Читати книгу - "Зброя, мікроби і сталь -"

далі, самостійно одомашнивши кілька місцевих культурних рослин, як-от мак у Західній Європі та кавун, мабуть, у Єгипті. Проте попервах харчове виробництво у периферійних зонах спиралося переважно на доместикати із Родючого півмісяця. За ними невдовзі прийшли інші нововведення, що зародилися на Родючому півмісяці або суміжних територіях, зокрема колесо, письмо, обробіток металів, доїння, плодові дерева, а також виробництво пива і вина.

Чому один і той самий комплект рослин започаткував харчове виробництво по всій Західній Євразії? Тому що той самий набір диких рослин траплявся в багатьох місцевостях, його корисні властивості скрізь виявили і одомашнили в тому самому вигляді, що й на Родючому півмісяці? Ні, річ не в цьому. По-перше, багато основоположних культурних рослин Родючого півмісяця навіть не трапляються у дикому стані за межами Південно-Західної Азії. Скажімо, жодна із восьми чільних культурних рослин, окрім ячменю, не росте в дикому вигляді в Єгипті. Але долина Нілу в Єгипті має таке саме довкілля, що й долини рік Євфрат і Тигр на Родючому півмісяці. Тому комплект рослин, який зарекомендував себе у останніх долинах, не гірше показав себе і в долині Нілу, заклавши основи захопливого піднесення тубільної староєгипетської цивілізації. Однак провізії, яка живила це захопливе піднесення, попервах не було в Єгипті. Сфінкса й піраміди збудували люди, яких годували врожаями культурних рослин, що походили з Родючого півмісяця, а не Єгипту.

По-друге, навіть з приводу тих культурних рослин, чиї дикі предки трапляються за межами Родючого півмісяця, ми достеменно знаємо, що культурні рослини Європи та Індії здебільшого занесені із Південно-Західної Азії, а не одомашнені на місці. Приміром, дикий льон трапляється на захід від Родючого півмісяця аж до Британії та Алжиру і на схід аж до Каспійського моря, а дикий ячмінь росте на схід аж до Тибету. Однак у випадку більшості основоположних культурних рослин Родючого півмісяця, всі їхні культивовані різновиди нашого часу поділяють спільний хромосомний набір — на відміну від багатьох хромосомних наборів, які трапляються в їхнього дикого предка; або ж вони мають спільну мутацію (серед багатьох можливих мутацій), завдяки якій культивовані різновиди відрізняються від свого дикого предка за бажаними для людей ознаками. Усі культивовані різновиди гороху, наприклад, поділяють той самий рецесивний ген, який запобігає спонтанному розлущуванню стиглих стручків і розсипанню насіння, як у дикого гороху.

Очевидно, більшість основоположних культурних рослин Родючого півмісяця жодного разу не було одомашнено наново в іншому місці після їхнього початкового одомашнення на території самого Родючого півмісяця.

Якби їх було кілька разів незалежно одомашнено, спадщина цих кількох одомашнень відбилася б у формі різних хромосомних наборів або різних мутацій. Тому культурні рослини Родючого півмісяця — типовий приклад феномена випереджувального одомашнення, про який ми згадували вище. Стрімке поширення комплекту із Родючого півмісяця упередило будь-які інші потенційні спроби одомашнити тих самих диких предків як на Родючому півмісяці, так і за його межами. Якщо культурна рослина вже доступна, немає сенсу збирати її в дикому вигляді й розпочинати нове одомашнення на основі цього матеріалу.

Предки більшості основоположних культурних рослин мають диких родичів на Родючому півмісяці та за його межами, які також були підхожими для одомашнення. Наприклад, горох належить до біологічного роду Pisum, який складається із двох диких видів: Pisum sativum — той, який було одомашнено і на його основі виведено горох, який росте на наших полях, і Pisum fulvum, котрий ніколи не було одомашнено. Проте дикі горошини виду Pisum fulvum мають гарний смак як у свіжому, так і у висушеному вигляді й досить поширені в природі. Так само мають численних диких родичів, окрім своїх диких предків, пшениця, ячмінь, сочевиця, нут, квасоля і льон. Деякі зі споріднених видів квасолі та ячменю таки було незалежно одомашнено в Америці та Китаї — поодаль від раннього місця одомашнення на Родючому півмісяці. Але в Західній Євразії було одомашнено лише один із кількох потенційно корисних диких видів — напевно, через те, що цей один поширився настільки швидко, що люди невдовзі припинили збирання інших його диких родичів і почали їсти лише окультурений вид. Так само, як і в попередніх випадках, стрімке поширення культурної рослини запобігло будь-яким подальшим спробам з одомашнення її родичів, а також з повторного одомашнення її дикого предка.

Чому ж культурні рослини поширювалися настільки швидко із Родючого півмісяця? Відповідь на це питання частково стосується осі схід—захід, уздовж якої витягнута Євразія і з якої я розпочав цей розділ. Місцевостям, розміщеним на схід і захід одна відносно одної на тій самій широті, притаманна однакова тривалість світлового дня, а також послідовність і тривалість пір року. Дещо меншою мірою їм також притаманні однакові хвороби, температура, кількість опадів, довкілля та біоми (типи рослинності). Наприклад, Португалія, Північний Іран та Японія лежать приблизно на одній широті. Хоча вони відокремлені одне від одного 6500 кілометрів уздовж лінії схід—захід, у плані клімату вони мають більше спільного між собою, ніж кожен із цих регіонів має спільного з територіями, що лежать всього-на-всього на 1600 кілометрів на південь від нього. На всіх континентах природно-кліматична зона дощових тропічних лісів лежить у діапазоні десяти градусів широти від екватора, тоді як середземноморські чагарникові природні зони (як-от каліфорнійський чапараль і європейський маквіс) лежать між 30° і 40° широти.

Саме до цих особливостей клімату пристосовані проростання, ріст і стійкість рослин до захворювань. Сезонні зміни тривалості дня, температури й кількості опадів слугують сигналами, які стимулюють насіння проростати, саджанці — рости, а зрілі рослини — формувати квіти, насіння і плоди. Кожна популяція рослин шляхом природного добору програмується відповідно реагувати на сигнали річного погодного режиму, в умовах якого вони еволюціонували. Ці режими сильно варіюються залежно від широти. Наприклад, на екваторі тривалість дня не змінюється протягом року, але в помірних широтах вона зростає мірою віддалення від зимового сонцестояння і наближення до літнього сонцестояння, а тоді впродовж наступної половини року зменшується. Вегетаційний сезон, тобто період, коли температура і тривалість дня підхожі для росту рослин, найкоротший на високих широтах і найдовший ближче до екватора. До того ж рослини пристосовані до захворювань, які домінують на їхніх широтах.

Лихо тій рослині, чия генетична програма розходиться з особливостями широти поля, на якому її вирощують! Уявіть канадського фермера, який здуру посадить у себе сорт кукурудзи, пристосованої до росту набагато південніше — в Мексиці. Нещасна рослина, дотримуючись своєї адаптованої до мексиканських умов генетичної програми,