназу зайнята розчищенням дороги для колон танків, які незабаром повинні тут з'явитися.

Бригада спецназу 2-го Західного фронту скинута в районі Кайзерслаутерна із завданням нейтралізувати важливу повітряну базу і командний пункт військово-повітряних сил поблизу Рамштайна і Цвайбрюккена і знищити склад ядерної зброї в Пірмазенсі. У місці, куди скинута ця бригада, за планами радянського вищого командування, змикаються гігантські кліщі: 20-а Гвардійська Армія просувається з півночі і 8-а Гвардійська Танкова Армія, завдає удар з Чехословаччини в напрямку Карлсруе. Після цього в дію буде введений другий стратегічний ешелон для того, щоб завдати нищівної поразки Франції.

У той же час Радянське Верховне Головнокомандування розуміє, що для перемоги у війні необхідно запобігти широкомасштабному перекиданню в Західну Європу американських військ, озброєння та спорядження. Для вирішення цієї проблеми величезний радянський Північний Флот переводиться в Атлантику і надає підтримку звідти. Дії Флоту будуть підтримуватися Військово-повітряними Силами. Але для того, щоб Флот пройшов в Атлантику, він повинен пройти через довгий коридор між Норвегією, Гренландією і Ісландією. Там радянський флот буде піддаватися постійному спостереженню і атакам з боку військово-повітряних сил, невеликих кораблів і субмарин, що діють з фіордів і величезної кількості радіо-електронних пристроїв та установок.

Норвегія, особливо її південна частина, є виключно важливою областю для радянських військових керівників. Їм потрібно захопити південну Норвегію і створити там повітряні та військово-морські бази для того, щоб воювати за Атлантику і, отже, за Центральну Європу. Радянське вище командування виділило, щонайменше, цілий фронт, у складі якого є повітряно-десантна дивізія, велика кількість військово-морських сил і бригада спецназу. Але перекидання повітрям боєприпасів, пального, харчового забезпечення та поповнення для військових, повітряних і військово-морських баз у Норвегію створює велику кількість проблем. Тому необхідно мати добрі та безпечні дороги до баз у Південній Норвегії. Ці дороги проходять у Швеції.

В минулому Швеції щастило: вона завжди залишалась осторонь від конфлікту. Але наприкінці двадцятого століття баланс цього району бойових дій змінюється. Швеція стає однією з найбільш важливих стратегічних точок світу. Якщо вибухне війна, шлях агресора лежатиме через Швецію. Окупацію Швеції здійснити легко, оскільки на її території немає ядерної зброї, так що радянські військові керівники дуже мало ризикують. Вони знають, однак, що шведський солдат є дуже серйозним супротивником - вдумливим, дисциплінованим, фізично сильним і міцним, добре озброєним, чудово знайомим з територією, де йому доведеться воювати і відмінно навченим діям у такій місцевості. Досвід війни проти Фінляндії вчить, що в Скандинавії фронтальні атаки танками не дають вираженого результату. Потрібно використовувати спеціальну тактику і спеціальні війська: спецназ.

І подібним чином все продовжується по всьому світу. У шведській столиці у зменшеному розмірі наводиться паніка вбивствами декількох вищих фігур уряду і звичайних громадян, підпалами і бомбардуванням ключових будівель. В Японії зруйнована американська база з ядерною зброєю і використано хімічну зброю в розташуванні уряду. У Пакистані сепаратистський рух у провінції Балучистан, постійно визнаний КПРС, запитує та отримує пряме військове втручання з СРСР для збереження їх тендітної незалежності: контрольована Радами територія розширюється в усіх напрямках від Сибіру через Афганістан до Індійського Океану.

Можливо, що й немає необхідності Радянському Союзу у третій світовій війні, щоб окупувати Балучистан. Червону Армію можуть вивести з Афганістану, але знаючи те, що ми знаємо про радянську стратегію і цілі, для яких може бути використаний спецназ, такий висновок можна розглядати як корисний рекламний трюк без якого-небудь перешкоджання роботі спецназу. З наявністю спецназу в Балучистані Політбюро може дуже близько підійти до головної нафтової артерії світу - до Арабських держав, до східної і південної Африки, Австралії та Південно-Східної Азії - територій і океанів, які практично беззахисні.

Додатки

Додаток E

Роль, яку відіграють радянські спортсмени

Нижче наводиться кілька прикладів дуже тісного зв'язку між спортивними і військовими досягненнями радянських атлетів.

Володимир Мягков. У Чемпіонаті СРСР з лиж у 1939 році Мягков показав виключно гарний час на 20-кілометровій дистанції і став чемпіоном СРСР на цій дистанції. Під час війни він був призваний в армію і включений у невеликий підрозділ спортсменів, що перейшов під пряме командування розвідувального управління фронту. Пізніше він загинув у бою в тилу ворога. Він був першим із кращих радянських спортсменів, що стали Героєм Радянського Союзу, в його випадку - посмертно. Завдання, які виконував спортивний підрозділ Мягкова, обставини його смерті та дії, за які він став Героєм, зберігаються Радянською Державою в таємниці до теперішнього часу.

Порфирій Полосухін. Перед війною - офіцер Червоної Армії, він встановив світові рекорди з парашутних стрибків. Він був інструктором, що тренував спеціальні війська для операцій на території противника. Під час війни він продовжував навчати парашутистів для підрозділів «гвардійських мінерів» спецназу. Він часто бував у тилу ворога, і ним запропонований метод маскування аеродромів і зв'язку з радянськими літаками з таємних партизанських аеродромів. Ця оригінальна система діяла до кінця війни, ніколи не була розкрита противником, і, як результат її, зв'язок з повітря з партизанськими загонами, особливо з загонами спецназу і ОСНАЗ був виключно надійним. Після війни багато солдатів зі спеціальних військ, навчені