Читати книгу - "Плавучий острiв"

Широкою морською протокою Стандарт-Айленд прямує до групи з чотирьох островів, що розкинулись півколом на її північнім краї. Довкола видно багато човнів; одні зроблені й обладнані досить майстерно, інші — просто видовбані стовбури дерев, але плавають ними мужні рибалки, що наважуються навіть полювати на китів, численних у цих морях.

Ці острови дуже родючі, мають розкішну рослинність, і зрозуміло, чому Англія накинула їм свій протекторат, очікуючи того дня, коли вона зможе обернути їх на свої тихоокеанські володіння. Відсіля добре, видно скелясті береги Манджії, облямовані кільцем коралових рифів, сліпучо-білі будиночки, обмазані нелюсованим вапном, яке добувають з коралів, і пагорбки, що не перевищують двохсот метрів, вкриті темно-зеленим килимом різних тропічних рослин.

Наступного дня по гірських схилах, порослих аж до верховин густим лісом, комодор Сімкоо пізнає острів Раротонга. В центрі його вулкан заввишки у півтори тисячі метрів, вершина якого підноситься над пишними кроснами високолісся. Між зеленими заростями вирізняється біла-білісінька будівля з готичними вікнами. Це протестантська церква, збудована серед розлогих лісів, що прослались аж до морського узбережжя. Дерева високі, міцним гіллям, з чудернацькими стовбурами, скривлені й скарлючені, як старі химерні нормандські яблуні або прованські оливи.

Може бути, велебний пастор, що опікується душами раротонгців і спілкує навпіл з директором «Німецького Тихоокеанського товариства», в чиїх руках зосереджена вся торгівля острова, не встановив, за прикладом свого манджійського колеги, податку на чужоземців? Може бути, мільярдяни спроможуться без зайвих витрат засвідчити своє поважання двом королевам, що сперечаються між собою за владу, одна в селищі Арогнані, друга в селищі Аваруа? Але Сайрус Бікерстаф поклав не зупинятися біля цього острова, і рада нотаблів схвалила цю постанову — адже вони звикли, щоб їх скрізь ушановували немовби королів. В цілому це чиста згуба для тубільців, керованих недоумкуватими англійськими пасторами, бо мільярдянські багатії мають добре напхані гаманці і розкидаються грішми куди попадя.

Надвечір видно вже тільки шпиль вулкана, що маячить, наче стрілка, на обрії. Міріади морських пташок спустились без дозволу на Стандарт-Айленд і кружляють над ним, а коли надходить ніч, вони знімаються, раз ураз вимахуючи крильцями, і відлітають на острівці в північній частині архіпелагу, де повсякчас вирує морський прибій.

На Стандарт-Айленді під головуванням губернатора збирається рада; вона має розглянути пропозицію про зміни в маршруті. Плавучий острів перетинає ту частину океану, де англійський вплив переважає. Прямувати згідно з маршрутом далі на захід, уздовж двадцятої паралелі, означає плисти в напрямку островів Тонга і Фіджі. Але те, що сталося на островах Кука, зовсім не заохочує до відвідин цих островів. Чи не податися краще до Нової Календонії, до архіпелагу Лоялті, де, «перлину Тихого океану» за французьким звичаєм зустрінуть гостинно й чемно? Потім, після грудневого сонцестояння, вона зможе вільно повернутися до екваторіальної зони. Правда, це змусить її відхилитися вбік від Нових Гебрід, куди треба відвезти команду кеча та їхнього капітана…

Під час наради з приводу нового маршруту малайці виявляли велике занепокоєння; адже їхнє повернення надзвичайно ускладнилось би, коли б були ухвалені зміни маршруту. Капітан Сароль не міг приховати своєї досади, скажемо навіть люті, і тому, хто почув би його розмову з товаришами, це роздратування здалось би надто підозріле.

— Бачите, що вони замишляють, — повторював він, — висадити нас на Лоялті… або на Новій Каледонії! А наші друзі чекають на нас в Ероманга! І в Нових Гебрідах все вже готово, щоб здійснити наш план! Невже щасливий випадок вислизне з наших рук?

На щастя для малайців і на лихо для Стандарт-Айленду, рада відхилила пропозицію змінити маршрут. Багаті мільярдяни неохоче порушують свої звички. Плавання триватиме за програмою, визначеною тоді, коли вони вирушали з бухти Магдалини. Проте замість двотижневої стоянки, що не відбулася на островах Кука, ухвалено податися до архіпелагу Самоа, тобто круто повернути на північний захід, перш ніж піти в напрямку островів Тонга,

Малайці, дізнавшись про цю ухвалу, не могли приховати свого задоволення.

Та й справді, що може бути природніше, ніж радіти з того, що рада нотаблів не відмовилась від свого наміру доправити їх до Нових Гебрід?

Якщо на обрії Стандарт-Айленду пояснішало відтоді, як стосунки між його правою і лівою частинами стали доброзичливіші, якщо цим покращанням мільярдяни зобов’язані взаємним почуттям Уолтера Танкердона й міс Ді Коверлі, якщо губернатор і головний інспектор мистецтв мають підстави сподіватися, що майбутнє не затьмарюватимуть внутрішні чвари, — то, з усім тим, існуванню самої «перлини Тихого океану» загрожує небезпека, і хтозна, чи їй пощастить уникнути заздалегідь підготовленої катастрофи. Пливучи на захід, вона одночасно наближається до місця своєї неминучої загибелі. Цю злочинну авантюру замислив не хто інший, як капітан Сароль.

Справді, аж ніяк не випадково потрапили малайці на Сандвічеві острови. Кеч зупинився в Гонолулу лише з метою дочекатися прибуття Стандарт-Айленду в час його щорічних відвідин. Йти слідом за плавучим островом, кружляти навколо нього, не викликаючи підозри, змусити прийняти себе і свою команду як потерпілих аварію, раз вони не могли потрапити на Стандарт-Айленд як пасажири, і тоді, під приводом повернення додому, скерувати його до Нових Гебрід — такі були наміри капітана Сароля.

Уже відомо, як була здійснена перша частина цього плану. Те, що кеч зазнав аварії через зіткнення, була цілковита вигадка. Жодне судно не наразилося на нього поблизу екватора. То самі малайці розтрощили свій кораблик, ще й в такий спосіб, що він протримався на поверхні води до тої хвилини, коли прибула допомога, яку вони викликали гарматним пострілом, і потонув саме тоді, коли екіпаж кеча підібрала рятувальна шлюпка Штирборт-Гарбора — останньої хвилини малайці відкрили пробоїну. Отже, вигадка про зіткнення суден нікому не здалась підозрілою, й жодного сумніву не було у тому, що команда з щойно затонулого корабля дійсно зазнала аварії і їй необхідно дати притулок.

Могло статися, правда, й інакше. Що, якби губернатор не захотів залишити їх на острові? Якби, за існуючими правилами,