Читати книгу - "Розстрільний календар"

На підтримку дисидента виступали академік Андрій Сахаров, генерал Петро Григоренко та багато інших, активісти надсилали листи до психіатрів різних країн, аби проінформувати про перебіг утримання Глузмана у неволі. У Женеві у 1975 році було створено Міжнародний комітет боротьби зі зловживаннями в психіатрії.

Активна підтримка стала поштовхом до відкриття у вересні 1975 року ще однієї справи проти Семена Глузмана за статтею 62, частиною 2 Карного кодексу УРСР. У грудні того самого року він оголосив про відмову від радянського громадянства та надіслав заяву про це до ООН.

За роки ув’язнення Семен Глузман перебував у табірній тюрмі, штафному ізоляторі, приміщеннях камерного типу... На щастя, як згадує психіатр, фізичного насильства над ним не чинили. «Я просто хотів правди», — підкреслює він в інтерв’ю.

Глузман Семен. «Пройдет время, и тебя реабилитируют!» // Lb.ua. — 2011. — 1 ноября. Режим доступу: https://goo.gl/LekbzW

Глузман Семен. Лучший друг // Lb.ua. — 2012. — 3 декабря. Режим доступу: https://goo.gl/cYAJeE

Глузман Семен. Сакраментальный вопрос // Lb.ua. — 2016. — 15 февраля. Режим доступу: https://goo.gl/zCrZyl

Глузман Семен. Страшное место // Lb.ua. — 2012. — 24 декабря. Режим доступу: https://goo.gl/zvRI9o

Рапп Ірина. Глузман Семен Фішелевич // Дисидентський рух в Україні: Віртуальний музей. — 2005. — 19 квітня. Режим доступу:https://goo.gl/Nh0DYU

Семен Глузман: «Вовсе не считаю, что Янукович — Сталин»: [Інтерв’ю Lb.ua від 12 квітня 2013 р.]. Режим доступу: https://goo.gl/yUd29E

Чеброва Татьяна. Времена не выбирают // Бульвар Гордона. — 2011. — № 33. Режим доступу:https://goo.gl/XXZQkK

Від 1926 року Михайло Яловий (літературний псевдонім — Юліан Шпол) разом із Миколою Хвильовим, Олександром Шумським, Олесем Досвітнім та іншими зазнавали тиску як від колег-літераторів, так і від державних органів.

У ніч проти 13 травня 1933 року до харківського будинку «Слово» під’їхав «воронок». У квартирі Ялового провели обшук, а самого письменника затримали і відвезли у відділок. Вражений арештом друга та не витримавши загальної напруги репресій та Голодомору, Микола Хвильовий того самого покінчив життя самогубством. Дата його смерті стала неформальним кінцем українського відродження 1920-х — початку 1930-х років.

Ялового звинуватили в «участі у контрреволюційнійї фашистській організації», яка нібито хотіла повалити радянську владу. Оперуповноважений Сергій Пустовойтов (за кілька місяців він отримає відзнаку «Почесний працівник ВНК-ОДПУ (XV)», а у 1937 році його заарештують і в особливому порядку розстріляють у Києві) висунув проти Ялового обвинувачення у шпигунстві на користь Польщі, підготовці замаху на Постишева та членстві у підпільній організації.

Провини Михайло Яловий не визнав. Суд відбувся 23 вересня 1933 року, письменника засудили до 10 років таборів. За півроку, у травні 1934-го, його етапували до Свірлагу (станція Лодейне Поле Ленінградської області).

Життя Михайла Ялового обірвалось 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох: Особлива трійка Управління НКВС СРСР Ленінградської області 9 жовтня 1937 року засудила його до розстрілу.

19 червня 1957 року Військовий трибунал Ленінградського військового округу припинив справу стосовно Михайла Ялового за відсутністю складу злочину, вирок був скасований. Остаточна офіційна постанова про реабілітацію письменника підписана 25 лютого 2003 року.

В’ятрович Володимир. Історія з грифом «Секретно»: Розгром «Слова»: Початок // ТСН.ua. — 2012. — 2 лютого. Режим доступу: https://goo.gl/11f4UY

З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій. — Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. — К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://goo.gl/TWJqbI

Зубченко Олександр. Проект «Воскресіння Розстріляного Відродження»: Михайло Яловий. Діалоги зі смертю // Сего­дня. — 2015. — 8 мая. Режим доступу: https://goo.gl/nS3lD4

Розстріляне Відродження. Михайло Омелянович Яловий. Режим доступу: https://goo.gl/HsHQZL

Ушкалов Олександр. «Золоті лисенята» повертаються. Юліан Шпол: життя і творчість. — Х.: Майдан, 2012. Режим доступу: https://goo.gl/BVJvSX

Шаповал Юрій, Пристайко Володимир, Золотарьов Вадим. ЧК-ГПУ-НКВД в Україні: особи, факти, документи. — К.: Абрис, 1997. Режим доступу: https://goo.gl/BTMb84

Сьогодні прекрасний сонячний день. Як я люблю життя — ви й не уявляєте. Сьогодні 13-те. Пам’ятаєте, як я був закоханий у це число? Страшенно боляче.

Хай живе комунізм.

Хай живе соціалістичне будівництво.

Хай живе комуністична партія.

Із передсмертної записки Миколи Хвильового

Уранці 13 травня 1933 року до Миколи Хвильового завітали друзі-літератори. Серед відвідувачів точно були Микола Куліш та Олесь Досвітній, щодо інших думки дослідників та свідчення сучасників різняться. Звучать імена Григорія Епіка, Майка Йогансена, Івана Задніпровського, Юрія Смолича...

Обговорювали нічний арешт письменника Михайла Ялового на псевдо Юліан Шпол, що відбувся на кілька годин раніше у тому самому будинку. Згодом розмова торкнулася літератури, господар зіграв на гітарі «Бєсів». Гості попросили показати новий роман «Комсомольці», а після цього запропонували прогулятись у парку. Хвильовий вийшов до свого кабінету, а за кілька хвилин пролунав постріл.

Дружина Юлія та друзі влетіли до кімнати: на кріслі лежало тіло письменника, а на столі — дві передсмертні записки. Одна — доньці, друга — громадськості.

Попрощатись із видатним письменником прийшли люди, чиї долі згодом зламаються у таборах та перекресляться рішеннями «трійок». Над труною Остап Вишня вигукнув: «Микольцю, ми помстимося за тебе!» Є докази, що на похороні Хвильового агенти збирали інформацію для подальших репресій.

Єдиної версії про мотиви фатального вчинку Хвильового немає. Одні дослідники вказують на депресію, що кілька років гнітила письменника, другі — на важкі враження від побаченого ним на Слобожанщині голоду («Голод — явище свідомо організоване. Голод і розруха — хитрий маневр, щоб одним заходом упоратися з дуже небезпечною українською проблемою», — говорив Микола Хвильовий), треті вважають, що останньою краплею став арешт Михайла Ялового, про який прямо написано у передсмертній записці: «Арешт Ялового — це розстріл цілої генерації. За що? За те, що ми були найщирішими комуністами? Нічого не розумію. За генерацію Ялового відповідаю перш за