Читати книгу - "20 000 льє під водою"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Невже цей примітивний спосіб застосовується до цього часу?
— Так, до цього часу, хоч ці перлові розсипи і належать найбільш індустріальній країні — Англії. Вони були віддані їй за Ам’єнською угодою 1802 року.
— Мені здається однак, що скафандри вашого типу зробили б велику послугу цьому промислу.
— Безумовної Адже бідолашні ловці не можуть залишатися довго під водою. Англієць Персеваль в описі своєї подорожі на Цейлон розповідає про одного кафра, який міг не підніматися на поверхню протягом п’яти хвилин, але це мало ймовірно. Я знаю, що є плавці, які можуть бути під водою п’ятдесят сім секунд, майже хвилину, а деякі особливо витривалі — секунд вісімдесят сім, тобто півтори хвилини. Але це дуже рідко. До того ж, коли ці нещасні повертаються на судно, у них з вух і носа витікає разом з водою кров. Я вважаю, що в середньому ловці можуть пробути під водою тридцять секунд; за цей час вони повинні відшукати, відірвати і покласти в свою сітку якнайбільше черепашок. Ловці перлів, як правило, ніколи не доживають до старості; їхній зір слабшає, очі починають гноїтися, тіло вкривається виразками і гнійними наривами. Часто вони навіть помирають у глибині моря від розриву серця.
— Так, — погодився я, — це важка професія. І подумати тільки, що все це робиться заради чиїхось примх! Але скажіть, будь ласка, капітане, яку кількість черепашок може виловити судно за день?
— Від сорока до п’ятдесяти тисяч приблизно. Розповідають, що в 1814 році англійський уряд організував вилов перлів для держави, і за двадцять робочих днів ловці вибрали сімдесят шість мільйонів черепашок.
— Чи хоч добре платять цим ловцям?
— Погано, пане професоре. В Панамі вони заробляють долар на тиждень. Найчастіше вони одержують одне су[49] за черепашку з перлиною. А скільки вони виловлюють пустих черепашок!
— Одне су цим біднякам, які збагачують своїх хазяїв! Це жахливо!
— Отже, пане професоре, — сказав капітан Немо, — ви і ваші супутники зможете побувати на манаарських перлових розсипах і, якщо випадково там уже буде якийсь нетерплячий ловець, ви познайомитеся з самою технікою ловлі.
— Гаразд! Домовилися, капітане!
— До речі, пане Аронакс, ви не боїтесь акул?
— Акул? — вигукнув я.
Це запитання мені здалося, м’яко кажучи, просто недоречним.
— Ну, то як же? — повторив капітан.
— Повинен щиро признатися, капітане, що досі я ще не звик до цих риб.
— А ми давно звикли, — відповів капітан Немо. — Через деякий час і ви звикнете. До речі, ми будемо озброєні і по дорозі зможемо навіть пополювати на яку-небудь акулу. Це дуже цікаве полювання. Отже, пане професоре, до завтра. Вирушаємо вранці.
Сказавши це невимушеним тоном, капітан Немо вийшов з салону.
Коли б вас запросили пополювати на ведмедів у горах Швейцарії, ви б відповіли: «Гаразд, завтра ми будемо полювати на ведмедів». Коли б вас запросили пополювати на левів у рівнинах Атласу чи на тигрів у джунглях Індії, ви б теж відповіли: «Що ж, здається, ми пополюємо на тигрів або левів». Але коли вам пропонують полювання на акул не з борту корабля, а в їхньому рідному середовищі, ви спочатку глибоко замислитеся, перш ніж приймете це запрошення.
Щодо мене, то я повинен був витерти рукою холодний піт, який виступив на лобі.
«Подумаємо, — сказав я собі, — часу ще багато. Полювання на видр у підводних лісах поблизу острова Креспо було приємною розвагою. Але спускатися на дно моря майже впевненим, що зустрінешся з акулами, — це вже зовсім інша справа! Мені відомо, що в деяких місцях, особливо на Андаманських островах, негри не бояться нападати на акулу з кинджалом в одній руці і з вірьовочною петлею в другій. Проте мені також відомо й те, що багато з цих сміливців, які наважуються на двобій з страшними хижаками, не повертаються назад живими. До того ж я не негр, а коли б і був ним, то все одно ці вагання були б до деякої міри виправданими».
І от я думаю про акул, згадую їхні величезні щелепи з кількома рядами гострих зубів, здатних відразу перекусити людину, і навіть почуваю вже деякий біль у тілі. Крім того, я не можу зрозуміти тієї невимушеності, з якою капітан зробив цю незвичайну пропозицію. Немовби йшлося про те, щоб іти в ліс полювати на беззахисних лисиць!
«Напевно, — подумав я, — Консель відмовиться піти, і це дасть мені змогу відхилити запрошення капітана». Щодо Неда Ленда, то признаюсь, я не був такий упевнений в його розсудливості. Чим більшою була небезпека, тим більше вона притягала до себе цю войовничу натуру.
Я знову почав читати книгу Сірра, але спіймав себе на тому, що перегортаю сторінки машинально: з них на мене дивилися страшні розкриті пащі акул.
Цієї хвилини в салон увійшли Консель і канадець; обличчя в них були спокійні і навіть радісні. Бідолахи не знали, що їх чекає.
— Слово честі, пане професоре, — звернувся до мене Нед Ленд, — наш капітан Немо — щоб його чорти забрали! — щойно зробив нам дуже люб’язну пропозицію.
— А, — сказав я, — ви вже знаєте…
— З дозволу пана — додав Консель, — командир «Наутілуса» запросив нас відвідати завтра чудові перлові розсипи Цейлону. Він був надзвичайно люб’язний з нами і поводився як справжній джентльмен.
— А більше нічого не сказав?
— Нічого, — відповів канадець, — він додав тільки, то й вас запросив на цю маленьку прогулянку.
— Справді, запросив, — промовив я. — Але чи не говорив він вам про деякі подробиці щодо…
— Ні про які, пане професоре. Ви підете з нами, правда?
— Я?.. Безумовно! Мені здається, що ви все більше починаєте розуміти насолоду підводних прогулянок, пане Ленд?
— Так, це надзвичайно цікаво!
— І небезпечно, можливо! — додав я вкрадливо.
— Небезпечно! — посміхнувся Нед Ленд. — Це ж звичайна екскурсія на перлову мілину.
Ясно, що капітан Немо не вважав за потрібне лякати моїх супутників думками про акул. Я дивився на них стривожено. Повинен я був їх попередити? Так, повинен, але я не знав, як приступити до цього.
— Може, пан розповість нам подробиці про ловлю перлових черепашок? — звернувся до мене Консель.
— Про саму ловлю, — спитав я, — чи про нещасні випадки, які…
— Про ловлю, — відповів канадець. — Перш ніж заглибитися на якусь територію, треба про неї щось знати.
— Що ж, сідайте, друзі мої, і я вам розкажу все, про що сам тільки-но
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «20 000 льє під водою», після закриття браузера.