Читати книгу - "Особисті кордони. Керівництво зі спокійного життя без травм і комплексів, Надра Гловер Тавваб"

Вияви самосаботажу:

• ви прокрастинуєте;

• ви відступаєте, майже досягнувши мети;

• ви залишаєтеся у нездорових стосунках;

• ви не додержуєте даного собі слова;

• ви встановлюєте собі нереалістичну мету;

• ви не докладаєте зусиль;

• ви підтримуєте негативний наратив (тобто історію) про себе та свої здібності.

Самосаботаж — це лише один зі способів порушити власні межі прийнятного стосовно самого себе. Він передбачає нездорову поведінку, яка не дозволяє нам бути тими людьми, якими хотілося б. А починається самосаботаж з того, як ми із собою розмовляємо.

Наприклад, навіть не спробувавши, ми часто намагаємося умовити себе не намагатися щось зробити. Щойно ми починаємо розмовляти із собою в негативному тоні, то приймаємо такі негативні вислови, як правду. Ми, бува, кажемо: «Я не впораюся», — хоча здатні досягти набагато більшого, ніж нам здається. Наратив «я не впораюся» призводить до прокрастинації, відмові від спроб чи подальших дій, встановлення нереалістичної мети та / або негативного тону в розмовах із самим собою.

Саме тому варто включати тезу «Я впораюся» в історію, яку ви розповідаєте собі чи про себе. Не відмовляйтеся від спроб, навіть не почавши.

Ось декілька прикладів того, як казати не треба:

Я спробую не вживати алкоголь протягом місяця.

Подивимося, скільки я протримаюсь із додержанням звички пити більше води.

Я скажу їм, що вважаю неприйнятним, але на сто відсотків впевнений, що мене не послухають.

Іншими словами, варто висловлюватися щодо того, що має статися, прямо та без манівців. Ось декілька прикладів асертив­ності у висловах про межі прийнятного стосовно самого себе:

• Я не вживатиму алкоголь протягом місяця.

• Я зміню свої звички.

• Я питиму більше води, починаючи від сьогодні.

• Я зможу досягнути мети.

• Будь ласка, поважайте мої особисті кордони.

Впевненість в особистих кордонах — запорука відмови від самосаботажу.

Вияви самозради:

• Ви змінюєтеся самі та змінюєте свої переконання, щоб підтримувати стосунки.

• Ви вдаєте, що ви інша людина, а не та, хто є насправді.

• Ви порівнюєте себе з іншими (друзями, родичами, незнайомцями з інтернету, собою в минулому).

• Ви непослідовні у підтримці власних цінностей.

• Ви негативно висловлюєтеся про себе в розмовах з іншими людьми або під час внутрішнього діалогу.

У разі самозради ми зрікаємося себе, не живучи відповідно до власних цінностей або не дозволяючи собі виявляти наші автентичні риси. Це призводить до відчуття провини, адже в глибині душі ми знаємо, що діємо невідповідно самим собі. У здорових стосунках цілком нормально бути самим собою.

Догоджання іншим передбачає спроби зробити щасливішими інших людей, поступаючись власним щастям. Таке може відбуватися через наше бажання бути прийнятими іншими людьми.

Ті, хто завжди прагне догоджати іншим людям, виходять з того, що наші спроби висловити власні бажання викликатимуть в інших невдоволення. Саме тому, прагнучи прийняття іншими, ми вдаємо, що нас усе влаштовує. Але здорові люди цінують щирість і не відмовляться від нас, якщо ми скажемо їм «ні».

Наприклад, Шарлотта якось запитала мене: «Мені можна казати людям, щоб вони припинили запитувати, коли ж я вже вийду заміж?» «Звісно!» — відповіла я. Її життя — це не розгорнута книга. Шарлотта не мусить відповідати на запитання, яке видається їй неприємним.

Цілком нормально мати межі прийнятного в тому, чим ви ділитеся з іншими. Скажімо, ви аж ніяк не зобов’язані ділитися такою інформацією:

• Чому ви досі не одружилися / не вийшли заміж.

• Чи є у вас романтичні стосунки.

• Коли ви плануєте завести дітей.

• Якщо у вас вже є діти, то коли ви плануєте нове поповнення в родині.

• Які ваші плани на майбутнє.

• Як ви проводите вільний час.

• Скільки ви заробляєте.

• Як ви витрачаєте гроші.

• Який у вас стиль життя.

• Як змінилася ваша вага (ви схудли чи погладшали).

• _______ (наведіть власний приклад).