Читати книгу - "Плавучий острiв"

Ось як стояла справа з малайцями. Вже протягом чотирьох місяців капітан Сароль і його десять матросів цілком вільно живуть на плавучому острові. Вони мали можливість вивчити його від одного краю до другого, збагнути всі його таємниці — вони не знехтували ані найменшої дрібниці. Все складалось для них як на краще. Правда, і в них була страшна хвилина — коли рада обговорювала зміни маршруту; вони так розхвилювались, що мало самі себе не зрадили. Та, на щастя для них, маршрут не зазнав жодної зміни. Промине ще три місяці, Стандарт-Айленд прибуде до Нових Гебрід і там станеться катастрофа, нечувана навіть серед найстрашніших випадків на морі.

Архіпелаг Нових Гебрід дуже небезпечний для мореплавців не тільки через підводні рифи, якими густо всіяні підступи до нього, не тільки через властиві його водам стрімкі бурхливі течії, але й через хижу вдачу частини його населення. Відколи Кірос відкрив цей архіпелаг в 1706 році, і після того як Бугенвіль досліджував його в 1768-му, а Кук — в 1773-му, він не раз перетворювався на арену жахливої різанини, і, можливо, його лиха слава цілком виправдує побоювання Себастьяна Цорна щодо кінця морської подорожі Стандарт-Айленду. Людність архіпелагу — канаки, папуаси, малайці, що змішалися з чорними австралійцями, — підступна й зрадлива і опирається будь-яким впливам цивілізації. Деякі острови цієї групи — справжні розбійницькі кублища, населення яких живе з піратської здобичі.

Капітан Сароль, малаєць з походження, належить до того порідку морських розбійників, що промишляють китоловлею, сандаловим деревом, торгують неграми і, за словами морського лікаря Агона, що побував на Нових Гебрідах, все спустошують навколо своїми наскоками. Сміливий, винахідливий, призвичаєний плавати в найнепевніших місцях, знавець на своє діло, що не раз очолював криваві набіги, капітан Сароль має вже в цьому чималий досвід і завдяки своїй діяльності він стаз відомий в морях західної частини Тихого океану.

Отак кілька місяців тому капітан Сароль і його товариші, злигавшись із кровожерними мешканцями Ероманга, одного з Ново-Гебрідських островів, підготували таку махінацію, яка, коли б удалася, дозволила б їм безтурботно жити під виглядом чесних людей повсюди, де їм заманеться. До них дійшли чутки, про острів на гребних гвинтах, який вже з минулого року плаває між двома тропіками. Вони знали, які незліченні скарби зібрались у його багатющій столиці. Але плавучий острів не заходив так далеко на захід, отже, конче треба було затягнути його ближче до дикого Ероманга, де вже все готово для його знищення.

З другого боку, хоч й розраховуючи на підмогу тубільців із сусідніх островів, новогебрідці повинні пам’ятати про те, що населення Стандарт-Айленду набагато переважає їх числом, не кажучи вже про ті засоби оборони, що воно має до своїх послуг. Не могло, отже, бути й мови про напад на плавучий острів у морі, як на звичайне торговельне судно, ані про те, щоб взяти його на абордаж за допомогою цілої флотилії пірог. Малайці вдалися до іншого засобу — вони використали почуття людяності остров’ян, і ось Стандарт-Айленд, ні про що не здогадуючись, прямує до морів Ероманга. Він зупиниться в кількох кабельтових… Тисячна навала тубільців захопить його зненацька… Вони кинуть його на скелясті рифи… вони його розтрощать… можна буде вільно грабувати, вбивати… Дійсно, цей моторошний план може розраховувати на успіх. Отже, в нагороду за гостинність, виявлену до капітана Сароля й усіх його спільників, мільярдяни приречені до смерті і тепер наближаються до неминучої загибелі.

Дев’ятого грудня комодор Сімкоо досягає тої точки сто сімдесят першого меридіана, де він перетинає п’ятнадцяту паралель. Між цим меридіаном і сто сімдесят п’ятим лежить архіпелаг Самоа, що його відвідав Бугенвіль 1768, Лаперуз 1787 і Едвардс 1791 років.

Перший острів, що його помічають на північному заході, - острів Троянд — незалюднений і зупинятися біля нього не варто.

За два дні вимальовується острів Мануа, обабіч якого туляться острівці Олозага й Офу. Найбільша височина на острові Мануа досягає семисот шістдесяти метрів над рівнем моря. Хоч на ньому нараховується близько двох тисяч мешканців, він зовсім не найцікавіший серед островів архіпелагу, і губернатор не дає наказу зупинитися. Краще зробити двотижневу стоянку біля островів Тутуїла, Уполу, Савані, найгарніших у цій групі, яка в цілому переважає красою багатьох інших. Проте в морських літописах Мануа судилась певна слава. Відомо, що кілька супутників Кука загинуло на його узбережжі, в глибині бухти, за якою збереглась надто справедлива назва «Бухти Вбивства».

Близько двадцяти миль відокремлює Мануа від його сусіди, острова Тутуїла. Стандарт-Айленд наближається до нього в ніч з 14 на 15 грудня. Цього вечора, проходжуючись біля батареї Хвилеріза, наші парижани «відчули» цю Тутуїлу, дарма що вона була ще на відстані кількох миль: повітря насичували солодкі пахощі.

— Це не острів, — вигукує Пеншіна, — це магазин Піве… це фабрика Любена… це модна парфумерна крамниця!

— Якщо «Твоя високість» не заперечує, - озивається Івернес, — я волів би порівняти його з пахучою курильницею…

— Гаразд, хай буде курильниця, — погоджується Пеншіна, щоб не розігнати поетичні уявлення свого товариша.

Справді, легіт, що повіва над цими чарівними водами, приносить струмки запашних випарів. Це всепроникливий аромат рослини, яку канаки називають муссоої.

На сході сонця Стандарт-Айленд пропливає вздовж північного берега Тутуїли на відстані шести миль. Цей острів наче квітучий кошик або, скорше, багатоповерхове нагромадження зелених заростів і лісів, що піднімаються вгору до верховин, між якими найвища сягає понад тисячу сімсот метрів. Перед берегом розкидано кілька дрібних острівців. Безліч доладно змайстрованих пірог, керованих дужими напівголими тубільцями, що веслують у такт самоанській пісні, оточують Стандарт-Айленд, наче почесна варта. П’ятдесят-шістдесят веслярів — без жодного перебільшення — вміщають ці довжелезні човни, настільки міцні, що з ними виходять у відкрите море. Тепер наші парижани зрозуміли, чому перші європейці назвали ці острови архіпелагом Мореплавців. Його справжня географічна назва — Хамоа, або, частіше, — Самоа.

Савайї, Уполу, Тутуїла, що тягнуться один по одному з північного заходу на